Справа № 466/1676/13 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.
Провадження № 22-ц/783/997/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:69
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Шандри М.М.
суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.
з участю секретаря Бадівської О.О.
та з участю представника Львівської міської ради Феник Л.М.,
ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради , Третя особа Третя Львівська Державна нотаріальна контора про встановлення факту, визнання права власності,
встановила:
05.03.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім»єю з ОСОБА_5 на протязі 7 років до дня її смерті та визнання за нею права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що на протязі останніх семи років вона проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом із власником даної квартири ОСОБА_5 Весь час спільного проживання вони вели спільне господарство, були пов»язані спільним побутом, позивач здійснювала догляд за ОСОБА_5, яка була особою похилого віку і потребувала допомоги за станом здоров»я. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 немає.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2013 року, в якому виправлено описку ухвалою цього ж суду від 27.06.2014 року, вищезазначений позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім»єю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 2005 року по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.
Рішення суду оскаржила Львівська міська рада. В апеляційній скарзі просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що за час проживання у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5 жодного разу не зверталася з заявою в ЛКП про реєстрацію будь-кого у спірній квартирі, не зверталась до нотаріуса про укладення договору довічного утримання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.
Районним судом установлено, що ОСОБА_5 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1, що стверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 30.01.2001 року (а.с.9). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. За життя ОСОБА_5 заповіту складено не було. Спадкоємці першої-третьої черги за законом відсутні. Згідно алфавітних книг обліку спадкових справ Третьої львівської державної нотаріальної контори за 2012-213 роки спадкова справа після її смерті не заводилась.
Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше як п»ять років до часу відкриття спадщини.
Задовольняючи позов в частині встановлення факту спільного проживання однією сім»єю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 з 2005 року до дня смерті ОСОБА_5, районний суд вірно виходив з того, що такий юридичний факт доведено показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також письмовими доказами, якими є договір-замовлення на організацію та проведення поховання від 17.12.2012 року (а.c.5), свідоцтвом про поховання (а.с.11), комісійними актами ЛКП «Янів-403» від 11.01.2013 року, 23.01.2013 року (а.с.6,7). Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не зверталася з завою в ЛКП про реєстрацію позивачки в спірній квартирі, не спростовують висновків суду, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач постійно проживала разом з ОСОБА_5 в належній їй квартирі, вела з нею спільне господарство, здійснювала за нею догляд та поховала її.
Рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи, доказам, нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Суд першої інстанції також задовольнив позов в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.
При цьому суд виходив з того, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, що передбачено ч.1 ст. 328 ЦК України, позивач як спадкоємець четвертої черги за законом, за відсутності спадкоємців першої-третьої черги, має право на спадкування після смерті ОСОБА_5
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.
Відповідно до роз»яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Враховуючи наведене, районний суд прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на спадкове майно, оскільки вона не позбавлена можливості одержати свідоцтво про право на спадщину у нотаріальній конторі як спадкоємець четвертої черги за законом.
За таких обставин, рішення у вказаній частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення про відмову в цій частині позову.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий М.М.Шандра
Судді: Л.Б.Струс
Н.Л.Шумська