ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

29 грудня 2014 року Справа № 911/633/13-г

Судді Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. стосовно постанови Вищого господарського суду України від 29.12.2014 р. у справі № 911/633/13-г за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. у справі № 911/633/13-г господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанія "Ferta Holding LTD" (Ферта Холдінг ЛТД) про стягнення 41 602 543,75 грн.

У лютому 2013 року до господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" про стягнення 41 602 543,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №03-12/07-1 від 03.12.2007 р. зі сплати орендної плати та повернення орендованого приміщення, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість, у тому числі, основного боргу у розмірі 920 458,73 грн., пені у розмірі 71 530,98 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 61 459,60 грн., трьох процентів річних у розмірі 58 968,58 грн. та неустойки за несвоєчасне звільнення орендованого приміщення у розмірі 40 490 125,86 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 р., позовні вимоги ТОВ "Маквіс груп" задоволено в повному обсязі.

21.07.2014 р. до господарського суду Київської області звернулось ТОВ "Технополіс-1" із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р.

За наслідками перегляду, рішенням господарського суду Київської області від 29.09.2014 р. заяву ТОВ "Технополіс-1" про перегляд рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. за нововиявленими обставинами задоволено, рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. скасовано, подальший розгляд справи відкладено на 22.10.2014 р., витребувано у сторін нові докази по справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 29.12.2014 р. (судді: Н.Г. Дунаєвська, І.М. Волік, Н.І. Мележик, С.В. Мирошниченко, В.І. Саранюк) судові акти залишені без змін.

Між тим, оскаржувані постанова та рішення прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права та підлягали скасуванню, а отже, колегією суддів Вищого господарського суду необґрунтовано залишено їх без змін.

03.12.2007 р. між ТОВ "Боедем" (орендодавцем) та ТОВ "Технополіс-1" (орендарем) був укладений договір оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. № 03-12/07-1 (далі за текстом - Договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування частину нежилої будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4, загальною площею 4 610,4 м2, що складається з приміщення, розташованого на 1 поверсі, загальною площею 25,6 м2, та приміщення, розташованого на 2 поверсі, загальною площею 4 584,8 м2.

16.12.2007 р. між сторонами підписано Акт № 1 прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення.

ТОВ "Боедем", на виконання умов Договору, було пред'явлено для оплати рахунки-фактури: від 23.09.2010 р. №136 на суму 325 955,28 грн. за оренду нежитлового приміщення другу половину вересня 2010 року, від 07.10.2010 р. №145 на суму 418 854,70 грн. за першу половину жовтня 2010 року, від 21.10.2010 р. №148, на суму 175 648,75 грн. - за другу половину жовтня 2010 року, проте, відповідачем вказані рахунки-фактури оплачені не були, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 920 458,73 грн.

ТОВ "Боедем" надіслано відповідачу лист від 22.10.2010 р. № 191 з повідомленням про те, що згідно п. 9.2. Договору, за несплату орендної плати за вересень-жовтень місяць 2010 року ТОВ "Боедем" в односторонньому порядку розриває з 22.10.2010 р. договір оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. №03-12/07-1. У відповідь на вказаний лист, ТОВ "Технополіс-1" повідомило, що вимоги ТОВ "Боедем" суперечать положенням договору та чинному законодавству України.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору з оплати орендної плати, з урахуванням наданого п. 9.2. Договору права на його розірвання в односторонньому порядку, враховуючи положення ч.ч. 1, 2 ст. 188 ГК України, ч. 1 ст. 651 ЦК України, договір оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. №03-12/07-1 було розірвано ТОВ "Боедем" в односторонньому порядку.

30.11.2012 р. між ТОВ "Боедем" (цедентом) та ТОВ "Маквіс Груп" (цесіонарієм) був укладений Договір відступлення права вимоги (цесії) №1, згідно з п. 2 якого цесіонарій набуває право вимагати від боржника (ТОВ "Технополіс-1") сплати на свою користь сум, пов'язаних з неналежним виконанням боржником умов договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. №03-12/07-1.

Звертаючись до суду, позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 від 03.12.2007 р. зі сплати орендної плати та повернення орендованого приміщення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач порушив положення п.п. 4.1., 4.3. Договору, вимоги ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, а саме: належним чином не виконав зобов'язань за Договором зі своєчасної та повної оплати орендної плати за користування частиною нежилої будівлі.

При цьому, позивач мав право вимагати належне виконання зобов'язання за договором оренди в силу умов договору цесії.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. за нововиявленими обставинами, ТОВ "Технополіс-1" посилалось на те, що з відповіді КП "Київське міське БТІ" від 22.04.2014 р., про яку заявник дізнався лише після ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (27.05.2014 р.), йому стало відомо, що право власності на нежитлову будівлю (літ. 1А), загальною площею 10 134,40 кв.м., по вул. В.Окружна, 4, на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області від 12.08.2011 р. зареєстровано за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" 21.10.2011 р. Наведені відомості, на думку ТОВ "Технополіс-1", спростовують висновок господарського суду стосовно того, що саме ТОВ "Боедем" є власником майна, переданого за договором оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. №03-12/07-1, а тому, у ТОВ "Боедем" були відсутні будь-які правові підстави для нарахування неустойки та передачі права вимоги на користь ТОВ "Маквіс Груп".

Задовольняючи заяву ТОВ "Технополіс-1" та скасовуючи рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р., суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що інформація, яка міститься у відповіді КП "Київське міське БТІ" від 22.04.2014 р., є нововиявленою обставиною. Суди виходили з того, що під час розгляду справи не було відомо про ту обставину, що запис від 21.10.2011 р. про реєстрацію за Компанією "Ferta Holding LTD" (Ферта Холдінг ЛТД ) права власності на нежитлове приміщення, яке було предметом оренди за Договором, не було скасовано та відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 21.05.2014 р. Компанія "Ferta Holding LTD" (Ферта Холдінг ЛТД) є власником спірного майна з 21.10.2011 р.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Так, в силу п.1. ч.2 ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи.

При цьому, наведені в заяві обставини не можна вважати нововиявленими, в розумінні ст. 112 ГПК України.

Так, ухвала Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 12.08.2011 р. скасована ухвалою того ж суду від 19.10.2011 р. (за заявою ТОВ "Технополіс").

Отже, реєстрація права власності 21.10.2011 р. відбулась на підставі судової ухвали, яка на той час 19.10.2011 р. була скасована. І відповідач знав про це, оскільки скасування відбулось за його заявою.

Крім того, про скасування ухвали районного суду від 12.08.2011 р. зазначено в рішенні господарського суду міста Києва від 22.03.2013 р., яке набрало чинності, у справі № 910/3430/13. Учасником цієї справи був ТОВ "Технополіс". Позов задоволено, суд зобов'язав відповідача звільнити приміщення. Отже, в протиріч тому, на що він посилається, заявнику було відомо про існування ухвали від 12.08.2011 р. та про її скасування також, як мінімум, 22.03.2013 р.

Про цю обставину йдеться в постанові Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 р. у справі № 910/4095/13 про визнання недійсним договору цесії, на підставі якого стягується заборгованість у справі. У визнанні недійсним договору цесії відмовлено. Отже, враховуючи вимоги ст. 35 ГПК України, встановлено законність передачі права вимоги позивачу.

Також, в матеріалах справи наявні судові рішення у справі № 5011-66/1632-2012 про визнання права власності за ТОВ "Боедем" (орендодавець у справі). Рішенням визнано право власності за ТОВ "Боедем" 18.07.2012 р. Апеляційний господарський суд 31.10.2013 р. залишив вказане рішення без змін.

Так, рішенням господарського суду міста Києва вiд 18.07.2012 р. у справі №5011-66/1632-2012, яке набрало законної сили, були задоволені позовні вимоги ТОВ «Боедем» до 1) Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, 2) Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", 3) Компанії "Ferta Holding Ltd" (Ферта Холдінг ЛТД). Визнано за ТОВ "Боедем" право власності на нежитлову будівлю (літ. 1А), загальною площею 10 134,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4; зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати за ТОВ "Боедем" право власності на нежитлову будівлю (літ. 1А), загальною площею 10 134,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4; зобов'язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" виключити запис (номер запису: 162-з в книзі: д.5з-201) про реєстрацію за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" (Ferta Holding Ltd) права власності на нежитлову будівлю (літ. 1А), загальною площею 10 134,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4.

Таким чином, при винесенні рішення від 18.07.2012 р. по справі № 5011-66/1632-2012 суду було відомо про ту обставину, що право власності залишається зареєстрованим за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД", проте, суд зробив висновок про наявність права власності саме у ТОВ "Боедем" і, як наслідок, зобов'язав БТІ виключити запис про реєстрацію за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" права власності на нежитлову будівлю (літ. 1А), загальною площею 10 134,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4.

Враховуючи наведене, а також, зважаючи на те, що ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.08.2011 р. по справі №2-1400/2011 про затвердження мирової угоди, укладеної 12.08.2011 р., на підставі якої право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" (Ferta Holding Ltd), було скасовано ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2011 р. по справі № 8-1/11, запис про реєстрацію за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" (Ferta Holding Ltd) права власності на нежитлову будівлю (літ. "1А") загальною площею 10 134,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4, підлягає виключенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України та п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, з огляду на вищенаведені обставини правомірності набуття ТОВ "Боедем" права власності на нерухоме майно та незаконності запису про реєстрацію права власності на таке нерухоме майно за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" (Ferta Holding Ltd), що були встановлені у судовому рішенні по справі №5011-66/1632-2012, яке набрало законної сили, є неправомірними висновки судів попередніх інстанцій, що у ТОВ "Боедем" були відсутні підстави нараховувати та відступати ТОВ "Маквіс груп" право вимоги до ТОВ "Технополіс-1", що випливає з неналежного виконання договору оренди нежитлового приміщення від 03.12.2007 р. №03-12/07-1.

Крім того, обставини реєстрації права власності на нежитлове приміщення за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" (Ferta Holding Ltd) підтверджує також рішення господарського суду міста Києва вiд 22.03.2013 р. у справі № 910/3430/13, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2013 р., яким частково було задоволено позов ТОВ "Боедем". Зобов'язано виселити ТОВ "Технополіс-1" з нежитлового приміщення площею 4 610,40 кв.м., що складається з приміщення площею 25,6 кв.м., яке розташоване на першому поверсі, та приміщення площею 4 584,8 кв.м., яке розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі, загальною площею 10 134,40 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ,вул. Велика Окружна (Кільцева), 4; зобов'язано ТОВ "Технополіс-1" негайно звільнити зазначене нежитлове приміщення та повернути вказане приміщення ТОВ "Боедем".

Як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. у справі №910/3430/13, ТОВ "Технополіс-1" в обґрунтування поданої апеляційної скарги посилалось, зокрема, на той факт, що право власності на спірне майно зареєстровано за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД" (Ferta Holding Ltd). Вищевказані твердження скаржника (ТОВ "Технополіс-1") колегія суддів в процесі розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва вiд 22.03.2013 р. розцінила як необґрунтовані, з посиланням на рішення господарського суду міста Києва вiд 18.07.2012 р. у справі №5011-66/1632-2012.

Таким чином, ТОВ "Технополіс-1", маючи процесуальний статус відповідача у справі №910/3430/13, було обізнано з тією обставиною, що право власності на нежитлову будівлю (літ. 1А), загальною площею 10 134,40 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Київ, Кільцева дорога (Солом., Голос., Святош. р-ни) (вул. Велика Окружна), буд. 4, належить саме ТОВ "Боедем", а не Компанії "Ферта Холдінг ЛТД", однак, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано таке право до теперішнього часу за Компанією "Ферта Холдінг ЛТД".

Вказані обставини не врахував Вищий господарський суд України під час прийняття постанови від 29.12.2014 р.

Також, в самому тексті рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014 р. по даній справі зазначено, що під час розгляду справи представник відповідача не заперечував того факту, що відповідачу було відомо про прийняття вказаних рішень, у тому числі про визнання права власності на спірну будівлю за ТОВ "Боедем".

Крім того, суди попередніх інстанцій під час розгляду заяви ТОВ "Технополіс-1" допустили інші суттєві порушення норм процесуального права.

Так, господарським судом Київської області за результатами перегляду рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. за нововиявленими обставинами прийняте рішення, відповідно до резолютивної частини якого заяву ТОВ "Технополіс-1" про перегляд рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. за нововиявленими обставинами задоволено, рішення господарського суду Київської області від 22.04.2013 р. скасовано, відкладено судове засідання та витребувано у сторін докази по справі.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, у випадку, якщо господарський спір не вирішується по суті, господарський суд виносить ухвалу.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного та враховуючи положення ст. 84 ГПК України, за умови ухвалення оскаржуваного рішення господарський суд Київської області повинен був вирішити справу по суті. Проте, з резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що господарським судом Київської області перегляд прийнятого судового рішення по суті не здійснювався та рішення взагалі не прийнято.

Отже, зміст резолютивної частини рішення не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України.

Відповідно до п. 8.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 17, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до п. 8.7. зазначеної Постанови Пленуму, законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. В даному випадку господарський суд в своєму рішенні від 29.09.2014 р. дійшов висновку про наявність нововиявлених обставин, при цьому, не дав взагалі оцінки, в яких межах ці обставини впливають на суть рішення. При цьому, господарський суд грубо порушив вимоги розділу ХІІІ ГПК України, прийнявши рішення від 29.09.2014 р. у справі, цим же рішенням слухання справи відклав та зобов'язав сторін надати додаткові докази. Розділ ХІІІ ГПК України не наділяє суд повноваженнями витребувати додаткові докази.

Відповідно до ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається судове рішення у разі скасування рішення. Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму від 26.12.2011 р., у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами, справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими ГПК (ч.8 ст. 114 названого Кодексу). Якщо такий розгляд неможливо здійснити у тому ж самому судовому засіданні, він відкладається у порядку, передбаченому ст. 77 ГПК. Але, ця стаття передбачає, що про відкладення розгляду справи виноситься ухвала (а не рішення). Відповідно до ч. 1 ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові. Висновок не може залежати від настання якихось обставин. Можливість відкладення слухання справи та витребування додаткових доказів саме рішенням чинним процесуальним законом не передбачена. Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення норм матеріального чи процесуального права. При цьому, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. В даному випадку прийнято саме неправильне рішення, оскільки, спір по суті не вирішений.

Тому, порушення вимог процесуального кодексу в даному випадку є підставою для скасування рішення господарського суду Київської області від 29.09.2014 р.

Але, господарський суд взагалі ці обставини в постанові не розглянув та не скасував рішення, прийняте з грубим порушенням вимог процесуального закону.

Крім того, апеляційний господарський суд не дав оцінки тій обставині, що господарський суд, прийнявши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами до провадження, залучив до участі у справі у якості третьої особи ТОВ "Боедем" та Компанію "Ferta Holding LTD" (Ферта Холдінг ЛТД).

Відповідно до ст. 27 ГПК України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може бути залучена судом до участі у справі тільки до прийняття рішення господарським судом. В даному випадку має місце інша стадія судового процесу - перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами (розділ ХІІІ ГПК України). Ця стадія процесу взагалі не передбачає можливості залучення до участі у справі будь-яких учасників судового процесу. Отже, суд першої інстанції грубо порушив норми процесуального права.

На вказані порушення не звернув уваги апеляційний господарський суд під час перегляду рішення суду першої інстанції.

На всі зазначені порушення вимог процесуального права з боку суддів першої та апеляційної інстанції не звернула увагу колегія суддів Вищого господарського суду України.

Внаслідок цього, постанова Вищого господарського суду України від 29.12.2014 р. у справі № 911/633/13-г, на мій погляд, прийнята з грубим порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, а також принципу об'єктивності та всебічного розгляду справи.

Суддя Вищого господарського

суду України С.В. Мирошниченко