Справа № 0910/2-125/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2014 м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:

Головуючого - судді : Цалин Б.М.

секретаря: Терлюжак Н.П.

з участю адвоката: ОСОБА_1

позивачки: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника третьої особи - Тюдівської сільської ради: Довганюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи на стороні відповідача - Тюдівської сільської ради про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

В ході судового розгляду позивачка, ОСОБА_2 свої позовні вимоги в зміненому та уточненому вигляді підтримала, суду пояснила, що вона перебувала із відповідачем в зареєстрованому шлюбі із 19.05.2001 року по 25.12.2009 року. З часу одруження вони проживали із відповідачем в м.Івано-Франківську та в 2002 році переїхали в м.Київ, де за її кошти було придбано 2-х кімнатну квартиру для їх спільного проживання. В наслідок сімейних обставин із 2003 року вона була змушена переїхати із м.Київ знову до в м.Івано-Франківська і з того часу вони із відповідачем періодично їздили один до одного, підтримували подружні відносини. Відповідач приїжджав до неї в м.Івано-Франківськ на всі сімейні та релігійні свята, разом вони, як подружжя, ходили на весілля до знайомих, друзів, разом святкували Дні народження та інші визначні дати, тобто підтримували нормальні сімейні, подружні відносини. Фактично їх відносини із відповідачем припинились із серпня 2007 року, тобто із моменту несподіваного звернення ОСОБА_5 до Івано-Франківського міського суду із позовом про розірвання шлюбу. Так, саме за час перебування в шлюбі із відповідачем ними було спільно придбано старий житловий будинок із земельною ділянкою в АДРЕСА_1. Кошти на придбання будинку були їх спільними а саме від проданої двохкімнатної квартири в м.Києві, що придбана була за її кошти та земельної ділянки 0,06га в с/т "Скіф" під Києвом. Ще у 2005 році вони звернулися з проханням до знайомого, ОСОБА_6, щоб останній допоміг їм знайти в горах земельну ділянку. За пропозицією ОСОБА_6 вони познайомились із жит. с. Тюдів Косівського району ОСОБА_7, який їм продав земельну ділянку і стару хату по АДРЕСА_1. Однак в силу того, що станом на 2005 рік документи на цю земельну ділянку і житловий будинок були не готовими для їх відчуження, що і унеможливлювало офіційне оформлення купівлі-продажу, вони по домовленості заплатили обумовлену суму коштів. ОСОБА_7 в свою чергу надав їм дозвіл на демонтаж старої хати і початок будівництва нового будинку. Саме весною 2006 року ними було розпочато вже будівництво нового житлового будинку. По виготовленні документів ОСОБА_7 в січні 2007р. вона, як дружина надала нотаріальну згоду на купівлю цього нерухомого майна в с. Тюдів, та 12.04.2007 р. було вже офіційно оформлено ОСОБА_5 договори купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, хоча на той час їх новий будинок вже було побудовано. Вона брала участь в будівництві житлового будинку тільки матеріально, тобто відповідачем за їх спільною домовленістю витрачались їх спільні кошти на будівництво будинку. Вона довіряла чоловікові і не вмішувалась у хід проведення будівництва. Будова чоловіком проводилась в основному за кошти виручені від продажу двохкімнатної квартири в м.Києві та земельної ділянки. Вони із чоловіком спільно планували будівництво та за виручені кошти розпочати будівництво. Про знайомого відповідача - ОСОБА_8, який ніби то позичав кошти ОСОБА_5 на будівництво їй взагалі нічого не було відомо. Весною 2007 року під час Великодніх свят, в присутності членів родини та знайомих, саме відповідач в справі показував на своєму мобільному телефоні вже повністю готовий до проживання їх житловий будинок в с.Тюдів. Просить позов в зміненому вигляді задоволити та постановити рішення суду яким визнати за ними, сторонами в справі, право спільної сумісної власності подружжя на новозбудоване будинковолодіння, в АДРЕСА_1. Визнати за нею, ОСОБА_2 право власності на ? частину земельної ділянки площею 2500 м.кв., та ? частину житлового будинку, господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1. Провести реальний розподіл житлового будинку та господарських споруд, а також стягнути із ОСОБА_5 на її користь понесені витрати по справі.

Відповідач, ОСОБА_5 в судове засідання не з"явився за станом здоров"я, подав суду письмову заяву (а.с.40-42 т.2) в якій заперечує вимоги позивачки та покликається на те, що фактично з грудня 2003 року вони із позивачкою в справі припинили спільне проживання, спілкувались тільки в телефонному режимі і короткими зустрічами до 2007 року. Спірну земельну ділянку та житловий будинок придбано ним за договорами купівлі - продажу 12.04.2007 року а позовну заяву про розірвання шлюбу він подав до Івано-Франківського міського суду в серпні місяці 2007 року. Не заперечив в визнанні за позивачкою права на ? частину придбаної за час їх перебування в шлюбі земельної ділянки, що стосується житлового будинку, на ? частину якого претендує позивачка, то вказаний будинок побудований виключно за його власні кошти та за кошти його товариша, які він взяв в останнього в борг.

Представник відповідача, ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_2 визнав частково, суду пояснив, що його довіритель, ОСОБА_5 дійсно перебував із позивачкою в справі ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі із 19.05.2001 року по 25.12.2009 р. Фактично сторони припинили свої подружні відносини та спільне ведення домашнього господарства ще із 2003 року, тобто із моменту переїзду позивачки в справі, із м.Київ, де в той час подружжя спільно проживали, назад до м.Івано-Франківська. Ще за час перебування в шлюбі ОСОБА_5 фактично проживав один в гуртожитку № 12 к.109 Національного аграрного університету з 01.03.2004 року по 01.07.2007 року за адресою м.Київ вул. Генерала Родимцева 1-а. Після чого останній переїхав до м.Івано-Франківська та став проживати в гуртожитку № 4 Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника. В серпні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовом про розірвання шлюбу. Спірну земельну ділянку та житловий будинок придбано відповідачем за договорами купівлі - продажу 12.04.2007 року а позовну заяву про розірвання шлюбу він подав до Івано-Франківського міського суду в серпні місяці 2007 року. Відповідач не заперечує того факту, що ним придбано земельну ділянку та старий житловий будинок за час його формального перебування в шлюбі із ОСОБА_2, та він згідний на проведення розподілу придбаної ним земельної ділянки по ? частині а також згідний компенсувати позивачці вартість ? частини придбаного ним житлового будинку, який було демонтовано одразу ж після його придбання. Разом із тим ОСОБА_5 категорично заперечує факт участі позивачки в будівництві нового житлового будинку, поза як фактично більшу частину коштів у вказане будівництво вкладено його товаришем ОСОБА_8 а також і в деякій мірі ОСОБА_6, саме які фактично і займались організацією та безпосереднім проведенням будівництва будинку і господарських споруд.

В ході судового розгляду представник третьої особи на стороні відповідача, Тюдівської сільської ради - Довганюк О.І., по суті позовних вимог пояснила, що вона на час придбання відповідачем в 2007 році житлового будинку та земельної ділянки в с.Тюдів Косівського району працювала секретарем Тюдівської сільської ради, головою сільської ради був ОСОБА_9 Деталей придбання та оформлення договорів купівлі продажу земельної ділянки та житлового будинку подружжям ОСОБА_2-ОСОБА_5 не відомо. Чула від людей села, що в АДРЕСА_1 композитори купили старий житловий будинок, який демонтували та будують на тому місці новий. Не заперечила, що позивачка зверталась в 2010 році до сільської ради, як особисто на прийом до сільського голови, так і подавала письмові заяви щодо оформлення права власності на новобудову.

Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи вважає позовні вимоги ОСОБА_2 такими, що підлягають до часткового задоволення із наступних підстав:

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Ст.60 цього Кодексу визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 19.05.2001 року у відділі РАГСу Івано-Франківського міського УЮ (т.2 а.с.61) а рішенням Івано-Франківського міського суду від 25.12.2009 року даний шлюб розірвано, (т.2 а.с.180). ОСОБА_5 звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовною заявою про розірвання шлюбу в серпні 2007 року, що не заперечує позивачка в справі. В свою чергу ОСОБА_2 подала зустрічний позов про поділ майна, де в своїй позовній заяві вказувала на спільне майно подружжя зокрема земельну ділянку та новозбудований житловий будинок в с.Тюдів Косівського району.

В підтвердження факту проживання у фактичних шлюбних відносинах, як подружжя ОСОБА_2 із відповідачем, в період 2004 - 2007 рр , позивачка долучила до матеріалів справи витяг газети "Світ Молоді" за 15.06.2006 р (т.2 а.с.28) а також публікацію статті газети "Правда України" за 12.10.2006 року (т.2 а.с.29); довідку Санаторію "Лаванда" (т.2 а.с.30), якою підтверджено, що з 05.06.2004 року по 16.06.2004 року в відділенні санаторію проходили лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_5, фотографії, в яких засвідчено спільне перебування сторін на весіллі - 15.11.2003 р,. (т.2 а.с.131), день народження відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4 р в м.Івано-Франківську (т.2 а.с.39) , ІНФОРМАЦІЯ_3 року - святкування Дня народження батька позивачки в м.Івано-Франківську (т.2 а.с.38); кінець квітня 2005 року- похорон батька позивачки (т.2 а.с.198); серпень 2005 року (т.2 а.с.199-200) та 09.09.2006 - весілля в друзів (т.2 а.с.201-202). Витяг із радіоінтерв"ю ОСОБА_5 на обласному радіо м.Івано-Франківська від 29.10.2004 року (т.2 а.с.208). А також позивачкою долучено до матеріалів справи письмові пояснення свідка ОСОБА_10 (т.2 а.с.150-151), яка ствердила про те, що подружжя ОСОБА_2-ОСОБА_5 за час перебування в шлюбі із 2001 року і до осені 2007 року постійно підтримували подружні відносини, разом святкували всі свята та урочистості.

Із письмового пояснення свідка ОСОБА_11 ( т.2 а.с. 83-89, т. 4 а.с.77-78) підтверджених останньою і в судовому засіданні вбачається, що вона ще із студентських часів товаришувала із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Їй дуже добре відомо про сімейне життя цього подружжя. Ствердила, що земельну ділянку із житловим будинком в с.Тюдів Косівського району було придбано подружжям ОСОБА_2-ОСОБА_5 саме за час їх перебування в шлюбі. Будівництво нового житлового будинку в с.Тюдів ними було закінчено до осені 2007 року, так як саме при переїзді відповідача із м.Києва до м.Івано-Франківська, останній їх всі особисті речі, вже перевозив в новозбудований житловий будинок в с.Тюдів, де подружжя планувало проживати разом. Звернення в серпні місяці 2007 року відповідача із позовом про розірвання шлюбу стало несподіванкою як для ОСОБА_2 так і для всіх їх знайомих.

Вказані наведені позивачкою вищевказані факти, не спростовано відповідачем чи його представником а тому є беззаперечним доказом їх спільного проживання та ведення господарства.

Відповідно до вимог ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно зі ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За змістом ч. 1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. роз'яснено, що до складу майна, яке підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, які виникли в інтересах сім'ї.

Як встановлено в судовому засіданні, 12.04.2007 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки (т.1 а.с.12) ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку 2500 кв.м., що в с.Тюдів за 25000 грн., надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Тюдів Косівського району. 12.04.2007 року за договором купівлі-продажу (т.1 а.с.13) ОСОБА_5 купив житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 за суму 10 000 грн.

Позивачка в справі ОСОБА_2 25.01.2007 року в нотаріальній конторі підписала заяву про згоду своєму чоловікові ОСОБА_5 на купівлю будь-якого будинковолодіння та земельної ділянки в с. Тюдів Косівського району за ціною і на умовах на його розсуд (т.2 а.с.74).

Свідок, ОСОБА_7 - ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що її чоловікові, ОСОБА_7 належав спадковий старий житловий будинок та земельна ділянка, що в АДРЕСА_1. Саме у вказаному будинку вони із чоловіком та дітьми проживали та в наслідок сімейних обставин, а саме хворобою матері чоловіка, змушені були перейти проживати до неї, де вона проживає і на даний час а чоловік вже помер. Старий житловий будинок чоловік вирішив продати ще в 2005 році. До них звертався спочатку ОСОБА_6 а згодом приїхали і подружжя ОСОБА_2 -ОСОБА_5, які особисто оглядали земельну ділянку та житловий будинок. Так як в чоловіка на той час, не були оформлені документи, покупці частину грошей їм заплатили, та почали будівництво, тобто весною 2006 року демонтували старий житловий будинок та відразу ж розпочали будівництво нового дерев"яного будинку, який до осені 2007 року вже був зведений і накритий. На момент підписання її чоловіком в нотаріуса договорів купівлі продажу фактично старого житлового будинку вже не було а на його місці був зведений і накритий новий житловий будинок. Організацією будівництва в більшій мірі займався ОСОБА_6

Той факт, що подружжя ОСОБА_7 - ОСОБА_12 перейшли проживати із старого житлового будинку до матері в 2005 році а будівництво спірного житлового будинку, що в АДРЕСА_1, на ? частину якого, як спільну сумісну власність подружжя, претендує позивачка, розпочато саме весною 2006 року та до осені 2007 року було вже зведено і накрито в судовому засіданні також підтвердили і свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 а також ОСОБА_15.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що проживає в с. Тюдів із 1997 року з часу одруження. По сусідству із ним проживає відповідач в справі ОСОБА_5, із яким він познайомився в 2008-2009 роках. Позивачку в справі взагалі бачить третій раз. Приблизно будівництво нового житлового будинку було розпочато весною 2008 року, вже після того як демонтували стару хату, і тривало до кінця літа 2010року. В 2007 році від людей він почув, що стару хату в ОСОБА_7 купив музикант з Києва. Будівельними роботами займався в основному ОСОБА_6, а також часто приїжджав і ОСОБА_5 Позивачки жодного разу за час проведення будівництва біля вказаного будинку не бачив.

Свідок ОСОБА_17, в судовому засіданні ствердив, що проживає із відповідачем по сусідству в с.Тюдів Косівського району та вперше познайомився із ОСОБА_5 в 2007 році, саме коли останній розпочав будівництво нового будинку. Так як він проживає по сусідству йому відомо, що саме в 2007 році весною було демонтовано старий житловий будинок та розпочато будівництво нового. Біля вказаної будови часто бачив ОСОБА_5 а також ОСОБА_6 . Позивачку в справі взагалі бачить вдруге.

Свідок ОСОБА_18, в судовому засіданні ствердив, що він являється приватним підприємцем та займається реалізацією дерев"яних будівельних матеріалів та будівництвом дерев"яних будинків. Так, по домовленості він поставляв ОСОБА_5 для будівництва житлового будинку деревоматеріали а саме фальшбрус, вагонку, бруси. А також він надавав бригаду майстрів для виконання будівельних робіт для зведення житлового будинку. У перекритті вказаної будівлі а також столярних роботах він участі не приймав. Будівництво проводилось в період 2008 -2009 років. Розрахунок за матеріали із ним проводив ОСОБА_5 В ході будівництва він часто бував на новобудові надавав ОСОБА_5 поради по ходу будови, жодного разу позивачки він не бачив і про неї взагалі не чув, готували собі їжу майстри самі. Зведення будинку було закінчено до осені 2009 року а дальше накриттям та столярними роботами займались вже інші майстри. За самі будівельні матеріали ОСОБА_5 йому оплатив в межах 60-70 тисяч гривень, а за виконані роботи із майстрами розрахунок було проведено окремо. В основному контролював хід будівництва ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_6 ствердив, що із відповідачем в справі він знайомий із 1989 року. Позивачку в справі знає із 2003 року. Йому відомо, що в 2002 року сторони в справі, як подружжя переїхали проживати в м.Київ. Він періодично навідувався в Київ та зустрічався із ОСОБА_5, був в його помешканні і може ствердити, що останній в м.Києві проживав один. Приблизно в 2005 році ОСОБА_5 виявив бажання придбати в горах будинок а тому на прохання відповідача він підшукував йому декілька варіантів. Так, весною 2006 року по приїзду відповідача, йому із запропонованих ним варіантів, сподобався житловий будинок та земельна ділянка в АДРЕСА_1. На той час, документи на вказаний будинок та земельну ділянку не були готові. Участі в підготовці документів до продажу та в оформленні договорів купівлі-продажу він не приймав. Особисто він займався вже тільки знесенням старого житлового будинку та побудови спочатку невеликої альтанки, для зберігання інструментів. Потім приїхав ОСОБА_5 разом із своїм товаришем із с-ща Кути ОСОБА_8 та почали обговорювати деталі будівництва нового будинку. Фактично договір купівлі-продажу було укладено в кінці весни 2007 року. До укладення договору купівлі продажу жодні будівельні роботи не проводились, так як власник старого будинку ОСОБА_7 зловживав спиртним і його наміри щодо продажу могли змінитись, він був не надійним. Фактично вже після оформлення договорів, в травні 2007 року спочатку демонтували старий житловий будинок і до кінця літа тільки облаштували фундамент а згодом звели і стіни нового будинку. На той час ОСОБА_5 міг фінансово тільки розпочати будову а решта фінансування будівництва проводив ОСОБА_8 Раніше бували випадки, що його дочка із Канади матеріально його підтримувала та згодом захворіла. ОСОБА_5 в Києві переїхав в гуртожиток де проживав сам протягом більше трьох років. Із моменту придбання земельної ділянки, житлового будинку і під час проведення самої будови позивачка жодного разу не була присутня на місці, в с.Тюдів Косівського району.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що позивачку в справі побачив тільки в ході розгляду судом вказаного спору в той час як із ОСОБА_5 знайомий ще із студентських часів. Він являється підприємцем та в той час міг собі дозволити допомогти матеріально товаришу. Так, в ході їх розмови, ОСОБА_5 говорив, що хоче побудувати житловий будинок в с.Тюдів Косівського району. Він допомагав матеріально відповідачу, і в придбанні земельної ділянки із житловим будинком а також і в безпосередньому будівництві нового житлового будинку. Розрахунок за придбаний будинок і земельну ділянку проводився в декілька етапів, спочатку вони надали ОСОБА_7 частину грошей, так як документи не були готові . При першій передачі грошей він присутнім не був а решту суму грошей в кількості 3000 доларів США він особисто передав ОСОБА_5 а той передав ОСОБА_7 Передавали вони гроші безпосередньо перед підписанням договорів в присутності ще одного товариша продавця, в с.Тюдів перед будинком сільської ради. Придбаний житловий будинок не був придатний до житла. Особисто він разом із ОСОБА_6 займався будівництвом нового житлового будинку. В 2007 році було демонтовано старий житловий будинок та розпочато будівництво нового в 2008 році. ОСОБА_5 йому писав розписки про отримані на будову кошти, всього більше 100 тисяч гривень при курсі долара 5,0 . Повернути йому кошти відповідач зобов"язався по мірі його змоги. ОСОБА_7 вони із ОСОБА_5 оплатили всього біля 40 тисяч гривень за будинок та земельну ділянку. Безпосередньою участю у будівництві житлового будинку займався він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Позивачки на місці будівництва жодного разу взагалі не було. Більшу частину коштів у спірний будинок вкладеного його власних. Для придбання земельної ділянки та будинку потрібен був дозвіл дружини, це була просто формальність для нотаріального посвідчення договорів купівлі продажу.

Пояснення свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 а також ОСОБА_6 та ОСОБА_8 щодо початку будівництва в 2007 році спростовано поясненнями дружини ОСОБА_19, яка ствердила, що її чоловік за життя продав фактично сім"ї ОСОБА_2-ОСОБА_5 старий житловий будинок та земельну ділянку в с.Тюдів Косівського району весною 2006 року , документи були оформлені практично майже через рік. На час оформлення договору купівлі-продажу старий житловий будинок був вже знесений на його місці було споруджено дерев"яний новий двохповерховий житловий будинок. А також спростовано і іншими поясненнями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 а також ОСОБА_15.

Висновком експерта № 1165 від 14.09.2012 року (а.с. 109 - 113 т.2 ) стверджено, що відсоток готовності двохповерхового дерев"яного житлового будинку, що в АДРЕСА_1 станом на день проведення експертизи складає 100 % . Виходячи із наявного технічного стану будинку, його фізичного зносу та амортизаційних відрахувань в рік для дерев"яних будинків, строк експлуатації може становити - орієнтовно 5 - 6 років. Такий висновок в ході судового розгляду підтвердила також експерт ОСОБА_20 , яка ствердила, що дере"яний будинок можна реально збудувати і за декілька місяців.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що він доводиться рідним братом позивачки в справі, ОСОБА_2 В 1998 році він виїхав до США де пропрацював до 2004 року . За час перебування за межами України він із сестрою часто спілкувались по телефону, і йому було відомо, що позивачка одружилась із відповідачем в справі, якого він знав. З часу одруження сестри постало питання переїзду подружжя ОСОБА_2-ОСОБА_5 проживати в м.Київ, для чого потрібні були кошти. Їх батькові належав на праві власності особняк, який він заповів по ? частині їм із позивачкою. ОСОБА_2 запропонувала, щоб він сплатив належну їй частку в спадковому майні, на що він погодився і переслав ОСОБА_2 16500 доларів США. В 2002 році подружжя ОСОБА_2-ОСОБА_5 переїхали в м.Київ де за кошти ОСОБА_2, які він їй передав, вони купили квартиру, зробили ремонт та стали там проживати. Також йому відомо, що подружжя купило автомобіль «таврію» а згодом міняли ще декілька автомобілів. Батьки їх хворіли а тому ОСОБА_2 була змушена переїхати назад до м.Івано-Франківська. В 2003 року подружжя продало квартиру в м.Києві і планували купити собі житло на Прикарпатті. Вважає, що саме за ці виручені від продажу квартири кошти вони купили земельну ділянку і старий житловий будинок в с.Тюдів Косівського району та розпочали будівництво нового житлового будинку. В 2004 році він повернувся із-за кордону та часто зустрічався із сестрою та її чоловіком ОСОБА_5 Йому добре відомо, що будівництво нового житлового будинку було розпочато в 2006 році , так як він чув розмову ОСОБА_5 із ОСОБА_6 про хід виконання будівельних робіт, при чому весною 2007 року ОСОБА_5 сам йому на своєму мобільному телефоні показував вже споруджений дерев"яний житловий будинок в с.Тюдів Косівського району.

Позивачка ОСОБА_2 в неодноразово змінених та уточнених позовних вимогах просить визнати спільною сумісною власністю подружжя новозбудоване будинковолодіння, в АДРЕСА_1. та земельну ділянку площею 0,25 га. Просить визнати за нею, ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку, господарських споруд, що розташований в АДРЕСА_1 та провести його реальний розподіл та відповідно ? частину земельної ділянки призначеної для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку.

Виходячи зі змісту частин першої і другої ст.331 ЦК України, частини першої ст.182 ЦК України, та п. 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, прав власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об?єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Із долученої до матеріалів справи Декларації (т.4 а.с.117-122) про готовність об"єкта до експлуатації вбачається, що індивідуальний житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 вважається закінчений будівництвом об"єктом- готовим до експлуатації.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру ручових прав на нерухоме майно , щодо об»єкта нерухомого майна власником будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 являється ОСОБА_5 (т.5 а.с.98-100).

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із приписів ст.60 СК України, факт реєстрації шлюбу в державних органах РАЦС тягне за собою встановлення презумпції виникнення спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям під час дії зареєстрованого шлюбу. Дана презумпція може бути спростована законом або договором.

Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. При визначенні майна, яке підлягає поділу, необхідно з'ясовувати, коли саме сторони припинили ведення спільного господарства, обсяг спільного майна, нажитого на час припинення ведення спільного господарства, джерела придбання цього майна, наявність боргів подружжя за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Згідно зі ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст.65 СК України) .

За вищенаведених підстав суд вважає, що новозбудований спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 відноситься до об"єктів спільної сумісної власності колишнього подружжя так як збудований відповідачем за спільні кошти подружжя а також частково за кошти надані відповідачу в борг свідком ОСОБА_8, що стверджується копіями боргових розписок ОСОБА_5 (т.4 а.с.89-92).

Таким чином судом беззаперечно встановлено, що до майна, яке є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, на ? частину якого претендує позивачка в справі, відноситься придбана за час перебування сторін в шлюбі тобто 12.04.2007 року за договором купівлі-продажу земельна ділянка 2500 кв.м. , що в с.Тюдів за 25000 грн., та житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів періодом перебування сторін в шлюбі є саме період із 19.05.2001 року ( з часу їх одруження) і до серпня 2007 року, до моменту звернення ОСОБА_5 в суд із позовом про розірвання шлюбу.

У відповідності до п.1 ст. 70 СК України вбачається , що у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором . Окрім того як передбачено п.3 ст.368 ЦК України , майно , набуте подружжям за час шлюбу , є їхньою спільною сумісною власністю п.2 ст. 372 ЦК України передбачено , що у разі поділу майна , що є у спільній сумісній власності, вважається , що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Наведені обставини дають підстави для висновку, що спірне будинковолодіння та земельна ділянка являється спільною сумісною власністю подружжя.

При поділі майна суд виходить із того, що діючий кодекс передбачає, що якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні.

Таким чином спірне будинковолодіння та земельна ділянка, що по АДРЕСА_1 є об'єктами спільної сумісної власності та підлягають розподілу між сторонами в рівних частках.

При цьому, суд погоджується з варіантом розподілу будинковолодіння та земельної ділянки, запропонований згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1330 від 20.12.2011 року (т.1 а.с. 162-176). При цьому, розподіл житлового будинку буде проведено з врахуванням його архітектурно планувальних і будівельно-технічних характеристик з мінімальним переобладнанням приміщень, як того вимагає ст.364 ЦК України. На думку суду, при такому варіанті розподілу буде практично дотримано співвідношення ідеальних часток у спільному сумісному майні, а сам поділ є прийнятним та відповідає інтересам обох сторін та запобігає виникненню між ними в подальшому непорозумінь з приводу користування як будинком, так і земельною ділянкою.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи частка від загальної вартості домоволодіння ОСОБА_2 враховуючи ? частину колодязю, ? частини вигрібної ями та ? частини замощення , що залишаються у спільному користуванні сторін, на 4530 грн менше за ідеальну частку, та складає 48 /100 від загального складу будинковолодіння а тому саме вказану суму слід стягнути із відповідача в користь позивачки.

В судовому засіданні позивачкою збільшено вимоги в частині відшкодування їй судових витрат, які складають в загальному розмірі 23177,83 грн (т.5 а.с.105-108). Разом із тим суд оцінюючи письмові докази надані ОСОБА_2 вважає вимоги останньої такими, що підлягають до часткового задоволення за наступних підстав:

Відповідно до ч. 1ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема рішення Косівського районного суду від 25 червня 2013 року (т.3 а.с. 49-53) судом частково вже досліджувались докази в цій частині із прийняттям обґрунтованого рішення щодо заявлених вимог ОСОБА_2 в частині відшкодування їй судових витрат. При перегляді вказаного рішення суду в апеляційній та касаційній інстанції в цій частині рішення Косівського районного суду від 25.06.2013р. залишено без змін а тому аналогічні вимоги ОСОБА_2 не можуть бути предметом повторного розгляду.

Таким чином суд вважає, що до судових витрат, право на відшкодування яких має позивачка, належать: витрати по сплаті нею судового збору за апеляційну скаргу в сумі 645,29 грн, та 509,30 грн.; за касаційну скаргу в сумі 1385,51 грн., судового збору за забезпечення позову в сумі 121,80 грн.

До витрат понесених позивачкою пов»язаних із її явкою до суду до відшкодування підлягають витрати в сумі 119 грн ( згідно проїзних квитків за період повторного розгляду судом справи, саме в цьому складі).

В загальному із ОСОБА_5 слід стягнути в користь ОСОБА_2 2780,90 грн у відшкодування понесених судових витрат по справі, що складається із 2661,90 грн - сплаченого судового збору та 119 грн витрат понесених з її явкою до суду.

Що стосується вимог позивачки про відшкодування судових витрат за надання їй юридичної допомоги а також витрат оплати нею транспортних послу, що надані їй за договором про надання транспортних послуг водієм ОСОБА_22 в сумі 5,850 грн., то останньою не надано суду жодного доказу в підтвердження нею сплати таких витрат (квитанції) на оплату послуг адвоката ( за період повторного розгляду судом справи), чи придбання пального (саме за цей же період). Докази надані ОСОБА_2 за час розгляду справи від 2008 по 2013 року - досліджувались та оцінювались із прийняттям рішенням Косівського районного суду від 25.06.2013 р. по суті, яке в цій частині залишено судами вищестоящих інстанцій без змін.

На підставі наведеного, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р., ст. ст. 57, 60, 71 СК України, ст.ст. 368-372 ЦК України, ст.120 ЗК України, керуючись ст.ст. 213- 215, 218 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати будинковолодіння, що в АДРЕСА_1 Івано-Франківської області та земельну ділянку площею 0,2500 га, що в АДРЕСА_1 Івано-Франківської області спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) , що зареєстрована в АДРЕСА_2 право власності на ? частину житлового будинку і господарських споруд, що по АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_2 у власність із житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1330 від 20.12.2011 року, як першому співвласнику приміщень першого поверху житлового будинку, відповідно до Таблиці № 1, а саме: хол 1-1 площею 12.21 кв.м вартістю 13125 грн.; кімнату 1-2 площею 14,27 кв.м. вартістю 15330 грн., кухню 1-3 площею 22,06 кв.м. вартістю 23689 грн., суміщений санвузол 1-4 площею 6,22 кв.м. вартістю 6682 грн. Всього приміщень на першому поверсі площею 54,76 кв.м загальною вартістю 58826 грн .

Виділити ОСОБА_2 у власністю із господарських будівель і споруд: Будівлю з підвалом № 3 вартістю 27502 грн., альтанку № 4 вартістю 6112 грн. Всього господарських приміщень на суму 33614 грн.

Частка від загальної вартості домоволодіння ОСОБА_2 враховуючи ? частину колодязю, ? частини вигрібної ями та ? частини замощення складає 97329 грн., що на 4530 грн менше за ідеальну частку , та складає 48 /100 від загального складу будинковолодіння .

Виділити ОСОБА_5 у власність із житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1330 від 20.12.2011 року, як другому співвласнику приміщень першого-другого поверху житлового будинку, відповідно до Таблиці № 1 та № 2 , а саме: частина холу 1-11 площею 4,93 кв.м вартістю 5296 грн.; сходову клітку 1-5 площею 9,80 кв.м. вартістю 10527 грн., кімнату 1-6 площею 11,80 кв.м. вартістю 12676 грн., кімнату 1-7 площею 19,37 кв.м. вартістю 20808 грн., комору 1-8 площею 3,73 кв.м. вартістю 4007 грн., кімнату 1-9 площею 9,21 кв.м. вартістю 9894 грн., санвузол 1-10 площею 0,91 кв.м. вартістю 977 грн., балкон 1-11 площею 1,17 кв.м. вартістю 1257 грн. Всього приміщень на першому -другому поверсі площею 60,92 кв.м загальною вартістю 65442 грн .

Виділити ОСОБА_5 у власністю із господарських будівель і споруд : Гараж № 2 вартістю 36058 грн. Всього господарських приміщень на суму 36058 грн.

Частка від загальної вартості домоволодіння ОСОБА_5 враховуючи ? частину колодязю, ? частини вигрібної ями та ? частини замощення складає 106389 грн.., що на 4530 грн більше за ідеальну частку, що складає 52 /100 від загального складу будинковолодіння.

Залишити у спільному користуванні сторін: Колодязь (№5), вигрібну яму (№6) та замощення.

В порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_2 ( за варіантом № 1 згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 1330 від 20.12.2011 року) земельну ділянку площею 0,1103 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 Косівського району Івано-Франківської області, призначеної для будівництва і обслуговування виділеної їй частини будинковолодіння по опису меж земельної ділянки згідно проекту розподілу (кадастровий номер 26:236:879:01:02:002:0067).

В порядку поділу майна подружжя виділити у власність ОСОБА_5 ( за варіантом № 1 згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 1330 від 20.12.2011 року) земельну ділянку площею 0,1103 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 Косівського району Івано-Франківської області, призначеної для будівництва і обслуговування виділеної йому частини будинковолодіння по опису меж земельної ділянки згідно проекту розподілу (кадастровий номер 26:236:879:01:02:002:0067).

Земельну ділянку площею 0,0294 га залишити в спільному користуванні сторін.

Стягнути із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 4530 грн, різниці в рівності часток сторін за наслідками реального розподілу будинковолодіння, по АДРЕСА_1

Стягнути із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 2780,90 грн у відшкодування понесених судових витрат по справі, що складається із 2661,90 грн - сплаченого судового збору та 119 грн витрат понесених з її явкою до суду.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою суду в цій справі від 14.07.2014 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Б.М.Цалин