Апеляційний суд Рівненської області
_______________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
23 грудня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
судді-доповідача - Баглика С.П.,
суддів - Єремейчука С.В., Збитковської Т.І.,
при секретарі - Степанюк В.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014180000000212 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бабин, Гощанського району Рівненської області, проживаючого в АДРЕСА_1, непрацюючого, несудимого, обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України, -
за участі прокурора - Теслюка В.І.,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_3,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
представника потерпілої - ОСОБА_4,
за апеляційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4, на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_2,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком один рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов'язки передбачені п.2-4 ч.1 ст. 76 КК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати за залучення експерта в сумі 1917,24 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі управління бюджету фінансів виконавчого комітету Рівненської міської Ради Рівненської області - Рівненської ЦМЛ 10336,18 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 5742 грн. 92 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.
Судом вирішено питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник потерпілої подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності його вини, вважає вирок незаконним в наслідок м'якості призначеного покарання з безпідставним застосуванням ст. 75 КК України. Доводить, що ОСОБА_2 в потерпілої ОСОБА_5 вибачення не попросив та не відшкодував завданої ним шкоди.
Просить вирок в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 засудити на три роки позбавлення полі без застосування ст. 75 КК України та задовольнити цивільний позов ОСОБА_5 в повній мірі, а саме стягнути з ОСОБА_2 35000 грн. моральної шкоди.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, 16 травня 2014 року о 23 год. 35хв., у темну пору доби, керуючи автомобілем Daewoo T 13110, р.н.з. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 55 км/год. по вул. С.Бандери в м. Рівне, зі сторони вул.. Відінська в напрямку вул.. Княгині Ольги, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив наїзд на ОСОБА_5 і ОСОБА_7, які перебували на нерегульованому пішохідному переході. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника потерпілої щодо задоволення апеляційних вимог, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, думку прокурора про залишення вироку без зміни, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України в кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за клопотанням учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно всіх фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Учасникам судового провадження було роз'яснено наслідки такого розгляду та з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст фактичних обставин справи і немає сумнівів у добровільності їх позиції, що й не оскаржується в апеляційній скарзі.
Згідно з частинами 1 і 2 ст.409 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд апеляційної інстанції повинен керуватися статтями 412 - 414 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування зазначеного вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно положень ст.75 КК України, при призначенні покарання у виді обмеження або позбавлення волі на строк не більше 5 років, суд може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, врахувавши при цьому тяжкість злочину, особу винного, інші обставини справи та коли дійде висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання.
На це також орієнтують положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", відповідно до п.1 якої зазначено, що при призначенні покарання суди повинні суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання.
При призначенні покарання ОСОБА_2, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання, дані про особу обвинуваченого та призначив покарання в межах санкції інкримінованої статі, яке є достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів.
Покликання представника потерпілої щодо незаконного застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України є безпідставними, оскільки, ОСОБА_2 раніше не судимий, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, активно сприяв розкриттю злочину, вину визнав в повній мірі, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдані потерпілій збитки.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині вирішення цивільного позову, то ч.3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Цих вимог судом першої інстанції в повній мірі не дотримано.
При вирішенні питання щодо цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди судом не враховано те, що ОСОБА_5 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала ІІ групу інвалідності.
За таких обставин доводи представника потерпілої щодо задоволення цивільного позову є обґрунтованими, а тому вирок в частині вирішення цього позову слід змінити.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 35000 грн.
В решті вирок залишити без змін.
С У Д Д І :
(підпис) (підпис) (підпис)
Баглик С.П. Єремейчук С.В. Збитковська Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя: С.П. Баглик