Справа № 465/2206/13 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.
Провадження № 22-ц/783/2269/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія: 20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого Шандра М.М.
суддів: Струс Л.Б., Шумської Н.Л.
з участю секретаря - Бадівської О.О.
та з участю представника ТзОВ «Шаян-Еліт» - Сабата В.І., ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаян-Еліт», ОСОБА_7, ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ТзОВ «Шаян-Еліт», ПП «Сади Семіраміди» за участю третіх осіб ПАТ «Банк Кіпру», Приватний нотаріус ЛМНО ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся в суд з указаним позовом та з посиланням на ст. 13, 203, 215 ЦК України просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.04.2011 року квартири АДРЕСА_2 укладений між ТзОВ «Шаян-Еліт» та ПП «Сади Семіраміди».
Оскаржуваним рішення позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 12.04.2011 року квартири АДРЕСА_2 укладений між ТзОВ «Шаян-Еліт» та ПП «Сади Семіраміди».
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаян-Еліт», ОСОБА_7, ОСОБА_4 - ОСОБА_8. Вважає рішення незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні, які правові норми підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Вказує на те, що судом не зазначено, яке саме порушення ч.1 ст. 203 ЦК України сторони правочину здійснили на момент його вчинення. За наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст.58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказми, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.
Матеріалами справи встановлено, що згідно Договору №136 від 3 червня 2002 року ВАТ «Завод «Львівсільмаш» з метою забезпечення працівників товариства житлом на підставі рішення загальних зборів акціонерів та профспілкового комітету передало працівникам товариства: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_13 незадіяні нежитлові приміщення для реконструкції під відомчі житлові приміщення (а.с.13-14).
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.11.2006 року №1284 затверджено акт державної приймальної комісії про готовність до введення в експлуатацію житлових квартир на АДРЕСА_2 (а.с.237).
Розпорядженням Франківської районної адміністрації №2326 від 13.12.2006 року «Про оформлення договорів найму жилих приміщень в будинку АДРЕСА_2» оформлено договори найму жилих приміщень, в тому числі ОСОБА_5, працівнику ВАТ «Завод Львівсільмаш» на квартиру №3, що складається з 2-х житлових кімнат, площею 33 м.кв., кухні площею 10,3 м.кв. та комунальних вигод /загальна площа 65,8 м.кв./ (а.с.238-239).
03.11.2010 року Франківським районним судом м. Львова ухвалено рішення, на підставі якого за ТзОВ «Шаян-Еліт» визнано право власності, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,8 кв.м.
На підставі цього рішення ТзОВ «Шаян-Еліт» зареєструвало право власності на вищевказану квартиру.
Згідно договору купівлі-продажу від 12.04.2011 року продавець «ТзОВ «Шаян-Еліт» продало, а покупець ПП «Сади Семіраміди» придбало спірну квартиру АДРЕСА_2. Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №1468.
Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 19.04.2011 року, ПП «Сади-Семіраміди» є власником АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу від 12.04.2011 року.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 29.04.2011 року власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2011 року являється ОСОБА_10.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 4 листопада 2011 року за заявами ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_12 рішення Франківського районного суду м. Львова від 03.11.2010 року, яким визнано за ТзОВ «Шаян-Еліт» право власності на приміщення квартир № 1-4 по АДРЕСА_2 скасовано за нововиявленими обставинами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судове рішення, яким визнано за ТзОВ «Шаян-Еліт» право власності на квартиру АДРЕСА_2 скасоване, тому відчуження товариством спірної квартири здійснено з порушенням вимог чинного законодавства.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Із змісту позовної вбачається, що позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу з покликанням на ст. 203 ЦК України, яка передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину та ст. 215 ЦК України, яка регламентує недійсність правочину із застосуванням наслідків передбачених ст. 216 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.1, 3 ст. 215 , ч.1 ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тобто відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Шаян-Еліт» набуло право власності на квартиру АДРЕСА_2 неправомірно, оскільки правомірність набуття права власності на спірну квартиру судом не встановлена, а рішення, яким визнано за ТзОВ «Шаян-Еліт» право власності на квартиру АДРЕСА_2 за нововиявленими обставинами скасоване.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що відповідач ТзОВ «Шаян-Еліт» набув право власності на спірну квартиру неправомірно, а відтак не мав правових підстав для його відчуження, оскільки із скасуванням рішення суду, за яким він став власником спірного майна, втрачаються ті правові наслідки, які з цього випливають.
Окрім того, колегія суддів враховує ту обставину, що рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області, що визнали представник сторін у судовому засіданні апеляційної інстанції, за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру №3 загальною площею 65,8 м.кв. по АДРЕСА_2
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Шаян-Еліт», ОСОБА_7, ОСОБА_4 - ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий М.М.Шандра
Судді: Л.Б.Струс
Н.Л.Шумська