Справа № 442/3613/14 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/783/6707/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гриновець Б. М.

Категорія: 50

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.

при секретарі: Цар М.М.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання одного із подружжя, -

в с т а н о в и л а:

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2014 року позов ОСОБА_5 - задоволено. Ухвалено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/5 видів заробітку, починаючи з 28.05.2014 року та судовий збір в розмірі 243,60 грн.. Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми за оди місяць допущено до негайного виконання.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4.

У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та не дотримано вимог процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що обов'язковою умовою, на його думку, стягнення аліментів на користь одного з подружжя є сукупність обставин щодо непрацездатності особи, потреби такої у наданні допомоги та можливості другого з подружжя надавати таку допомогу. Зазначає, що відповідач отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю в розмірі 949,00 грн., що дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відтак, в контексті ч.4 ст.75 СК України відповідача слід вважати такою, що не потребує матеріальної допомоги.

Зважаючи на вказане, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 20.08.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Дрогобичу Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області (а.с.3).

02.06.2013 року, перебуваючи у стані вагітності, в результаті ДТП позивач отримала численні травми, зокрема: закриту черепно-мозкову травму; струс головного мозку; перелом акулової кістки зліва; забійну рану підборіддя; множинні забої м'яких тканин обличчя; антено-невростенічний синдром та забій лівої нирки (а.с.4). Крім того, в результаті цього ж ДТП 13.08.2013 року на 10-11 тижні вагітність позивача була перервана (а.с.32).

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.08.2013 року відповідача визнано винним у тому, що він 02.06.2013 року о 04.50 год. на автодорозі Турка-Пісочне, керуючи автомобілем Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не зупинився на вимогу працівників ДАІ, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, під час вибору безпечної швидкості в установлених межах, не врахував дорожньої обстановки, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, виїхав за межі проїзної частини дороги та допустив перекидання автомобіля, в результаті чого транспортний засіб отримав технічні пошкодження та пасажири, які знаходились в ньому отримали тілесні пошкодження (а.с.8).

Позивач, згідно копій трудової книжки, з 16.05.2014 року не працює (а.с.23), є пенсіонером (а.с.39) та отримує пенсію у зв'язку із інвалідністю у розмірі 949,00 грн..

Згідно наявної в матеріалах справи довідки малого приватного підприємства «Мак» ОСОБА_4 займає посаду головного механіка та отримав за період з березня 2014 року до серпня 2014 року включно 14200,00 грн. (а.с.49).

Частиною 2 ст.75 СК України встановлено, що право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч.3 цієї ж статті непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.

Відповідно до ч.4 ст.75 СК України один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно абз.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить 949,00 грн..

Таким чином, враховуючи, що позивач є непрацездатною в розумінні ч.3 ст.75 СК України, зважаючи на розмір пенсії ОСОБА_5, який дорівнює прожитковому мінімуму та те, що такий встановлений для збереження здоров'я особи, а позивач потребує проходження лікування та реабілітації для відновлення стану її здоров'я, а також те, що чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_4, має можливість надавати їй матеріальну допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність та обґрунтованість позову і з дотриманням норм матеріального та процесуального права ухвалив оскаржуване рішення.

Крім того, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення підтверджується наступними обставинами у справі.

Як вбачається із матеріалів справи позивач, починаючи з 02.06.2013 року хворіє та періодично проходить курси лікування (а.с.30-38; 40-41), а також потребує подальшого лікування та реабілітації.

Як вбачається із пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні 12.09.2014 року він перестав надавати кошти на утримання дружини, після того, як вона «пішла» та вони фактично почали жити окремо.

Відповідно до ч.1 ст.90 СК України дружина, чоловік взаємно зобов'язані брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.

Таким чином, на переконання колегії, відповідач у зв'язку з інвалідністю позивача, зважаючи на те, що сторони перебувають у шлюбі, окрім виникнення у позивача права на утримання (аліменти) на підставі ст.75 СК України, зобов'язаний брати участь у витратах, пов'язаних із хворобою ОСОБА_5 відповідно до ч.1 ст.90 СК України.

Відтак, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

При цьому, згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, на підставі вказаного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції, що оскаржується слід залишити без змін.

Керуючись 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання одного із подружжя - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Б.М.Гриновець

Судді: М.Я.Богонюк

О.М.Ванівський