465/2693/14-ц

2/465/2089/14

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2014 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Шеремети Ю.С.

секретаря: Каленчук М.

позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Козак А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, винагороди за вислугу років, компенсації за втрату частини заробітної плати, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суду з позовом до ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» про стягнення середнього заробітку 39 526, 72 грн. за період затримки виплати заробітної плати за період з 21.09.2012р. по 05.05.2014р., 773, 60 грн. винагороди за вислугу років, 101, 00 грн. компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

В подальшому позивачка подала клопотання про збільшення позовних вимог та просить стягнути в її користь 73043,55 грн. за 555 робочих днів середнього заробітку за час затримки належних йому при звільненні виплат, 773, 60 грн. винагороди за вислугу років та 208,20 грн. компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Позов мотивує тим, що у вересні 2012 року була звільнена з даного підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників. На день звільнення їй не виплатили заробітну плату та не провели остаточний розрахунок, у зв'язку з чим вона змушена була звернутись до суду за захистом порушеного права, внаслідок чого Франківським районним судом м. Львова 20 вересня 2012 року видано судовий наказ про стягнення з державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» заборгованої заробітної плати.

24.10.2013р. Франківським районним судом м. Львова ухвалено рішення, яким стягнено з державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» середньомісячний заробіток у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати при звільненні 2586,48 грн. Вказане рішення набрало законної сили. Вказує, що відповідач фактично провів з нею розрахунок 05.05.2014р., шляхом перерахунку коштів на її картковий рахунок.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, пояснення надала аналогічним викладеним у ньому, просила його задовольнити.

Представники відповідача надали письмове заперечення на позовну заяву, в судовому засіданні позов визнали частково в розмірі 16 грн. 45 коп. компенсації за втрату частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати та пояснили, що дійсно позивачці не виплачено заборгованість по зарплаті в день звільнення, однак невиплата мала місце не з вини підприємства, а у зв'язку з арештом виконавчою службою рахунків підприємства.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст.7 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, проводиться в день звільнення.

Відповідно до вимог ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а саме: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство має сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Кожна сторона, відповідно до ст.60 ЦПК України, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін виникає спір.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала в ЛНДРТІ на посаді електромонтера. Згідно наказу №183-к від 10.08.2012р. звільнена у зв'язку із скороченням штату працівників з 15.08.2012р. (а.с. 50).

При звільненні позивачці не виплачено всі належні їй суми.

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 листопада 2012 року вбачається, що у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебував на примусовому виконанні судовий наказ виданий Франківським районним судом м. Львова від 20 вересня 2012 року про стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі в розмірі 19518, 70 грн.

З постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження від 12 лютого 2014 року вбачається, що 04.02.2014р. суму коштів за виконавчим документом перераховано стягувачеві та виконавче провадження закінчено.

Одночасно, суд бере до уваги те, що кошти на виконання рішення суду про стягнення в користь позивачки заборгованості по зарплаті в сумі 19518, 70 грн. з рахунку відповідача були зняті 04.02.14р., що стверджується наведеною вище постановою державного виконавця, однак не були вчасно перераховані стягувачу, а тому суд приходить до висновку, що за період з 04.02.14р. по 03.12.14р. відсутня вина відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово - господарської діяльності або коштів у підприємства, у тому числі арешт його рахунків, не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України №6-144цс13 від 29 січня 2014 року, яка згідно зі ст. 367-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Окрім цього, у постанові №6-76цс14 від 2 липня 2014 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що порушення процедури про банкрутство роботодавця, наявність тривалого періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби, незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті компенсації за невикористану відпустку порівняно із сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Проведений ОСОБА_1 розрахунок середнього заробітку, судом до уваги не приймається, оскільки такий розрахунок проведений без врахування вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. «Про порядок обчислення середньої заробітної плати».

Абзацом другим пункту восьмого Порядку обчислення середньої заробітної плати (постанова Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року) передбачено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з абзацом третім цього ж пункту, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з наказу ЛНДРТІ №127 від 20.04.2012 р., підприємство встановило режим роботи один день в місяць. Відповідно до п. 3 наказу невідкладні роботи проводити слід тільки за окремими списками працівників, затверджених директором. Згідно із службовою запискою №917/7-25 від 05.07.2012р. у зв'язку з виробничою необхідністю в липні 2012р. ОСОБА_1 було встановлено 10 робочих днів.

Згідно довідки 04.06.14р. №910 виданої ДП «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», в червні та липні 2012 року позивачка фактично відпрацювала 29 робочих днів, що не заперечується самою позивачкою в судовому засіданні. (а.с.36) Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці становитиме 131 грн. 61 коп., а саме: (2453,54грн. + 1363,10грн) / 29 робочих днів.

Встановлено, що розрахована відповідно до наведеного вище Положення середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 131, 60 грн., а число робочих днів 14,5 (19 робочих днів у червні та 10 робочих днів у липні). Період затримки у виплаті ОСОБА_1 належних сум 240 робочих днів (з 21 вересня 2012 року по 04.02.2014р.).

Отже, до виплати ОСОБА_1 належить 31586, 40 грн. без врахування обов'язкових податків і платежів.

Разом з тим, відповідно до наказу №138 від 27.04.2012р. нарахування винагороди за вислугу років було призупинено з квітня по грудень 2012р. Вказаний наказ є чинним, ніким не оскаржений, а тому підстави для задоволення даної винагороди відсутні.

З приводу виплати компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, суд вважає, що таку слід стягнути в розмірі 208, 20 грн. виходячи з наступного. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) з вересня по грудень 2012 р. становить 100,1, за 2013 рік - 100,5 , за січень-лютий 2014р. - 100,8, а відтак середній індекс інфляції за вказаний період становить 1,014. Розмір затримки виплати частини заробітної плати становить 273,26 грн., а саме (19518, 70 грн. * 1,014) - 19518, 70 грн.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог. Оскільки, позивачка просить стягнути компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 208, 20 грн., то такий підлягає до задоволення.

Пунктами 6, 20, 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» в користь ОСОБА_1 31586, 40 грн. середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» в користь ОСОБА_1 208, 20 грн. компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Стягнути з Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут» 317,94 грн. судового збору в дохід держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.С.Шеремета