Справа № 1309/7132/12 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук О.Я.

Провадження № 22-ц/783/4742/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:6

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Савуляк Р.В., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, пр.-ки ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 березня 2013 року у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_2, треті особи: Львівська міська Рада, Львівське комунальне підприємство ЛКП «Граніт», ОСОБА_6 про демонтаж самочинно побудованої огорожі та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради, третя особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної Ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності на декоративну огорожу,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11 березня 2013 року позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_2, треті особи: Львівська міська Рада, Львівське комунальне підприємство /ЛКП/ «Граніт», ОСОБА_6 про демонтаж самочинно побудованої огорожі задоволено; зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти огорожу з бетонних блоків довжиною 10 м, самочинно встановлену на землях міськземфонду біля будинку АДРЕСА_1 в м. Львові; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради, третя особа: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної Ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання права власності на декоративну огорожу відмовлено; вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 березня 2013 року в частині задоволення позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_2, треті особи: Львівська міська Рада, Львівське комунальне підприємство /ЛКП/ «Граніт», ОСОБА_6 про демонтаж самочинно побудованої огорожі встановленої на землях міськземфонду біля будинку АДРЕСА_1 в м. Львові скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в решті рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2014 року касаційну скаргу Залізничної районної адміністрації львівської міської ради задоволено частково; рішення Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2013 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 березня 2013 року оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, на не відповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що положення ст. 376 ЦК України не поширюються на ці правовідносини, оскільки зазначена правова норма поширюється на випадки самочинного будівництва житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, а не на відновлену ним декоративну огорожу. Спірна декоративна огорожа відновлена ним на старому фундаменті, а відтак немає підстав для її демонтажу. Просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Залізничної районної адміністрації Львівської міської Ради до ОСОБА_2, треті особи: Львівська міська Рада, Львівське комунальне підприємство ЛКП «Граніт», ОСОБА_6 про демонтаж самочинно побудованої огорожі відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги та причини скасування рішення апеляційного суду, висловлені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, колегія суддів знаходить підстави для зміни рішення рішення суду першої інстанції через неповноту з'ясування обставин, що мають значення у справі.

Відповідно до змісту вимог апеляційної скарги, межею оскарження рішення суду є задоволення позову районної адміністрації про зобов'язання вчинити дії з демонтажу за власні кошти огорожі з бетонних блоків довжиною 10 м., самочинно встановлену на землях міськземфонду біля будинку АДРЕСА_1 в м. Львові. Рішення у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права власності на огорожу не оскаржено.

Задовольняючи позовні вимоги Залізничної районної адміністрації, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та правовідношення сторін, застосував закон, який їх регулює, не допустивши значних порушень норм процесуального права, які б могли стати підставою для скасування рішення суду.

Розпорядження районної адміністрації як органу місцевого самоврядування, є обов'язковим до виконання, чинне, не визнано в передбаченому законом порядку незаконним (протиправним). Невиконання ОСОБА_2 цього розпорядження стало підставою звернення до суду з позовом районної адміністрації.

Судом дотримано норми матеріального права, оскільки огорожа з бетонних блоків на бетонному фундаментів на землях Львівської міської ради без відповідного дозволу є самочинним будівництвом.

Однак апеляційним судом, ретельно перевіривши усі доводи скарги та заперечення, встановлено, що спірна огорожа біля будинку АДРЕСА_1 не повністю складається з бетонних конструкцій на бетонному фундаменті. Частина огорожі - залізна хвіртка та навісні залізні ворота не відносяться до самочинного будівництва, оскільки встановлені без фундаменту, нависають над земельною ділянкою, будучи закріплені до двох секцій бетонної огорожі.

Ця неповнота з'ясування обставин справи не тягне за собою скасування правильного по суті та обгрунтованого рішення суду першої інстанції. Однак, враховуючи вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення рішення у цивільній справі» 18.12.2009 N 14 (п.8) ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. (п.13) Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

При апедяційному перегляді рішення, встановлено, що зазначена у розпорядженні Залізничної районної адміністрації від 25.05.2012 року №402 довжина огорожі з бетонних блоків 10 м не відповідає фактичним обставинам справи.

На виконання вимоги суду щодо повноти та всебічності з'ясування обставин справи, позивачем районною адміністрацією було створено комісію у складі спеціалістів ЛКП «Граніт», Залізничної районної адміністрації та архітектора Залізничного управління архітектури департаменту містобудування Львівської міської ради. Відповідно до Акту комісії від 16.12.2014 року, з виходом на місце встановлено, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво огорожі зі сторони будинку АДРЕСА_2 у м.Львові на земельній ділянці, яка належить до коммунальної власності і знаходиться у користуванні співвласників будинку АДРЕСА_1 на відстані 9,75м до будинку та 6,4 м до прибудов.

Враховуючи встановлені обставин справи, те, що при розрахунку довжини огорожі також враховано і довжину стіни сараю, що примикає до бетонної огорожі, а також довжину залізних воріт та хвіртки, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині довжини бетонної огорожі, що підлягає демонтажу.

Згідно поверхового плану 1-го поверху будинку АДРЕСА_1 з планом-схемою огорожі у подвір'ї між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Львові, бетонна частина огорожі становить дві секції довжиною 3м27см та 3м20см.

Оскільки Розпорядження районної адміністрації стосувалось саме бетонної огорожі, тому рішення суду слід змінити у частині довжини огорожі з 10 м на 6м 47 см., що відповідатиме дійсним обставинам страви.

Таким чином, на підставі рішення суду першої інстанції, зміненого рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 зобов'язаний демонтувати огорожу, що складається з двох бетонних блоків, довжиною 6м 47см., за власні кошти.

Керуючись ст.303, п.3ч.1ст.307, ч.1,3 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 березня 2013 року змінити.

Позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, треті особи: Львівська міська Рада, Львівське комунальне підприємство «Граніт», ОСОБА_6 про демонтаж самочинно побудованої огорожі задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти огорожу з бетонних блоків довжиною 6 м 47 см самочинно встановлену на землях міськземфонду біля буд.АДРЕСА_1 в м. Львові.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржене протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра