Справа № 761/27809/14-ц

Провадження №2/761/7713/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 грудня 2014 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ковтун А.В.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача -1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Україна Молода» та ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2014р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовною заявою, в якій поставлено питання про визнання дій відповідача такими, що принижують його честь, гідність і ділову репутацію, зобов'язання відповідача вчинити дії та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 01,00грн. А саме, з метою відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_3, просив визнати недостовірними, такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача, відомості, поширені ПП «Україна Молода» на сайті www.umoloda.kiev.ua, та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1., статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в частині:

- «…Усі вони, як встановили правоохоронці, підпорядковані або керівнику самого заводу…»;

- «Так, 60% акцій Мегабанку» належать… нинішньому директору «Турбоатома» ОСОБА_3.»;

- «Керівник «Турбоатома» ОСОБА_3 розміщав кошти відповідно до рішень дирекції товариства, без погодження з акціонерами товариства. Зокрема, з ФДМУ. Не питали дозволу і в наглядової ради…, - встановили слідчі»;

- «…адже таким чином директор ОСОБА_3 віддавав гроші у користування де-факто банкіру…ОСОБА_3.»;

- «…пан ОСОБА_3 скеровував до нинішніх фінансових установ - за значно вищими відсотковими ставками. Відтак - величезні збитки для держави»;

- «…власник «Мегабанку» зайняв посаду керівника «Турбоатома» незаконно…»;

- «…збори акціонерів, на яких було обрано ОСОБА_3, провели незаконно.».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що поширення зазначеної інформації є образливим та принижує його ділову репутацію, як керівника юридичної особи, оскільки містить безпідставні твердження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, посилалася на те, що висловлювання, щодо достовірності яких заперечує позивач, є висновками досудового слідства, які автору публікації сталі відомі під час бесіди з третьою особою, яку журналіст відмовився називати. При цьому, суду надано копії документів, які ця третя особа надала журналісту ОСОБА_5, на підтвердження достовірності даних про здійснення розслідування Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України за фактом привласнення та розтрати майна ВАТ «Турбоатом» за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. Також, представник відповідача-1 вказувала на те, що представлені до спростування відомості є купованими (позивачем застосовано витяг або скорочення з тексту публікації), тобто, позивач просить спростувати не ту інформацію, що була поширена в дійсності, а інформацію, яку отримав позивач шляхом застосування принципу купюр (окремі фрази тексту статті), що суперечить ч.1 ст.227 ЦК України.

В ході судового розгляду справи у відповідності з керівними роз'ясненнями Верховного Суду України», викладеними у постанові Пленуму №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», до участі у справі в якості другого відповідача було залучено автора публікації - ОСОБА_5.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, тому суд, дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача-2.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-1, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положеннями ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р. за №1 (надалі - Постанова), що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під час розгляду вказаної цивільної справи встановлено, і це не заперечувалося сторонами, що позивач ОСОБА_3 з квітня 2007 р. по час розгляду справи обіймає посаду Генерального директора ВАТ «Турбоатом».

Також, судом достовірно встановлено, що на сайті www.umoloda.kiev.ua, та у щоденній інформаційно-політичній газеті «Україна молода» у виданні НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1. дійсно міститься зазначена в позовних вимогах стаття: «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Зміст публікації містить повідомлення про отримання журналістом від правоохоронних органів документів з приводу проведення розслідування обставин зловживань у сфері розпорядження державним майном, у т.ч. в публікації згадується триваюче розслідування привласнення та розтрати майна у ВАТ «Турбоатом», генеральним директором якого є позивач.

При цьому, у викладеному матеріалі журналіст особисто від себе будь - яких коментарів не надає, вирішення питань щодо кримінальної справи не вказує, а висвітлює отримані ним матеріали, що досліджуються правоохоронним органом.

В судовому засіданні було досліджено копії документів, вручених журналісту третьою особою, яка є джерелом інформації, з яких убачається, що ситуацією з приводу проблем в діяльності найбільш важливого в структурі енергетичного машинобудування підприємства ВАТ «Турбоатом» опікувалися, як народні депутати України, так і представники найвищих ланок виконавчої влади в державі починаючи з 2007 року по сьогодні. Процедура проведення загальних зборів акціонерів ВАТ «Турбоатом» у серпні 2007 р. була предметом судового розгляду за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, поданим 29.10.2007 р. Конфлікт з приводу управління підприємством та корпоративних прав на підприємство, що входить до складу державного майна, не вичерпаний.

Також, листом від 18.11.2014 р. за підписом старшого слідчого в ОВС ГСУ ГПУ ОСОБА_7 на адресу редактора газети «Україна молода» ОСОБА_4 повідомлено про те, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201400000000056 за фактом привласнення та розтрати майна ВАТ «Турбоатом» за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Згідно ч.3 ст.25 Закону України «Про інформацію», журналіст має право не розкривати джерело інформації або інформацію, яка дозволяє встановити джерела інформації, крім випадків, коли його зобов'язано до цього рішенням суду на основі закону.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Тома проти Люксембурга» від 29.03.2001 р., зокрема, зазначено, що преса відіграє важливу роль у демократичному суспільстві. Хоча вона не повинна переходити певні межі, зокрема по відношенню до репутації та прав інших, проте її обов'язком є передавати інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять інтерес для громадськості, у такий спосіб, що є сумісним з її обов'язками та відповідальністю. Не лише преса має завдання передавати таку інформацію та ідеї: громадськість також має право отримувати їх. Якби було інакше, преса не змогла б відігравати свою надзвичайно важливу роль «громадського сторожового пса». Стаття 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» захищає не лише суть ідей та інформації, що їх було виражено, а й форму, в якій їх було передано. Журналістська свобода поширюється також і на певну міру перебільшення чи навіть провокування.

Суд дійшов висновку, що хоча в цілому публікація містить серйозні твердження про факти корупції та інших зловживань посадовим становищем керівництва ВАТ «Турбоатом», відповідальність за які покладалася на даних посадових осіб, проте у статті переважно були твердження, які аргументовано можна назвати провокуванням на пришвидшення розслідування відповідними правоохоронними органами обставин, які становлять суспільний інтерес, та вже є перевіркою в межах кримінального провадження. Натомість, фрази, та вираження, які вилучені позивачем з контексту статті, неможливо спростувати, як неможливе доведення правдивості оціночного судження, отже, ця вимога порушує свободу вираження поглядів як таку, а вона є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

За таких обставин, дослідивши вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що інформація, викладена в уривках тексту публікації, які позивач просив визнати недостовірною, не може бути визнана недостовірною, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а вимоги про відшкодування позивачеві моральної шкоди, не ґрунтується на вимогах закону, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 277 ЦК України, ст.ст. 25, 30 Закону України «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Україна Молода» та ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя