Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/9428/14-ц
Ім’ям України Провадження № 2/200/2798/14
20 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого – судді Литвиненка І.Ю.
при секретарі - Плотниченку Д.Г.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції Головного управління юстиції у Полтавській області, треті особи – ОСОБА_4 та публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», про виключення з акту опису і арешту, звільнення заставного майна з-під арешту, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ПАТ «УкрСиббанк» у червні 2014 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача – Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, визначивши третьою особою по справі ОСОБА_4, прохаючи суд звільнити заставлене майно з-під арешту, а саме: автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, накладений на підставі постанови від 13 листопада 2013 року про арешт майна боржника та заборону на його відчуження (а.с. 2-3). Ухвалою суду від 02 липня 2014 року до участі у розгляді справи залучено, як співвідповідача – ВДВД Кобеляцького РУЮ ГУЮ у Полтавській області та як третю особу без права самостійних позовних вимог на стороні відповідача – ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» (а.с. 34-35). У ході розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог у якій прохає про наступне: виключити з акту опису і арешту від 03 липня 2014 року та звільнити заставлене майно з-під арешту, а саме: автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, накладений на підставі постанови від 13 листопада 2013 року про арешт майна боржника та заборону на його відчуження ВП 40573998; звільнити заставлене майно з-під арешту, а саме: автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, накладений на підставі постанови від 11 жовтня 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП № 21609758 (а.с. 38-40).
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 04 вересня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11035399000, згідно з яким йому надано кредит у сумі 13760,40 швейцарських франків. Для забезпечення виконання кредиту у цей же день сторони уклали договір застави транспортного засобу за № 11035399000, предметом якого є автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Ціна предмета застави складає 60240 гривень і на цей час вказаний автомобіль знаходиться у заставі у банку. 26 травня 2014 року банку стало відомо про наявність у Бабушкінському ВДВС Дніпропетровського МУЮ виконавчого провадження за № 40573998, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості, у ході виконання якого державним виконавцем накладено арешт на заставне майно банку - автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 Постановою ВДВС від 12 червня 2014 року це виконавче провадження закінчено, а виконавчий документ передано для виконання до ВДВС Кобеляцького РУЮ ГУЮ у Полтавській області з тих підстав, що арештований предмет застави знаходиться на штрафному майданчику у м. Кобеляках. Актом опису та арешту майна державного виконавця ВДВС Кобеляцького РУЮ від 03 липня 2014 року заставне майно – вказаний автомобіль, описано та арештовано. Постанову від 11 жовтня 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виконавче провадження по якій закрито, арешт не знято. Банк має пріоритет над іншими стягувачами на задоволення своїх майнових претензій до ОСОБА_4 за рахунок заставного майна, але не може цього зробити в силу арештів, накладених на це майно державними виконавцями. Згідно з вимогами ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заставлене майно у порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача -заставодержателя; стягувачі, які не є заставодержателями, можуть звернути стягнення на заставне майно у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржників коштів, а також тоді, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. З тих підстав, що ОСОБА_4 має борг за кредитним договором і банк звернувся до суду з позовом до нього, спираючись на норми ст.ст. 1, 19 Закону України «Про заставу», вважає, що має право на задоволення позову.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прохала їх задовольнити. Пояснення надала аналогічні тексту позову. Додатково пояснила, що наразі позов, поданий банком до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судом ще не розглянуто. Сума боргу становить 23755 гривень 98 копійок. Рішення буде винесено найближчим часом. Після винесення рішення банк, який має пріоритет над іншими стягувачами при задоволення своїх позовних вимог за рахунок заставного майна, що підтверджується судовою практикою ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, через накладення ДВС арешту на майно ОСОБА_4, не зможе це своє право реалізувати. Тому, виходячи з пріоритетності його права отримати задоволення своїх майнових вимог за рахунок заставного майна над іншими кредиторами, це майно слід виключити з акту опису та арешту, а сам арешт скасувати.
Представник відповідача - Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ, заперечував проти задоволення позову у повному обсязі. Пояснив, що у ході виконання виконавчого провадження, за виконавчим листом, поданим представником ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», постановами державного виконавця від 11 жовтня 2010 року та від 13 листопада 2013 року накладено арешт на усе майно боржника ОСОБА_4 Зараз цим майном є вказаний автомобіль, а квартиру продано на публічних торгах. Дії державного виконавця з накладення арешту на майно не суперечать вимогам чинного законодавства України. З тих підстав, що борг ОСОБА_4 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» більший, ніж перед ПАТ «УкрСиббанк», а виконавче провадження, відкрите за виконавчим листом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» знаходиться на стадії виконання, підстав для зняття накладеного арешту немає.
Представник третьої особи - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», вважав позов таким, що задоволенню не підлягає. Пояснив, що арешт на майно ОСОБА_4, до якого входить і вказаний автомобіль, накладено на підставі виконавчого листа, пред’явленого до виконання ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», накладено постановами державних виконавців – Бабушкінського ВДВС від 11 жовтня 2010 року та Кобиляцького ВДВС від 03 липня 2014 року. Вважає, що на даний час заборгованість ОСОБА_4 перевищує вартість предмету застави, а тому, згідно з нормами ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», є усі підстави для задоволення вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», який не є заставодержателем, за рахунок заставного майна – вказаного автомобілю. Крім того, нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», встановлено пріоритет публічного обтяження, який виникає з моменту державної реєстрації, у порядку черговості. Не дивлячись на те, що договір застави зареєстрований між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 04 вересня 2006 року, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна його зареєстровано 24 лютого 2014 року, тоді, як постанови державних виконавців про накладення обтяження у вигляді арешту майна при виконанні рішення суду зі стягнення коштів з ОСОБА_4 за виконавчим листом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», зареєстровані, відповідно, від 11 жовтня 2010 року - 05 березня 2012 року та від 13 листопада 2013 року – у цей же день. З цих підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 вважав позов таким, що не підлягає задоволенню. Пояснив, що має борг і перед ПАТ «УкрСиббанк» і перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Бабушікінським ВДВС у нього за борги перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» вже забрали та продали квартиру, ціна якої в силу процедури її продажу, зробленого державним виконавцем, була здешевлена. Він залишився і без квартири, і з боргом перед цим банком. Тому бажає погасити заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» шляхом звернення стягнення на заставне майно у вигляді автомобілю, на який накладено арешт. Після продажу цього автомобілю ПАТ «УкрСиббанк» у нього ще залишаться кошти і на погашення боргу перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Представник відповідача - ВДВС Кобеляцького РУЮ ГУЮ у Полтавській області, у судове засідання не з’явився, звернувся до суду із письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову (а.с. 115). Учасники процесу не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника цього відповідача. З цих підстав суд, спираючись на норми ст. 169 ЦПК України, розглянув справу за його відсутності та ухвалив рішення.
Заслухавши пояснення учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04 вересня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 11035399000 для забезпечення якого цього ж дня сторони уклали договір застави транспортного засобу за № 11035399000, предметом якого є автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ціною 60240 гривень (а.с. 4-15). У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору, ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до ОСОБА_4 про стягнення боргу у сумі 23755 гривень 98 копійок (а.с. 93-94). Постановами державних виконавців від 11 жовтня 2010 року, від 13 листопада 2013 року та від 03 липня 2014 накладено арешт на усе майно боржника ОСОБА_4 (а.с. 51, 16, 48-49). 26 травня 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Бабушкінського ВДВС із заявою про звільнення автомобілю марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з-під арешту (а.с. 52). У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сумі 23755 гривень 98 копійок (а.с. 88- 93). Судові витрати становлять 243 гривні 60 копійок (а.с. 1).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. Нормою ч. 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором чи законом. Згідно з вимогами ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, стягнення на заставне майно боржника може бути звернуто у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів або коли вартість предмету застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; заставодержатель має право звернутися до суду по звільнення заставленого майна з під арешту. Згідно із вимогами ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмету застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Відповідно до вимог ст. 58 Закону України «Про заставу», в разі видання органом державної виконавчої влади акту, який не відповідає чинному законодавству і яким порушуються права заставодержателя, то такий акт визнається недійсним судом.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. ПАТ «УкрСиббанк» уклав із ОСОБА_4 кредитний договір, виконання якого забезпечив договором застави, предметом якого є автомобіль. Рішенням суду задоволено вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості. Постановами державних виконавців, на виконання рішення суду, накладено арешт на все майно ОСОБА_5, у тому числі і на автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Враховуючи те, що договір застави укладено у 2006 році, а рішення суду про стягнення боргу винесено у 2010 році, ПАТ «УкрСиббанк» має переважне право - пріоритет, перед іншими кредитодавцями на задоволення своїх майнових вимог за рахунок предмету застави. Борг ОСОБА_4 стягувачу - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (431375 гривень 67 копійок), який не є заставодержателем, перевищує вартість предмету застави – автомобіля (60240 гривень). Таким чином ПАТ «УкрСиббанк» має пріоритет перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на задоволення своїх вимог, які виникли внаслідок невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, за рахунок заставного майна. Той факт, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження у вигляді застави автомобілю марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстроване 24 лютого 2014 року, тоді, як постанови державних виконавців про накладення обтяження у вигляді арешту майна при виконанні рішення суду зі стягнення коштів з ОСОБА_4 за виконавчим листом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», зареєстровані, відповідно, 05 березня 2012 року та 13 листопада 2013 року, на думку суду не впливає на пріоритетність задоволення майнових претензій ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», тому що у цьому випадку буде мати місце застосування зворотна сила закону, яка, за загальним правилом, застосовується лише тоді, коли не погіршує становища особи. У даному випадку застосування зворотної сили закону безумовно погіршить становище позивача ПАТ «УкрСиббанк», що протирічить нормі ч. 1 ст. 58 Конституції України. З цих підстав позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-11, 15, 30, 60, 76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити у повному обсязі.
Виключити з акту опису і арешту від 03 липня 2014 року та звільнити з-під арешту заставне майно - автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, арешт на який накладено на підставі постанови державного виконавця ВДВС від 13 листопада 2013 року про арешт майна боржника та заборону на його відчуження серії ВП № 40573998;
Звільнити заставлене майно - автомобіль марки Шевроле, моделі «АВЕО SF48Y», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, з-під арешту, який накладено постановою державного виконавця ВДВС від 11 жовтня 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії ВП № 21609758.
Стягнути з Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судові витрати у сумі 243 гривні 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Суддя І.Ю. Литвиненко