Справа № 569/292/13- ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Грібінчак К.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2- адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, про відшкодування майнової шкоди та втраченого заробітку.

Свій позов обґрунтовує тим, що 09.05.2008 р. близько 14-ї години в м. Остріг Рівненської області вона, як пасажир маршрутного автобуса "БАЗ А079 09", державний номерний знак НОМЕР_1, була учасницею дорожньо-транспортної пригоди. В результаті ДТП їй було завдано важку політравму, в з'язку з чим вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматичному відділенні реанімації Острозької ЦРЛ, опіковому відділенні Рівненської обласної лікарні та в травматологічному відділенні Рівненського військового госпіталя з 09 травня по 29 вересня 2008 року. Висновком МСЕК №0171229 від 16.03.2010 року їй встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново. Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №937/8 від 29.08.08 р. вона потребує стаціонарного лікування 2-3 рази на рік, протезування, лікувального массажу, лікувальної фізкультури, медичного спостереження. Просила стягнути з відповідача майнову щкоду, а саме: витрати на придбання ліків з врахуванням індексу інфляції, втрачений заробіток з 9 травня 2008 року по 31 березня 2009 року.

В ході розгляду справи представником позивача було подано клопотання про залучення в якості співвідповідачів у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як спадкоємців винуватця ДТП ОСОБА_7

Крім того, представником позивача було подано клопотання про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просив вимоги щодо відшкодування втраченого заробітку залишити без розгляду та стягнути з відповідачів солідарно майнову шкоду, а саме витрати на придбання ліків з врахуванням індексу інфляції за період з травня 2008 року по травень 2011 року в сумі 4171 гривня 47 коп. одноразовим платежем та понесені судові витрати у справі в розмірі 1151 гривня.

Ухвалою Рівненського міського суду від 16 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення втраченого заробітку залишено без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги не визнав, мотивуючи тим, що відповідальність за завдану шкоду мають нести тільки спвіввідповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Просив у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди відмовити, а в частині стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду із захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Як встановлено судом, 09.05.2008 р. близько 14-ї години в м. Остріг Рівненської області ОСОБА_4, як пасажир маршрутного автобуса "БАЗ А079 09", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7, була учасницею дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини водія ОСОБА_7.

В результаті ДТП позивачці ОСОБА_4 було завдано важку політравму, в з'язку з чим вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні реанімації Острозької ЦРЛ, опіковому відділенні Рівненської обласної лікарні та в травматологічному відділенні Рівненського військового госпіталя з 09 травня по 29 вересня 2008 року. Висновком МСЕК №0171229 від 16.03.2010 року їй встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново.

Як вбачається з матеріалів справи - трудового договору між працівником і фізичною особою від 01.11.2007 р., на момент ДТП водій ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з власником джерела підвищеної небезпеки - маршрутного автобуса "БАЗ А079 09", державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2.

В силу ч.3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказуванню обставини щодо наступного: чи мала місце подія ДТП, чи мало місце завдання позивачу тілесних ушкоджень, чи несе відповідач ОСОБА_2 відповідальність за завдану внаслідок ДТП шкоду, як власник джерела підвищеної небезпеки. Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.05.2008 року, за наслідками якої отримала тяжкі тілесні ушкодження позивач ОСОБА_4, визначені у рішенні Рівненського міського суду від 21 липня 2010 р., (стягнуто з ОСОБА_2, як власника джерела підвищеної небезпеки, на користь позивача моральну шкоду за перенесені моральні страждання завдані внаслідок дорожньо - транспортної пригоди 09.05.2008 року). Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом досліджено, що згідно постанови про закриття кримінальної справи зазначене ДТП сталася з вини водія ОСОБА_7, який порушив п. 2.9. б Правил дорожнього руху, а саме перебував у хворобливому стані та допустив виїзд автобуса на тротуар, внаслідок чого ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження. Кримінальну справу відносно ОСОБА_7 за ознаками злочину передбаченого ч. 2.ст. 286 КК України, провадженням закрито, у зв'язку зі смертю особи, яка вчинила злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Згідно ч. 4 цієї ж статті майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як встановлено судом, ОСОБА_7 станом на 09.05.2008 р. проживав за адресою АДРЕСА_1. Як вбачається з відповіді на запит суду КБ "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" №97 від 11.02.2014 р. власниками вказаної квартири, згідно свідоцтва від 24.12.2007 року на праві приватної спільної часткової власності розміром по 1/3 частини кожному станом на 09.05.2008 р. були ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (сини ОСОБА_7.). Згідно даних адресно-довідкового бюро УМВС України в Рівненській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 09.05.2008 року - день відкриття спадщини були зареєстровані і постійно проживали разом з ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1. Згідно матеріалів справи, а саме з відповідей 1-ої та 2-ої Рівненських державних нотаріальних контор і відомостей зі Спадкового реєстру, вказані особи заяви про відмову від спадщини не подавали, а отже рахуються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7. Згідно висновку №4/е судової будівельно - технічної експертизи проведеної у зазначеній цивільній справі вартість 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 складає 196 133, 00 гривень, що не перевищує розмір заявлених позовних вимог.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є спадкоємцями заподіювача шкоди - ОСОБА_7, фактично прийняли спадщину, а отже зобов'язані відшкодувати шкоду завдану спадкодавцем - ОСОБА_7

Статтею 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Позивачем ОСОБА_4 надано копії квитанцій, згідно яких під час лікування на придбання ліків вона витратила 6087,70 грн. Відповідачем ОСОБА_2 в добровільному порядку їй виплачено 3000 грн. Таким чином, сума до сплати з урахуванням індексу інфляції становить 4171 гривня 47 коп.

Положеннями ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, при цьому збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову, з відповідачів слід стягнути солідарно в прибуток держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В ході розгляду справи позивачем були понесені витрати пов'язані з публікацією в пресі оголошень про виклик відповідачів в сумі 1151 грн., а також витрати пов'язані з проведенням судової будівельно - технічної експертизи в розмірі 787 грн. Відповідно до ст. 79 ЦПК України зазначені витрати входять до складу судових витрат і їх слід стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 10, 11, 57, 59, 60, 212-215, 218 ЦПК України. ст.ст. 22, 1166, 1187, 1190, 1195, 1231, 1268, 1270 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, а саме витрати на придбання ліків з врахуванням індексу інфляції за період з травня 2008 року по травень 2011 року в сумі 4171 гривня 47 копійок.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати у справі за розміщення оголошень про виклик відповідачів в розмірі 1151 гривня та за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 787 гривень.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлений 22.12.2014 року.

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук