Справа № 441/799/14 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М.
Провадження № 22-ц/783/4992/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 11 червня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
в с т а н о в и л а :
рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 11 червня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» 2198,98грн. затрат по виплаті страхового відшкодування. Вирішено питання судових витрат.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_2
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю в позові Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2198,98 грн. Вважає рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Судом не було належним чином враховано всі обставини справи, не було надано належної оцінки доказам по справі, що призвело до помилкового висновку суду. Зазначає, що висновок суду про те, що відповідач не повідомив про настання ДТП не відповідає дійсності, оскільки відповідач, одразу ж після настання ДТП, першочергово, у телефонному режимі передзвонив на гарячу лінію позивача та повідомив про ДТП, надав всі свої дані щодо страхового полісу та особи, а на наступний день поїхав до відділення ПАТ «ПРОСТО-страхування» та написав заяву-повідомлення про настання ДТП, однак зазначає, що копію такої заяви надати не може, оскільки після написання такої йому копії заяви не надали. Також, згідно п. ґ ст. 38.1 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону. Однак вказаний підпункт вказує про зобов'язання вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
В судове засідання представника позивача не з'явився, причин неявки не повідомив. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, враховуючи, що позивач був належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів, які б свідчили про поважність причин неявки їх представника суду представлено не було та зважаючи на ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача на підтримання апеляційної скарги дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, посилаючись, зокрема, на ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 33, п.п. 33.1.4, 38, п. 38.1 пп. 38.1.1 п «ґ» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виходив з такого. ПАТ «СГ «ТАС», після виплати страхового відшкодування потерпілій у ДТП (що мала місце 6.02.2013 року) особі, винним у спричиненні якої визнано відповідача, звернулася з заявою про страхове відшкодування до позивача. Таке їм позивачем виплачене у розмірі 2198,98 грн. Відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність у позивача. Однак, після ДТП відповідач не повідомив позивача про настання такої з його участю в строки та за умов передбачених п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чим порушив вимоги згаданої норми закону. Відповідно до 38, п. 38.1 пп. 38.1.1 п «ґ» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП у випадку неповідомлення страховика у відповідності до вимог п. 33.1.4 ст. 33 цього закону, яким позивач і скористався. Доводи ж відповідача про повідомлення страховика у порядку передбаченому згаданою нормою закону - жодними доказами не підтверджені.
Колегія суддів, вважає такі висновки суду обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, доводи ж апеляційної скарги є безпідставними та таких висновків суду першої інстанції не спростовують.
Як вбачається і з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось, - 6.02.2013 року мала місце ДТП за участі автомобілів Vauxhall VIVARO р.н. НОМЕР_3 під керуванням відповідача та «Ford Transit» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Така ДТП мала місце з вини відповідача, за що він 9.04.2013р. притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. ПАТ «СГ «ТАС» як страховик ТзОВ «Снєжка-України» (власника автомобіля марки «Ford Transit» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3.) виплатило ТзОВ, відповідно до укладеного між ними договору добровільного страхування №БК/21 від 17.01.2013 року, страхове відшкодування. Після такої виплати ПАТ «СГ «ТАС» звернулось до позивача про виплату їм такого в порядку регресу. Така заява позивачем задоволена та, відповідно до страхового акту №36537 від 18.11.2013 року, в порядку угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог між ними від 27.11.2013 року, позивачем виплачено ПАТ «СГ «ТАС» 2198,98 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Крім цього, цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована позивачем, згідно полісу №АВ №6562364 від 10.06.2012 року.
Також, відповідно до п.п. 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи відповідач, в порушення вимог вказаної норми закону, не повідомив позивача (страховика) про ДТП у строк та порядок передбачені такою нормою, ні іншим чином.
Зважаючи на вказане, вимоги позивача з посиланням на п. 33.1.4. ст. 33 та п. «ґ» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про стягнення вказаної, сплаченої ними суми ПАТ СГ «ТАС» в порядку регресу є підставними та підлягають до задоволення, про що вірно ухвалено рішення судом першої інстанції.
Доводи скарги відповідача про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, оскільки він, одразу ж після настання ДТП першочергово у телефонному режимі передзвонив на гарячу лінію позивача та повідомив про ДТП, надав всі свої дані щодо полісу та особи, а на наступний день поїхав до відділення ПАТ «ПРОСТО-страхування» та написав заяву-повідомлення про настання ДТП є безпідставними, оскільки такі жодними доказами не підтверджені, а навпаки спростовані, зокрема і довідкою позивача від 6.06.2014 року (а.с. 83), копіями журналу реєстрації страхових випадків позивача на 2013 рік (а.с. 84-96), а також і представленою у суді апеляційної інстанції відповідачем відповіді йому позивача №102 від 18.06.2014 року на його заяву від 6.06.2014 року про надання відомостей з реєстру повідомлень про ДТП з 6 по 8 лютого 2013 року, з якої вбачається, що відповідач з 6.02.2013 року по 10.06.2014 року з повідомленням про ДТП до позивача не звертався.
Що стосується доводів апелянта про те, що такі його доводи підтверджують показами свідка ОСОБА_5, то, як вірно встановив суд першої інстанції, що підтвердив і у суді апеляційної інстанції сам апелянт, - свідку ОСОБА_5 відомо про звернення відповідача 7.02.2013 року до Страховика із письмовою заявою про настання ДТП зі слів самого відповідача. Пояснення ж відповідача щодо даних про перебування свідка з ним під час написання згаданої заяви у приміщенні позивача у суді першої та апеляційної інстанції є суперечливими.
Доводи ж скарги про безпідставність рішення суду з тих підстав, що норма, на яку посилається суд не свідчить про можливість стягнення суми на користь позивача з відповідача, то такі є теж безпідставними.
Дійсно п. «ґ», пп. 38.1.1, п. 38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказує про те, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який: спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
А підпункт 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 згаданого Закону вказує про те, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: вжити заходів з метою запобігання чи зменшення шкоди.
Підпунктом же 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 згаданого Закону передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Однак така суперечність у нумерації підпунктів має місце через внесення змін у згаданий Закон після його прийняття (та на час його прийняття така суперечність була відсутньою) та не може бути підставою для позбавлення права страховика, виходячи із змісту згаданого закону в цілому на подання регресного позову у випадку порушення вимог закону страхувальником.
Проте, що стосується посилань суду першої інстанції у рішенні на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», як правові підстави для задоволення позову, то такі судом здійсненні помилково, оскільки вказаними нормами закону регулюються відносини суброгації, тобто перехід від однієї особи (страхувальника) до іншої (страховика, який виплатив страхове відшкодування) права вимоги до особи, винної у заподіянні збитків. У даному ж випадку має місце регресна вимога, що регулюється згаданими вище нормами закону, на які суд першої інстанції вже вірно посилався.
Однак такі посилання суду першої інстанції не є такими, що впливають по суті на законність та обґрунтованість рішення в цілому, а тому підлягають виключенню із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Зважаючи на вказане оскаржуване рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу ж слід відхилити як необґрунтовану.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 11 червня 2014 року - залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання суду на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» як підстави для задоволення позовних вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник