Справа № 465/9/11 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/783/6790/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія справи: 30
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Курій Н.М. і Шеремета Н.М.,
при секретарі Куцик І.Б.,
з участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_3-ОСОБА_4, відповідачів: ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 15 вересня 2014 року в задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_8 відмовлено за безпідставністю таких.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_8. Вважають рішення суду незаконним, необгрунтованим, таким, що ухвалене при неповно з"ясованих обставинах, що мають значення для справи, з використанням фальшивих і нікчемних документів, що не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі просять рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов і зобов"язати відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відремонтувати зруйновану квартиру АДРЕСА_1, із приведенням його квартири до попереднього стану 2003 року придатності для житла.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_8 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом на право власності № 217553, виданим 22.03.2000 року Виконкомом Львівської міської ради народних депутатів /т.1 а.с.5/.
Згідно довідки № 641 від 30.03.2005 року, виданої ЛКП «Листопадове», в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3, дружина - ОСОБА_8 та донька - ОСОБА_9 /т.1 а.с.6/.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради № 592 від 03.11.2000 року про затвердження висновків міжвідомчої комісії при виконкомі про технічний стан квартир і виключення із житлового фонду жилого приміщення та переведення його у нежитлове, відповідно до якого, визнано непридатною для проживання квартиру АДРЕСА_1 /т.1 а.с.32/.
Згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №3-Ко-8644/20 від 10.06.2005 року, інспекцією в ході комісійної перевірки з виходом на місце встановлено, усвідомлене руйнування гр. ОСОБА_3 своєї квартири № 2, що суттєво вплинуло на погіршення не лише технічного стану його квартири, а й усього будинку АДРЕСА_1 /т.1 а.с.33/
Аналогічне підтверджено технічними висновками «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стан основних конструктивних елементів квартири № 2 будинку АДРЕСА_1 відповідно до яких планування квартири АДРЕСА_1 не відповідає будівельним нормам і вимогам БНіП 2.08.01-89 «Житлові будинки» п.п. 2.2., 2.6., 2.7., є непридатною для проживання та вимагає капітального ремонту. /т.1 а.с.37-41/
Згідно висновками експертиз, призначеними судом за клопотаннями позивачів, а саме: висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1859 від 20.12.2011 року проведений експертами ЛНДІСЕ, відповідно до якого, квартира позивачів перебуває в незадовільному технічному стані, причинний зв'язок руйнування квартири № 2 із здійсненою відповідачами добудовою частини будинку та надбудовою - відсутній, проведена реконструкція квартир відповідачами відповідає вимогам Наказу № 273 від 05.12.2000 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики «Про затвердження положень про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» та Постанові Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року №1243.
Не погоджуючись з висновком експертизи №1859 від 20.12.2011 року, позивачами 03.08.2012 року повторно заявлено клопотання про проведення додаткової судово-будівельної експертизи, проведення якої доручено іншому експерту ЛНДІСЕ.
Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2924 від 18.12.2012 року встановлено, що реконструкцію квартир відповідачів виконано на підставі дозволів на виконання будівельних робіт, отриманими у встановленому законом порядку, додаткові навантаження на фундаменти, а також на суміжну стіну між квартирами № 2 і № 3 в будинку АДРЕСА_1 виникли внаслідок надбудови, однак встановити чи були причинами тріщин на стелі і на стінах квартири позивачів зумисне пошкодження або додаткове навантаження та перерозподіл ваги матеріалу на несучі конструкції квартири №2 не видалось можливим, оскільки такі пошкодження могли виникнути і до проведення реконструкції будинку.
25.09.2013 року відповідачем ОСОБА_5 було заявлено клопотання про призначення комісійної експертизи, яке судом було задоволено справу направлено до ЛНДІСЕ для проведення такої.
Висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 8395-8398 від 09.04.2014 року встановлено, що в квартирі позивачів протягом тривалого часу не проводились поточні ремонти, а капітальний ремонт не проводився взагалі, рекомендації про приведення квартири до житлового стану виконані не були, прийняття в експлуатацію реконструйованих квартир № 3 та № 6 відбулось згідно вимог чинного законодавства з дотриманням всіх норм і стандартів. Також встановлено, що ремонт балкону загального користування, що веде до квартири № 5 та № 6 в будинку АДРЕСА_1 зі свідчень ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проводився силами ЛКП "Листопадове", в процесі ремонту проведено його розширення з 1,52м. до 1,86м., з заміною несучих конструкцій та огорожі.
Згідно листа ЛКП "Листопадове" від 14.07.2004 року адресованого ОСОБА_6 та ОСОБА_5 встановлено, що ЛКП "Листопадове" проінформував останніх, що у зв"язку з проведенням реконструкції і добудови квартири № 3 і № 6 зобов"язано їх провести до належного технічно справного стану балкон підсиливши його несучі конструкції та укріпити кут торцевої стіни на якій з"явилася тріщина. Також проінформовано, що виконання вищезгаданих робіт буде проводитись працівниками ЛКП "Листопадове" за кошти мешканців квартир № 3 і № 6.
Також згаданою комісійною судовою будівельно-технічною експертизою встановлено, що для підсилення несучої конструкції балконної плити застосована двотаврова металева балка №12. Металева двотаврова балка на спільній стіні квартир № 2 та № 3 в будинку АДРЕСА_1 встановлена при проведенні ремонтних робіт балкону загального користування, що веде до квартири № 5 та № 6 з підсиленням його несучих конструкцій та розширенням згідно листа ЛКП "Листопадове" від 14.07.2004 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що позивачами не доведено факту завдання матеріальної шкоди неправомірними діями відповідачів по справі.
З таким висновком колегія суддів погоджується в повній мірі.
За правилами ст.ст.10,11,60 ЦПК України, які встановлюють принципи змагальності і диспозитивності у цивільному судочинстві, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, шляхом надання належних і допустимих доказів, як встановлено у ст.ст.58, 59 ЦПК України; доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи фактичні обставини по справі і докази, надані суду першої інстанції позивачами та відповідачами, а також здобутими судом під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що позивачами не доведено факту завдання шкоди в результаті проведення будівельних робіт з реконструкції квартири № 3 і № 6 з добудовою до будинку АДРЕСА_1 відповідачами по справі.
Згідно із ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Переобладнання або перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, згідно вимог ст.152 ЖК України, проводиться з дозволу Виконавчого комітету місцевої ради депутатів.
Пунктом 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 05.09.2003 № 146, зазначено, що до самовільного відноситься будівництво будинків та господарських будівель, реконструкція та капітальний ремонт, прибудови, надбудови, здійснені без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю.
Судом вірно враховано, що твердження позивачів, що руйнування їхньої квартири відбулось в результаті проведення самовільного будівництва та реконструкції по вул. Кременецькій, 9, є безпідставними, поскільки такі твердження спростовуються висновками експертиз, дозволом Інспекції ДАБК № 507/02 від 11.09.2002 року на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири № 3 і № 6 з добудовою до будинку АДРЕСА_1, (т.1 а.с.34), відповіддю Виконавчого комітету Львівської міської ради № 3-д-17536/16 від 09.12.2004 року, з посиланням на розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 847 від 13.07.2000 року, яким власникам квартир №3 та № 6 по АДРЕСА_1 дозволено за власні кошти провести реконструкцію з розширенням та надбудовою їх квартир згідно із поданими проектними пропозиціями /т.1 а.с.60/.
Що ж до доводів апеляційної скарги, що факти самочинного будівництва відповідачами безспірно підтверджені численними документами, їхніми письмовими зверненнями, свідченнями, повідомленнями прокуратури, інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, районної адміністрації, фотографіями, якими зафіксоване капітальне будівництво в 2004-2005 роках нового будинку ОСОБА_6 на самочинно захопленій прибудинковій території та двоповерхової цегляної прибудови до квартири № 6 ОСОБА_5, розміщеній на розширеній площі балкону з опорою, що призвело до руйнування їхньої квартири, чим завдано матеріальну шкоду, не заслуговує на увагу, оскільки реконструкції квартир № 3 та № 6 відбулось згідно вимог чинного законодавства з дотриманням всіх норм і стандартів, а проведення до належного технічно справного стану балкону, підсиленням його несучих конструкції та укріплення куту торцевої стіни на якій з"явилася тріщина проводились працівниками ЛКП "Листопадове" за кошти мешканців квартири № 3 і № 6.
За таких обставин, колегія судів вважає, що суд першої інстанції вірно відмовив позивачам в задоволенні їх позовних вимог.
Жодний з доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовує, твердження апелянтів про фальсифікацію доказів по даній справі жодним чином не підтверджено, в зв"язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_8, а відтак таку слід відхилити, а рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 вересня 2014 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.2 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 вересня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: Н.М. Курій
Н.О. Шеремета