Справа № 761/24008/14-ц
Провадження №2/761/6838/2014
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11 грудня 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,
при секретарі Ковтун А.В.
за участю представників сторін:
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача - Чербар В.А.
від третьої особи Служба
у справах дітей Шевченківської РДА у м.Києві - Лєтнікова І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району» про зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
У серпні 2014 р. позивачі звернулися до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнення позовних вимог від 15.10.2014 р., поставлено питання про зобов'язання відповідача надати право позивачам на користування кімнатами 1/1 та 1/5 в квартирі АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову зазначено, що у 1981 році на підставі ордеру №79905 серії Б, виданого Виконавчим комітетом Мінської районної ради народних депутатів м.Києва ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 отримала в користування окрему житлову кімнату площею 13,5 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2. В 1994 році з дозволу балансоутримувача будинку - ЖЕУ «Західне», позивачі у зв'язку з сімейними обставинами оселилися в кімнатах 1/1 та 1/5 в квартирі №1 в цьому ж будинку, та з того часу справно сплачували комунальні послуги за фактично займані кімнати. 15.06.1998 р. разом з подружжям ОСОБА_2 стала проживати їхня донька ОСОБА_5. В подальшому, 19.01.2012 р. між ОСОБА_1 та ЖУ «Південне» ДП «Екос» було укладено договір №13 про надання доступу до приміщення кімнати №1/5, в якому родина позивачів фактично проживала, а саме, в АДРЕСА_1. Такий самий договір, тільки на кімнату №1/1 було укладено також із ОСОБА_2 від 19.01.2012 р. №12. Проте, коли у жовтні 2013 р. позивачі звернулися до Шевченківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у м.Києві із заявою про перереєстрацію позивачів за фактично займаним приміщенням, у здійсненні такої перереєстрації було відмовлено з формальних міркувань. Позивачі вказували, що метою звернення до суду з позовом, є прагнення реалізувати гарантоване Конституцією України право на житло, а також супутні права. Отже, оскільки підставою заселення позивачів в зазначені дві кімнати у квартирі №1 було погодження із балансоутримувачем, однак ордеру на вселення видано не було, позивачі просили зобов'язати відповідача надати їм право на користування кімнатами, в яких вони проживають з 1994 року.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали у повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів викладених у письмових запереченнях. Зазначила, що право позивачів не порушене, оскільки сім'я ОСОБА_2 на даний момент проживає у гуртожитку, та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивачів та вказала, що задоволення позовних вимог сприяє захисту неповнолітньої дитини, яка проживає разом з батьками з 1998 року в кімнатах, які розташовані у квартирі 1 вищевказаного будинку.
Третя особа КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» надала через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом установлено, що Виконавчим комітетом Мінської районної ради народних депутатів м.Києва 10.06.1981 р. було видано ордер №79905 серії Б на право проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в кімнаті площею 13,5 кв.м. АДРЕСА_2.
Згідно довідки за формою №3, наявної в матеріалах справи, судом установлено, що на час розгляду справи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровані у кв. АДРЕСА_2.
Разом з тим, позивачі надали суду копії оплачених рахунків на сплату комунальних послуг за період з 2001 р. по 2013 р., в яких до сплати виставлялися рахунки на кімнату АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, а на кімнату 1/5 - на ім'я ОСОБА_1
Згідно до ч.3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилими приміщеннями у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму житлового жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно п. 15 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572, користування всіма приміщеннями квартир у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється на підставі договорів найму або оренди.
Як вказано у ст. 129 Житлового кодексу Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно п.9 до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. №208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» (далі Примірне положення) жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.
Як зазначено у п.14 Примірного положення, вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.
В матеріалах справи наявна копія ордеру, який виданий 10.06.1981 року на ім'я ОСОБА_2 з дружиною на право зайняття жилого приміщення площею 13,5 кв. м., яке надається в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.
В ході судового розгляду справи достовірно установлено, що родина позивачів з 1994 року фактично звільнила кімнату НОМЕР_1 в будинку, та переїхала з дозволу адміністрації до кімнат 1/1 та 1/5 на першому поверсі. З того часу позивачі сплачують комунальні платежі за фактично займану площу, а кімната НОМЕР_1, в якій вони зарєсровані, передана іншиій родині. При цьому, в судововому засіданні позивачі вказали на те, що вони не мають наміру залишати за собою право на проживання у кімнаті, в якій зареєстровані, оскільки після оформлення реєстрації в квартирі 1, вони відмовляться від права на кімнату в квартирі 9.
При цьому, судом установлено, що в кімнатах АДРЕСА_3 жодна з осіб зареєстрованою не значиться. Позивачі сплачують комунальні платежі за вказаною житловою площею на підставі укладених договорів доступу до житлового приміщення №12 та №13 від 19.01.2012 р. Натомість, власником особового рахунку в кімнаті АДРЕСА_2, в якій зареєстровані позивачі, за даними КП «Центру обслуговування споживачів Шевченківського району» - є гр.ОСОБА_7, якому надано доступ до вказаного житлового приміщення згідно з договором №4 від 12.01.2012 р.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовну заяву задовольнити.
Зобов'язати Шевченківську районну у м.Києві державну адміністрацію надати право: ОСОБА_2 1958 р. народження, ОСОБА_1 1958 р. народження, ОСОБА_5 1998 р. народження, на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, кімнати 1/1 та 1/5.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя