Справа № 22ц -5542/2008 рік Головуючий першої інстанції Гавриленко О.М.
Категорія: 32 Доповідач: Осипчук О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„09" жовтня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької B.C. суддів: Біляєвої О.М. Осипчук О.В. при секретарі: Бондаренко Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до МПП „Ліна", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька треті особи: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському та Калінінському районах м. Донецька, Донецьке обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про відшкодування шкоди, заподіяної здоров"ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 червня 2008 року, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення на його користь з малого приватного підприємства „Ліна" ( далі МПП „Ліна") або з Калінінського в м. Донецьку відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України грошових коштів на відшкодування втраченого ним заробітку, а також одноразової допомоги та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків у МПП „Ліна".
Змінивши та уточнивши свої вимоги під час провадження у справі, позивач просив стягнути на його користь втрачений заробіток у розмірі 74874, 81 грн., одноразову допомогу в сумі 18254, 60 грн., і 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди виключно з відділення виконавчої дирекції* Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька.
В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що 15 вересня 1997 року він був прийнятий на роботу до МПП „Ліна", де приступив до виконання трудових обов'язків у якості різника металу. 22.09.1997 року, виконуючи роботу з різання металу на шахті „Наклонній" , у результаті падіння був травмований. Адміністрація МПП „Ліна" відмовила йому в складані акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, але рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 08.02.1999 року вказана відмова була визнана неправомірною і визнано, що у зв'язку з порушенням правил безпеки і охорони праці з провини адміністрації МПП „Ліна" при виконанні трудових обов'язків ним була отримана виробнича травма. Просив відшкодувати йому збиток, заподіяний
2
наслідок виробничої травми, з урахуванням висновку Донецької обласної травматологічної МСЕК від 03.07.2003 року, яким йому встановлено 70% втрати професійної працездатності. Посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Донецької області в липні - листопаді 2000 року МПП „Ліна" визнано банкрутом та ліквідовано, наполягав на стягненні зазначених сум відшкодування шкоди виключно з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 25 червня 2008 року позов ОСОБА_1 до МПП „Ліна", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування шкоди, заподіяної здоров"ю внаслідок нещасного випадку на виробництві задоволено частково.
Стягнуто з МПП „Ліна" на користь ОСОБА_1 7980 грн. одноразової допомоги, 16307, 30 грн., в якості заборгованості по щомісячних платежах на відшкодування шкоди за період з 22 вересня 1997 року по 30 червня 2008 року включно, 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього: 44287 грн. ЗО коп. Стягнуто з МПП „Ліна" по 256, 73 грн. щомісяця, починаючи з 01 липня 2008 року з подальшим перерахунком відповідно до закону.
У задоволені позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення його позову і стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька на його користь 78874 грн. 81 коп. втраченого заробітку, 18254, 60 грн. одноразової допомоги та 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд помилково прийшов до висновку про те, що МПП „Ліна" не ліквідоване, оскільки є чинне рішення Господарського суду Донецької області від 25.07.2000 року та від 16.11.2000 року про визнання цього підприємства банкрутом та про ліквідацію. Крім того, судом неправильно прийнято за основу його середній заробіток в 114 грн., оскільки його заробітну плату необхідно брати за професією газорезчика в чорній металургії. Вважає, що оскільки МПП „Ліна „ ліквідовано то відшкодування шкоди повинен проводити Фонд.
В апеляційному суді позивач підтримав доводи скарги в повному обсязі.
Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Представники третіх осіб - ВВД ФССНВВПЗ України в Калінінському та Пролетарському районах м. Донецька заперечували проти скарги, просили рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд
3
вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції при розгляді справи визнано встановленим, що відповідно до рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 08.02.1999 року визнано, що 22 вересня 1997 року о 10 годині 30 хвилин на промисловій ділянці шахти „8-8 Наклонна" шахтоуправління імені газети „Правда" у зв'язку з порушенням правил безпеки та охорони праці з вини посадових осіб МПП „Ліна", зареєстрованого по вул. . Артема 114 у м. Донецьку, при виконанні трудових обов'язків - різки конструкцій шахтного копра для заготівлі лому чорних металів, внаслідок падіння з висоти відбулося травмування газо різника МПП „Ліна" ОСОБА_1 Цим же рішенням МПП „Ліна" поряд з іншим, було зобов"язано скласти і надати потерпілому акт за формою Н-1. Згідно висновку МСЕК від 30.11.1999 року, призначеної судовою ухвалою під час розгляду вказаної справи, у разі визнання судом травми виробничою, позивачу може бути встановлена 2 група інвалідності та 70% втрати ним професійної працездатності. В наступному, висновком Донецької обласної травматологічної МСЕК від 03.07.2003 року позивачеві вперше встановлено ступінь втрати ним професійної працездатності у розмірі 70% на час травмування 22.09.1997 року саме за наслідками цієї травми. Висновком МСЕК від 16.02.2005 року ступінь втрати професійної працездатності позивача за наслідками ушкодження від 22.09.1997 року була підтверджена у розмірі 70%.
Постановою арбітражного суду Донецької області від 25.07.2000 року МПП „Ліна" було визнане банкрутом з призначенням його ліквідатора в особі ДПІ Київського району м. Донецька, яка склала баланс підприємства та перевірила місце його знаходження. Ухвалою того ж суду від 16.11.2000 року був затверджений ліквідаційний баланс МПП „Ліна" і воно було ліквідовано. 01 вересня 2002 року ліквідатор зняв МПП „Ліна" з податкового обліку. Відповідно до повідомлень Донецького обласного управління статистики МПП „Ліна" до цього часу значиться зареєстрованим в ЄДРОПУ.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 і стягуючи суми тільки з МПП „Ліна" суд першої інстанції виходив з того, що до цього часу підприємство не може вважатися ліквідованим у порядку, передбаченому Законом України „Про підприємства в Україні", ч.5 ст. 111 ЦК України. Запис про ліквідацію МПП „Ліна" до ЄДРОПУ не внесений, правонаступник підприємства не визначився, особиста справа ОСОБА_1, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідному відділенню Фонду соціального страхування не передавалася.
Між тим, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. . 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в березні 2002 року первинно звернувся з позовом до МПП «Ліна» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька. В подальшому, 28.03.2005 року він уточнив свої
4
позовні вимоги і просив заявлені ним суми відшкодування шкоди стягнути виключно з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька ( а.с. 205 томі). Відсутність вимог до МПП «Ліна» ОСОБА_1 підтвердив і поданим до суду письмовим клопотанням від 21.02.2006 року ( а.с. 127 том 2) про виключення із числа відповідачів цього підприємства.
Між тим, суд першої інстанції, посилаючись в тексті судового рішення на наявність позовних вимог лише до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька, вийшов за межі позовних вимог і ухвалив рішення про стягнення сум у відшкодування шкоди на користь ОСОБА_1 саме з МПП «Ліна».
За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалено з порушенням норм процесуального права. Апеляційний суд також не може погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька.
Апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення Фонду в Київському районі м. Донецька є частково обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п.3.3 Постанови Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 року № 24 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що висновком Донецької обласної травматологічної МСЕК від 03.07.2003 року позивачу вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності по наслідкам ушкодження здоров*я 22.09.1997 року на момент ушкодження 70%.
Відповідно до ухвали апеляційного суду Донецької області від 21.08.2008 року голова обласної травматологічної МСЕК повідомив, що стійка втрата працездатності настала у ОСОБА_1 у зв'язку з наслідками травми 22.09.1997 року з 01.05.1999 року та з листопада 2003 року встановлена безстроково.
Таким чином, право позивача на відшкодування одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з 3.07.2003 року.
Згідно п.2 ст. 34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року ( з подальшими змінами та доповненнями) та п. 3.5.1 вищевказаної Постанови Фонду одноразова допомога потерпілому визначається з розрахунку його середньої заробітної плати (доходу) за кожний відсоток втрати професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду, на час настання права потерпілого на страхову виплату.
5
Пунктом 1 ст. 34 Закону визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров*я.
Відповідно до п.10 Закону середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком ( або відповідної його частини) визначається згідно із порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 Постанови КМУ № 1266 від 26.09.2001 року «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» передбачено, що у разі, коли на час звернення за страховою виплатою у потерпілого відсутня довідка про його заробітну плату у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації, страхові виплати розраховуються виходячи з діючої місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною місячною тарифною ставкою (посадовим окладом) аналогічної професії (посади), але не менш як розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом країни на день виплати.
Враховуючи, що на час звернення до суду позивачем будь - які документи про його працевлаштування до МПП «Ліна», де ОСОБА_1 пропрацював лише тиждень ( з 15 по 22 вересня 1997 року), чи про його заробітну плату на цьому підприємстві не надані; місце розташування самого підприємства або його документального архіву на цей час прийнятими заходами не встановлено, то апеляційний суд позбавлений можливості провести розрахунок відшкодування шкоди за вихідними даними про заробітну плату позивача в МПП «Ліна».
За даними Головного управління статистики в Донецькій області МПП «Ліна» за видом його економічної діяльності було та залишається зареєстрованим в ЄДРОПУ до такої галузі народного господарства як «Оптова торгівля відходами і ломом». За цими ж даними облік рівня заробітної плати за професіями діючою статистичною звітністю не передбачений. Даний показник органами статистики обліковується за видами економічної та промислової діяльності в цілому.
З урахуванням наведеного, для розрахунку щомісячних страхових виплат та одноразової допомоги позивачеві суд вважає за необхідне взяти за вихідний показник розмір середньомісячної заробітної плати, визначений для штатного працівника Донецької області в галузі «Оптова торгівля відходами і ломом» у липні 2003 року, який згідно до довідки Головного управління статистики в Донецькій області складає 336 грн. 16 коп.
Станом на 03.07.2003 року відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 26.04.2003 року № 605 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 07 березня 2001 року № 225» максимальна величина фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (гранична сума заробітної плати (доходу), з якої справляються внески (збори) до соціальних фондів) з 01 червня 2003 року становить 2660 грн. Виходячи з цього максимальний розмір одноразової допомоги не може бути більш ніж 10640 грн.
Таким чином, розмір одноразової допомоги мала би становити 336, 16 грн. х 70 = 23531, 20 грн., але з урахуванням обмеження на користь позивача підлягає стягненню сума 10640 грн.
Розмір втраченого позивачем заробітку з урахуванням 70% втрати професійної працездатності складе 235 грн. 31 коп. ( 336, 16 грн., х 70%).
6
Розраховуючи щомісячні виплати за період з липня 2003 року по 30.09.2008 року включно, суд вважає за необхідне застосувати передбачений ст. . 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» коефіцієнти перерахунку, які встановлюються наказами управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування станом на 01 березня кожного року.
Зокрема, вони становлять: з 01.03.2003 року -1, 182; з 01.03.2004 року - 1, 152;, з 01.03.2005 року - 1, 238; з 01.03.2006 року - 1, 203; з 01.03.2007 року - 1, 182;, з 01.03.2008 року-1, 125.
Таким чином на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по щомісячним платежам:
· З липня 2003 року по 29.02.2004 року ( 235, 31 х 1, 182 =278, 14 грн., х 8 мес. = 2225, 12 грн., );
· З 01.03.2004 року по 28.02.2005 року ( 278, 14 х 1, 152 = 320, 42 грн., х 12 мес, = 3845, 04 грн.);
· З 01.03.2005 року по 28.02.2006 року ( 320, 42 х 1, 238 = 396, 68 грн., х 12 мес. = 4760, 16 грн.);
· З 01.03.2006 року по 28.02.2007 року (396, 68 х 1, 203 = 477, 21 грн., х 12 мес, = 5726, 52 грн.);
· З 01.03.2007 року по 29.02.2008 року ( 477, 21 х 1, 182 = 564, 06 грн. х 12 мес = 6768, 72 грн.);
· З 01.03.2008 року по 30.09.2008 року ( 564, 06 х 1, 125 = 634, 57 грн., х 7 мес. = 4441, 99 грн.).
Таким чином сума заборгованості перед позивачем за період з 03.07.2003 року по 30.09.2008 року включно становить 27767 грн. 55 коп. Крім того, з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька підлягає стягненню 564 грн. 06 коп., щомісяця, починаючи з 01 жовтня 2008 року з подальшим перерахунком відповідно до ст. . 29 Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на його користь 20000 грн. у відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої вимоги.
Так, норми СТ. . СТ. 1, 15, 21, 28, 34 Закону № 1105 -ХІУ від 23.09.1999 року передбачають обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку.
Відповідно до ст. . 13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованій особі професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, за обставин, зазначених в цьому Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/ або соціальних послуг.
Судом встановлено, що висновком МСЕК від 03.07.2003 року позивачу вперше встановлено 70% втрати професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою від 22.09.1997 року. Таким чином, саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, ще до набрання чинності як Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» так і Законом України «Про державний бюджет на 2007
7
рік» та Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року щодо зупинення проведення виплат відшкодування моральної шкоди застрахованим незалежно від часу настання страхового випадку.
Керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру та обсягу фізичних і душевних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач, неможливості відновлення професійної працездатності, важкості вимушених змін у житті позивача, характеру додаткових зусиль для організації його життя, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити позов про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі у розмірі 20 000 грн.
Поряд з цим позовні вимоги позивача про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька страхових сум, починаючи з жовтня 1997 року є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах матеріального закону, тому задоволенню не підлягають.
Доводи позивача щодо того, що заробітну плату для розрахунку його середнього заробітку необхідно брати по галузі «Чорна металургія», оскільки він працював різником метала, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вони не обґрунтовані і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами належності підприємства МПП «Ліна» до галузі «Оптова торгівля відходами і ломом».
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 25 червня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування шкоди, заподіяної здоров*ю внаслідок нещасного випадку на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1:
10640 грн. - в якості одноразової допомоги;
27767 грн. 55 коп., - в якості заборгованості по щомісячних платежах на
відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров*я внаслідок нещасного
випадку на виробництві, за період з 03 липня 2003 року по 30 вересня 2008 року
включно;
20000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього: 58407 грн. 55 коп.
8
Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька сплачувати ОСОБА_1 564 грн. 06 коп., щомісяця, починаючи з 01 жовтня 2008 року з подальшим перерахунком відповідно до діючого законодавства, на відшкодування шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров*я внаслідок нещасного випадку на виробництві 22 вересня 1997 року.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька витрати на інформаційно - технічне забезпечення, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 1 грн. 50 коп. ( розрахунковий рахунок 31219259700001, отримувач Державний бюджет, ЕДРПОУ 34686537, МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області).
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.