Справа № 465/8605/13 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.
Провадження № 22-ц/783/7331/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Тропак О.В.,
суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,
за участю секретаря Іванової ОО.,
з участю: відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
представника позивача Попадюк М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства « Страхова компанія» ГРАВЕ Україна» до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування ,-
в с т а н о в и л а :
10 грудня 2010 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» звернулось в суд з позовом, і просило стягнути з відповідача ОСОБА_2 113 407,08 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, посилаючись на те, що 02 червня 2009 року між Закритим акціонерним товариством « Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» та ОСОБА_5 було укладено договір страхування, згідно, якого було застраховано автомобіль марки «Ауді». 26 січня 2010 року ОСОБА_5 повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 25 січня 2010 року в м. Львові по вул. Вітовського. Відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ» не надала дорогу зустрічному транспортному засобу, в результаті чого здійснено зіткнення з автомобілем марки «Ауді», в результаті ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження, і таким чином відповідач ОСОБА_2 була визнана виною за ст. 124 КУпАП України. Зазначена обставина підтверджується довідкою Управління ДАІ при МВС України у Львівській області та постановою Франківського районного суду м. Львова від 18.03.2010 р. Перелік пошкодження визначається в акті огляду транспортного засобу № 56 від 01 лютого 2010 року та висновком № 56 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту від 17.02.2010 року. На підставі укладеного договору страхування та, відповідно, до страхового акту № СНТ/05016.030-153.207/1 від 22 січня 2010 року та страхового акту № СНТ/05016.030-153.207/1 від 04 березня 2010 року, позивач виплатив ОСОБА_5 належне страхове відшкодування в розмірі 138 397, 08 грн. Оскільки, належний ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ , д.н.з. НОМЕР_4 застрахований у ВАТ СК «Скарбниця» з лімітом відповідальності 24990 грн, то з відповідача слід стягнути 113407,08 грн ( 138397,08 грн мінус 24990 грн).
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2013 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 серпня 2013 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 12 грудня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 квітня 2013 року скассовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2014 року позов задоволено. Вирішено: стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» 113 407 ( сто тринадцять тисяч чотириста сім) грн 08 коп. страхового відшкодування в порядку регресу; стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» 1134,07 грн. по сплаті державного мита та 120,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2014 року в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» у повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не досліджував і не надав оцінки, зокрема висновку експертного дослідження обставин ДТП від 23 червня 2010 року № 1/349 НДЕКЦ ГУ МВСУ у Львівській області, висновку судової автотехнічної експертизи № 2597 від 20 вересня 2012 року. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема у винесенні рішення посилається на Постанову Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Як на підставу своїх апеляційних доводів відповідач покликається також на п. п. 4, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у відповідності до яких особа, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом звільняється відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом , якщо доведене, що шкоду було завдано внаслідок непоборної сили, або умислу потерпілого.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних мотивів.
Матеріалами справи встановлено, що 25 січня 2010 року на вул. Вітовського, 27 у м. Львові мала місце ДТП за участю ОСОБА_2, яка, керуючи автомобілем «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_4, порушила п.п.1.5, 10.4 ПДР, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Ауді» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, автомобіль якого зазнав технічних пошкоджень і вартість відновлювального ремонту автомобіля відповідно до висновку № 56 експертно-автотоварознавчого дослідження вартість ремонту автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_3 на момент дослідження становила 139445,10 грн. Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 18.03.2010 р. ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. На виконання умов договору страхування, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «ГРАВЕ Україна» та ОСОБА_5 останньому виплачено вищезазначеною страховою компанією страхове відшкодування в сумі 138397,08 грн, що вбачається із платіжних доручень № 0008127 від 22.02.2010 року; № 8534 від 10.03.2010 року; та № 8535 від 10.03.2010 року. Автомобіль «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_4 застрахований у ВАТ АСК «Скарбниця» з лімітом відповідальності 24990 грн.
Посилаючись на ст. 25 Закону України »Про страхування», ст. 993 ЦК України та постанову Франківського районного суду м. Львова від 18.03.2010 року, яка набрала законної сили та якою було доведено вину ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд першої інстанції визнав підставними та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги .
Колегія суддів погоджується з з законністю і обґрунтованістю оскарженого рішення , а доводи апеляційної скарги розглядає як такі, що не спростовують правильності оскарженого рішення.
Матеріалами цієї справи доведено, що внаслідок взаємодії двох транспортних засобів, з вини водія ОСОБА_2 була завдано технічні пошкодження транспортному засобу «Ауді» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 Отже, у відповідності до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України обов»язок відшкодування шкоди, завданої майну ОСОБА_5, покладається на особу, винну в дорожньо-транспортній пригоді , і цією особою є ОСОБА_2
Позивачем, було виплачено ОСОБА_5 страхове відшкодування за договором страхування № 05016.030-153.207 від 02.06.2099 року в сумі 138397,08 грн.
У зв»язку з тим, що автомобіль відповідача «ВАЗ 2107» «ВАЗ 2107» д.н.з. НОМЕР_4 був застрахований у ВАТ АСК «Скарбниця» з лімітом відповідальності 24990 грн, відповідач, яка була визнана винною в ДТП , у відповідності до п.1. ч.1 ст.1188 ЦК України повинна була відшкодувати завдану шкоду в розмірі 113407,08 грн ( 138397,08 грн мінус 24990 грн = 113407,08 грн). Відповідно, у випадку, якщо б транспортний засіб «Ауді» д.н.з. НОМЕР_3 не був застрахований, то ОСОБА_2 повинна була б відшкодувати ОСОБА_5 завдані збитки в сумі 113407,08 грн.
Отже, у відповідності до вимог ч.1 ст.993 ЦК України до позивача , який виплатив ОСОБА_5 страхове відшкодування перейшло право вимоги , яке ОСОБА_5, який отримав страхове відшкодування, мав би до ОСОБА_2, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення правильно зіслався на положення п.1 ч.1 ст. 993 ЦК України, яка підлягала застосуванню щодо даних правовідносин. Та обставина, що в резолютивній частині рішення судом першої інстанції зазначено про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, не дає підстав для скасування оскарженого рішення, зважаючи на те, що у відповідності до ч.2 ст.308 ЦК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що у відповідності до роз»яснень, наведених у п. п. 4, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідач повинна бути звільненою від відповідальності за завдану шкоду, не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на те, що нею не було доведено , що шкоду майну ОСОБА_5 було завдано внаслідок непоборної сили, або умислу ОСОБА_5
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведені обставини у їх об»єктивній сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскарженого рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржене рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: _______________ Тропак О.В.
Судді: ________________ Приколота Т.І.
________________ Федоришин А.В.