Справа № 463/25/14 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/4895/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Глинський О.А.,

за участі позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, що також представляє інтереси позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», треті особи: Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визначення ідеальних часток квартири, реальний поділ майна, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні майном; зустрічним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський автомобільний ремонтний завод», ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним розпорядження та свідоцтва про право власності, зобов'язання до вчинення дій; за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_5, треті особи: Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», ОСОБА_4 про реальний поділ квартири,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року первісний позов задоволено частково. Визначено за кожним, а саме за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 частку у спільній сумісній власності в розмірі 1/7 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається з приміщень літ.4-6, площею 13,3 кв.м.; літ. 4-7 площею 17,9 кв.м.; літ. 4-8 площею 2 кв.м.; літ. 4-9 площею 5кв.м; літ. 4-10 площею 18,7 кв.м.; літ. 4-11 площею 13 кв.м.; літ. 4-14 площею 3,7 кв.м., які відображено в технічному паспорті ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 28.02.2006 року. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 строк позовної давності. Визнано недійсним Розпорядження органу приватизації №6449 від 25.05.1998 року та видане на його підставі Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 28.05.1998 року, в частині включення до них відомостей про приміщення, зазначені в технічному паспорті від 28.02.2006 року під літ. 4-1 площею 20,5 кв.м.; літ. 4-2 площею 20,4 кв.м.; літ. 4-3 площею 18,7 кв.м.; літ. 4-4 площею 19,7 кв.м.; літ. 4-5 площею 6,3 кв.м.; літ. 4-13 площею 2,6 кв.м. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_5, треті особи: Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», ОСОБА_4 про реальний поділ квартири АДРЕСА_1 відмовлено.

Дане рішення оскаржили ОСОБА_5, ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати в частині визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 частки у спільній сумісній власності в розмірі 1/7 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається з приміщень під літ. 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, 4-10, 4-11, 4-14, згідно технічного паспорту від 28.02.2006 року та часткового задоволення зустрічного позову щодо поновлення терміну позовної давності ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та визнання недійсним Розпорядження органу приватизації №6449 від 25.05.1998р. і виданого на його підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 28.05.1998, в частині включення до них відомостей про приміщення, зазначені в технічному паспорті від 28.02.2006 року під лі. 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-13. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 частки у спільній сумісній власності в розмірі 1/7 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається з приміщень під літ. 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 4-7, 4-8, 4-9, 4-10, 4-11, 4-12, 4-13, 4-14, згідно технічного паспорту від 28.02.2006 року. Відмовити ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 в задоволенні позову про визнання недійсним Розпорядження органу приватизації №6449 від 25.05.1998р. і виданого на його підставі Свідоцтва про право власності на квартиру від 28.05.1998, в частині включення до них відомостей про приміщення, зазначені в технічному паспорті від 28.02.2006 року під лі. 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-13.

Вважають рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Зазначають, що позивачами за зустрічним позовом не подано в судове засідання доказів існування обставин, що унеможливлювали б або істотно утруднювали своєчасне звернення за правовою допомогою після того як їм стало відомо про включення в оспорювані Розпорядження та Свідоцтво спірних приміщень. Також, позивачі за зустрічним позовом, знаючи про порушення своїх прав, мали можливість ознайомитись з нормативно-правовими актами та своєчасно звернутися за правовою допомогою, а тому їх доводи в цій частині судом визнані поважними та поновлено строк для звернення до суду безпідставно.

В судове засідання позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_9, відповідачі ОСОБА_13, ОСОБА_11, представники відповідачів КЕВ м. Львова, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», представник третьої особи Відділу в справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, а також представник третьої особи за зустрічним позовом ДП МОУ «Львівський авторемонтний завод» не з'явилися. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи, що такі особи були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин неявки вказаних осіб (їх представників) суду представлено не було, зважаючи на ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4, що також представляє інтереси позивача ОСОБА_5 на підримання апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8 в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається із позовної заяви первісної, заяв про її уточнення та доповнення позовних вимог (Т.1 а.с. 3, 227, 309-310, Т.2 а.с. 93) ОСОБА_2 звернулася в суд з даним позовом в своїх інтересах та інтересах двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (які на даний час є повнолітніми) до відповідачів чотирьох інших співвласників спірної квартири АДРЕСА_1, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, а також Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», треті особи: Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 у якому остаточно заявила ряд вимог спірними на даний час з яких, враховуючи вимоги апеляційної скарги та перегляд апеляційним судом рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги є вимоги про зміну форми власності на спірну квартиру із спільної сумісної на спільну часткову, визнання за кожним із семи співвласників квартири права власності на 1/7 ідеальну частину квартири, що вказана у свідоцтві про право власності на квартиру від 28.05.1998 року, площею та розмірами, що передбачені у технічному паспорті на квартиру від 28.02.2006 року. Вказана вимога була обґрунтована, зокрема, і тим, що вона та діти як співвласники квартири, що належить семи особам на праві спільної сумісної власності мають намір виділити свої ідеальні частки у такій, виходячи з їх рівності у співвласників, тому слід змінити форму власності квартири в цілому із спільної сумісної на спільну часткову, виділивши кожному із співвласників по 1/7 ідеальній її частці.

Відповідачами чотирма співвласниками квартири ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 подано зустрічний позов з врахуванням уточнень та доповнень до нього (Т.1 а.с. 32-34, 59-61, 307-308, 373-374, 412-414) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський автомобільний ремонтний завод», ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_5 у якому остаточно заявлено теж ряд вимог із яких спірними на даний час, враховуючи вимоги апеляційної скарги та перегляд апеляційним судом рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, є вимоги про поновлення їм строку звернення до суду із двома наступними вимогами, а також визнання частково недійсними Розпорядження органу приватизації №6449 від 25.05.1998 року та виданого на його підставі Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 28.05.1998 року, в частині включення до них відомостей про приміщення, зазначені в технічному паспорті від 28.02.2006 року під літ. 4-1 площею 20,5 кв.м.; літ. 4-2 площею 20,4 кв.м.; літ. 4-3 площею 18,7 кв.м.; літ. 4-4 площею 19,7 кв.м.; літ. 4-5 площею 6,3 кв.м.; літ. 4-13 площею 2,6 кв.м. Свої вимоги обґрунтовували тим, що подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_6 здійснено за власні кошти та силами, у встановленому законом порядку, добудову до квартири, що на даний час становить спірні приміщення 4-1 площею 20,5 кв.м.; літ. 4-2 площею 20,4 кв.м.; літ. 4-3 площею 18,7 кв.м.; літ. 4-4 площею 19,7 кв.м.; літ. 4-5 площею 6,3 кв.м.; літ. 4-13 площею 2,6 кв.м. Зважаючи, що така здійснена ними, без участі ОСОБА_2 та її сім'ї, така помилково та незаконно включена до приміщень квартири при приватизації, як державне майно. Тому в частині цих приміщень квартири, приватизація здійснена незаконно та відповідно незаконно видані спірне розпорядження та свідоцтво про право власності.

Крім цього, одним із співвласників квартири ОСОБА_8 було подано окремий третій позов, однак рішення в частині відмови у його задоволенні не оскаржується, тому рішення у цій частині не є предметом перегляду у суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи частково первісний та зустрічний позови у частині згаданих вимог виходив з того, що площа спірної квартири, після отримання її в найм сім'єю ОСОБА_10 у 1987 році, збільшилась за рахунок прибудови, яку складають спірні приміщення. Однак як встановлено судом така прибудова є самочинним будівництвом. Зважаючи на самочинність вказаного будівництва, спірні приміщення не можуть бути об'єктами права власності, не могли бути передані у власність в порядку приватизації та не можуть бути предметом визначення ідеальних часток у квартирі та її поділу. Тому ж розпорядження та свідоцтво в частині спірних приміщень видані незаконно та підлягають визнанню недійсними. Вказане слід здійснити поновивши позивачам за зустрічним позовом строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважної причини. Так суд вважав, що з моменту видачі оскаржуваного свідоцтва та до моменту звернення до суду із первісним позовом не було підстав ні для захисту порушеного права позивачів за зустрічним позовом, ні для вирішення питання про його відновлення, оскільки в позасудовому, адміністративному порядку таке право ніким не порушувалось. Воно було реальним, оскільки мало місце повноцінне використання майна всіма співвласниками. У позивачів за зустрічним позовом не було підстав вважати чи допускати, що їх права на квартиру будуть не визнаватись іншими співвласниками. Жодна особа, в тому числі органи місцевого самоврядування не оспорювали цих прав аж до звернення позивача з первісним позовом, оскільки виключно в мотивах позову останньої є посилання про наявність у неї права на квартиру, до якої включено приміщення самочинного будівництва. До цього моменту права позивачів за первісним позовом не порушувались, підстав вважати їх порушеними в них не було, і тому, суд вважає, що строк є пропущеним з поважних причин і такий підлягає поновленню, а порушене право - захисту судом. Крім цього, зважаючи на законність решти приміщень слід виділити по 1/7 частки квартири, що складається з таких кожному із співвласників.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають обставинам справи.

Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорювалось, відповідно до рішення виконкому Червоноармійської районної ради народних депутатів №128 від 10.03.1987 року ОСОБА_10, сім'я якого складалась із 5 чоловік, було визнано наймачем спірної квартири АДРЕСА_1, що на той час складалась із трьох кімнат без комунальних вигод житловою площею 46 кв.м. та кухні площею 10 кв.м.

У період 1994-1996 роки до квартири її наймачами розпочато здійснення спірної прибудови, яка завершена у 1996 році. Крім цього, частково змінено і приміщення, що первісно належали до квартири шляхом їх часткової реконструкції.

Позивачі за зустрічним позовом стверджують про здійснення такої прибудови виключно силами та коштами подружжя ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у встановленому законом порядку. Позивачі ж за первісним позовом та третя особа ОСОБА_4 вказує про участь і їх сім'ї у такому будівництві та певній реконструкції попередніх приміщень квартири.

Здійснення прибудови та реконструкція квартири завершена як вказано у 1996 році. Після завершення реконструкції здійснено її обміри працівниками Львівського міського Бюро технічної інвентаризації та виготовлено технічний паспорт (20.10.1996 року). Відповідно до такого паспорту загальна площа квартири склала 153,6 кв.м. Така складається із 6 житлових кімнат, житловою площею 95,8 кв.м., кухні площею 13,3, двох ванних кімнат площами 4,2 кв.м. та 3,7 кв.м., коридору площею 7,4 кв.м., трьох сходових кліток, площами 15,2 кв.м., 5,8 кв.м, та 7,3 кв.м., а також балкону 0,9 кв.м. Конкретно приміщення позначені на плані цифрами від 4-1 до 4-14.

Після цього наймачами квартири було вчинено необхідні дії по приватизації квартири, а саме подано 25.03.1998 року органу приватизації заяву усіма повнолітніми членами сім'ї про передачу у спільну сумісну власність квартири, з приміщеннями відповідно до технічного паспорту від 20.10.1996 року, довідку про склад сім'ї із семи осіб, сплачено відповідно до здійсненого розрахунку відповідну суму житлових чеків (Т.2 а.с. 174, 175, 177). Враховуючи, що наймачами були вчинені всі необхідні дії щодо приватизації квартири, органом приватизації було видане спірне розпорядження №6449 від 25.05.1998 року, а згодом і свідоцтво про право власності на квартиру від 28.05.1998 року. Відповідно до таких квартиру, що складається із приміщень відповідно до згаданого технічного паспорту, площею 153,6 кв.м. передано у спільну сумісну власність семи осіб, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8.

Враховуючи, що усі згадані семеро осіб є співвласниками спірної квартири, їх право власності підтверджене відповідним свідоцтвом, що є дійсним, ніким не скасованим, - співвласники мають право на поділ об'єкта сумісної власності. Зважаючи на те, що згоди на такий - немає, а саме відповідачі (позивачі за зустрічним позовом) заперечують стосовно такого та згоди на такий не надають. Вимоги позивача в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей до відповідачів інших співвласників квартири про поділ її в рівних частках (що ніким не оспорювалось) та відповідно зміну форми власності на квартиру із сумісної на часткову є підставними та підлягають до задоволення. Вказане відповідає вимогам ст.ст. 372, 368, 369 ЦК України.

Вимоги зустрічного ж позову до задоволення не підлягають з таких підстав.

По-перше позовні вимоги заявлені ними після уточнення вимог від 7.06.2007 року (Т.1 а.с. 373-374) та 3.08.2007 року (Т. 1 а.с. 412-414) лише до двох відповідачів, а саме КЕВ м.Львова та ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» на права та обов'язки яких рішення прямо не впливає. Особи ж на права та обов'язки яких воно впливає безпосередньо, тобто співвласники квартири ОСОБА_2 та її діти залучені до участі у справі як треті особи. Тому, вирішивши даний спір по суті без участі осіб, яких такий прямо стосується як належних відповідачів та винісши рішення, що впливає прямо на їх права та обов'язки без її участі у справі як відповідачів суд порушив норми закону та таке рішення в силі залишатись не може та підлягає скасуванню.

Крім цього, як вбачається із наведеного вище суд першої інстанції задовольняючи зустрічний позов виходив із підстав, що не були заявлені позивачами за зустрічним позовом, тобто по суті самостійно вийшов за межі заявлених підстав позову та досліджував обставини, про які не йшлося в зустрічній позовній заяві та заявах про її уточнення та доповнення. Навпаки ж підстави для задоволення зустрічного позову належно не дослідив. Як зазначено вище позовні вимоги зустрічного позову ґрунтувались на здійсненні законної добудови до квартири подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_6 Суд же задовольняючи такий та відмовляючи частково у задоволенні первісного виходив з того, що прибудова здійснена самовільно, про що ніхто не заявляв, а навпаки це сторонами (співвласниками квартири) заперечувалось.

Що стосується обґрунтованості підстав зустрічного позову, то такі як вбачається із матеріалів справи - недоведені. Дійсно до матеріалів справи долучено кілька квитанції на придбання будівельних матеріалів позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_10, а саме шиферу вапна, заліза та цементу у 1993-1996 роках (Т.1 а.с. 35-36). Однак такі шість чеків жодним чином не можуть бути достатніми, достовірними, належними та допустимими доказами здійснення всієї прибудови, значної за своїми об'ємами, що споруджена з цегли (як вбачається із технічного паспорту 20.10.1996 року) про придбання, зокрема, якої чеків позивачами за зустрічним позовом не представлено. Навпаки, такий представлено третьою особою - чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_4 (Т.2 а.с. 233) про придбання ним у 1995 році 6 тис. штук цегли. Вказані обставини судом не досліджені та висновків з цього приводу не зроблено, що свідчить про безпідставність винесення судового рішення у частині вимог зустрічного позову, що є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

Окрім наведеного, колегія суддів, вважає, що жодних передбачених законом підстав для поновлення строку позовної давності відповідачам за зустрічним позовом із вимогами, що задоволені частково, а саме про визнання частково недійсними спірних розпорядження та свідоцтва про право власності у суду не було, а наведені судом - є безпідставними.

Так, позивачі за зустрічним позовом посилались на юридичну необізнаність щодо порядку здійснення приватизації спірної квартири та наслідки цього, а тому просили строк позовної давності - поновити. Суд першої інстанції поновлюючи такий строк виходив з того, що до звернення до суду з первісним позовом позивача ОСОБА_2 права позивачів за зустрічним позовом не порушувались та не було підстав для їх захисту.

Колегія суддів, вважає, що ні підстави наведені позивачами за зустрічним позовом, ані наведені у рішенні судом не є такими, що свідчили б про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Так відповідно до ст. 77 ЦК України (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ст. 80 ЦК України (1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до ст. 75 ЦК України (1963 року) позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Як вбачається із наведеного спірні розпорядження та свідоцтво видані відповідно 25.05.1998 року та 28.05.1998 року. Строк звернення до суду з вимогами про визнання їх недійсними завершився відповідно 24.05.2001 року та 27.05.2001 року. Зустрічний позов подано 17.07.2003 року, тобто більш ніж через два роки після спливу строку позовної давності. Жодних поважних причин для його поновлення позивачі за зустрічним позовом не навели, а наведені ними та судом - безпідставні.

Так, позивачам за зустрічним позовом, було достеменно відомо про видачу спірних свідоцтва та розпорядження з часу їх видачі. Такі знали та бажали їх видачі. Їм було достеменно відомо про квартиру, якої саме площі йдеться у спірних розпорядженні та свідоцтві та з яких приміщень вона складається. Доводи про неусвідомлення суті приватизації та її наслідків та відсутність юридичної обізнаності та правової допомоги жодним чином не є причиною звернення до суду більш ніж через п'ять років з часу видання оскаржуваних розпорядження та свідоцтва, протягом трьох років позовної давності позивачі навіть при неусвідомленні суті приватизації та її наслідків були взмозі це з'ясувати та скористатись правовою допомогою. Крім цього, зважаючи на те, що усі наймачі квартири в тому числі і відповідачі за зустрічним позовом подали заяви про приватизацію квартири саме у такому розмірі як її і приватизовано слід прийти до висновку, що вони усвідомлювали суть та наслідки приватизації та бажали здійснити таку та її наслідки.

Що стосується того, що до звернення до суду позивача за первісним позовом, позивачі за зустрічним не усвідомлювали порушення своїх прав, то погодитись з такими не можна, оскільки маючи свідоцтво про право власності на квартиру, знаючи про те, що у ньому йдеться, знаючи про видачу спірного розпорядження позивачі за зустрічним позовом мали усвідомлювати усі наслідки таких документів та можливе, на їх думку, порушення їх прав свобод чи інтересів такими та яких конкретно. Тому могли подати у передбачений законом трирічний строк позов про відновлення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на вказане рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні частини позовних вимог первісного позову, а також у частині часткового задоволення зустрічного позову залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Згідно такого первісний позов слід задовольнити частково, визнавши за кожним із семи співвласників спірної квартири право власності на 1/7 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 153,6 кв.м, відповідно до даних технічного паспорту від 20.10.1996 року та свідоцтва про право власності на квартиру від 28.05.1998 року, припинивши право спільної сумісної власності на вказане житло за цими ж особами. Суд не бере до уваги дані технічного паспорту 2006 року, про що йдеться у позовній заяв первісній, оскільки такі різняться від даних техпаспорту 1996 року, а право власності на квартиру видане семи особам на квартиру, що складається саме з приміщень вказаних у технічному паспорті 1996 року. Крім цього, слід вказати, що первісний позов слід задовольнити лише в частині вимог до відповідачів співвласників кватири, оскільки таке рішення прямо вливає на права, інтереси саме цих осіб, а не органів, які також зазначені у первісному позові як відповідачі, а такі є неналежними відповідачами. В задоволенні решти вимог первісного позову слід відмовити.

В задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.

В іншій частині рішення слід залишити без змін.

Вказаним слід визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги та таку задовольнити.

Відповідно до задоволених вимог скарги слід розподілити судові витрати.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.2-4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 - задовольнити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року в частині часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні частини позовних вимог первісного позову, а також у частині часткового задоволення зустрічного позову - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_5 до ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», треті особи: Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визначення ідеальних часток квартири, реальний поділ майна, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні майном - задовольнити частково.

Визнати за кожним із таких осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8, право власності на 1/7 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 153,6 кв.м, відповідно до даних технічного паспорту від 20.10.1996 року та свідоцтва про право власності на квартиру від 28.05.1998 року, припинивши право спільної сумісної власності на вказане житло за цими ж особами.

В задоволенні решти позову - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки», треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Відділ у справах дітей Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський автомобільний ремонтний завод», ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним розпорядження та свідоцтва про право власності, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

В решті рішення Личаківського районного суду м. Львова від 16 травня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 по 456,75 грн. в користь ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_5 сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник