Справа № 462/5281/14 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.
Провадження № 22-ц/783/8106/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника позивача ЛКП «Залізничнетеплоенерго» - Охріменко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2014 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Відкритого акціонерного товариства «Львівський мотозавод», Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ватра», ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на квартиру, -
в с т а н о в и л а :
ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2014 року позовну заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Відкритого акціонерного товариства «Львівський мотозавод», Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ватра», ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на квартиру - повернуто позивачеві.
Дану ухвалу оскаржило ЛКП «Залізничнетеплоенерго».
В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати. Вважають таку ухвалу незаконною. Зазначають, що позовна заява повернута позивачу безпідставно, з порушенням ст. 114 ЦПК України, оскільки даний позов виник саме з приводу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, яка знаходить у Залізничному районі м. Львова, а тому справа підсудна Залізничному районному суду міста Львова..
В судове засідання окрім представника позивача решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явились, причин неявки не повідомили. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи належним чином повідомлялись про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин їх неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, суддя суду першої інстанції при винесенні такої, посилаючись на ч.1 ст. 109 та ст. 115 ЦПК України, дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві для подачі за територіальною підсудністю, оскільки один з відповідачів (ОСОБА_4) зареєстрована в с.Хильчиці, Золочівського району Львівської області, що знаходиться за межами території діяльності Залізничного районного суду м. Львова.
Однак, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції зроблені без дотримання вимог процесуального закону.
Дійсно відповідно до ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Однак, відповідно до ч.1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Також, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 42 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, позовної заяви (а.с. 1-2), Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» заявлено позовні вимоги до відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Львівський мотозавод», Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ватра», ОСОБА_4 про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1; визнання свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 ОСББ «Ватра» 14.01.2011 року недійсним; визнання свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2011 року, видане ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 Другою Львівською нотаріальною конторою недійсним та ін.
Усі вимоги заявлені з приводу та стосуються нерухомого майна, а саме квартири, що розташована у АДРЕСА_1, що є територією на яку розповсюджується діяльність Залізничного районного суду м. Львова.
Відтак у даному випадку загальні вимоги процесуального закону щодо підсудності, передбачені ч.1 ст. 109 ЦПК України, на яку посилався суддя суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, - застосуванню не підлягають. Позов подано з дотриманням вимог спеціальної норми процесуального закону (ч.1 ст. 114 ЦПК України), що підлягає обов'язковому застосуванню незважаючи на вимоги ст.ст. 109, 110 ЦПК у спорах з приводу нерухомого майна.
Враховуючи вказане оскаржувана ухвала залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Вказаним слід задовольнити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2014 року - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 29 вересня 2014 року - скасувати.
Справу направити до Залізничного районного суду м. Львова для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник