ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Постанова
і м е н е м У к р а ї н и
14 серпня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Гордійчук М.П., Гуріна М.І., Смоковича М.І., Штульмана І.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії
за касаційною скаргою Тернопільського обласного військового комісаріату на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 липня 2006 року, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом. Просив суд зобов'язати відповідача перерахувати йому пенсію з урахуванням:
- щомісячної 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23 лютого 2002 року № 173, з 01 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року;
- надбавки, встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/03, з 01 травня 2003 року до 31 грудня 2005 року;
- премії у розмірі 33, 3%, згідно п. 2 Указу Президента України від 14 липня 1995 року № 615/95, п. 3 Указу Президента «Про грошове забезпечення військовослужбовців» від 04 жовтня 1996 року, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 і п. 34 «Преміювання військовослужбовців» наказу Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 березня 2001 року № 251/5442, з 01 грудня 1995 року по 31 грудня 2005 року;
- 40 % надбавки, встановленої Указом Президента України від 14 липня 1999 році № 847/99, з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року.
Також, просив, визнати, що відповідачем порушене його Конституційне право на рівність перед Законом з іншими військовими пенсіонерами, яким зроблене донарахування пенсії з урахуванням надбавок і премій. Визнати право на донарахування пенсійного забезпечення до рівня визначеного чинними нормативно-правовими актами України з 1995 року.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 липня 2006 року залишено без змін постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2006 року, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача зарахувати премію в грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія позивачу. Провести перерахунок розміру пенсії та виплатити донараховану суму пенсії за період з моменту призначення пенсії по 01 січня 2005 року.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2006 року та ухвала Апеляційного суду Тернопільської області від 25 липня 2006 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.
Судами встановлено, що позивачу у зв'язку із звільненням з військової служби в запас з 05 грудня 1995 року виплачується пенсія.
Також встановлено, що на день звільнення він отримував 33, 3 % премії, але при призначенні пенсії її не було включено до грошового забезпечення.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що премія є одним із видів додаткового щомісячного грошового забезпечення і підлягає врахуванню при обчисленні розміру пенсії.
З такими висновками погодитись не можна.
Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції чинній на час припинення позивачем військової служби, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення. При цьому для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За правилами пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Законом України від 15 червня 2004 року № 1769-IV статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено новою частиною дев'ятою, за змістом якої при обчисленні пенсій військовослужбовців у розрахунок включаються щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством на день призначення цих пенсій.
Це означає, що премії, у тому числі премія розміром 33,3%, яку отримував позивач під час проходження служби, до набрання чинності Законом України від 15 червня 2004 року № 1769-IV, не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, а тому висновок судів є помилковим, а правові підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то, за правилами ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню з постановленням нового - про відмову у позові.
Керуючись статтями 220, 223, 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила :
Касаційну скаргу Тернопільського обласного військового комісаріату задовольнити частково.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 травня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 липня 2006 року в частині задоволення позовних вимог скасувати. В цій частині ухвалите нове судове рішення - про відмову у позові.
В решті судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і підлягає оскарженню за винятковими обставинами у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді: