Справа 2-а-65/2009 р.
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2009 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі судді Желєзного І.В. при секретарі Кирпічовій О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії особі, що відноситься до категорії дітей війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області, яким просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі перерахувати та виплатити підвищення до пенсії в сумі 2733 грн. 30 коп., а саме в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за 2006 - 2007 роки відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 9 липня 2007 року, оскільки вважає дії відповідача неправомірними.
Позивач просив поновити строк для звернення до суду, оскільки про грубе порушення своїх прав йому стало відомо з засобів масової інформації після прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
В судове засідання позивач не з'явився, повідомивши суд про слухання справи в його відсутність і підтримання позовних вимог.
Від відповідача надійшла заява про слухання справи в відсутність представника відповідача та заперечення на позов. В запереченні на позов відповідач вказав на те, що позивач окрім статусу особи, що відноситься до категорії дітей війни, також має статус учасника війни та з вересня 2005 року отримує доплату до пенсії, передбачену для учасників війни ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. При цьому, відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач, маючи право на пільги за Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та за Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за власним вибором може отримувати лише одну з них. Оскільки позивач отримав статус учасника війни раніше ніж статус дитини війни та не звертався до відповідача з заявою про припинення нарахування йому доплати до пенсії, передбаченої для учасників війни, та про нарахування йому доплати, передбаченої для дітей війни, позовні вимоги, на думку відповідача, є безпідставними.
З огляду на те, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та обов'язки сторін, та не має необхідності в особистих поясненнях сторін, від яких надійшли заяви про слухання справи в їх відсутність, суд ухвалив про слухання справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази (копію посвідчення учасника війни позивача; копію пенсійного посвідчення позивача), суд вважає, заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з яким дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Статус позивача підтверджується наявною в матеріалах копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою в ньому. Крім того, позивач має одночасно статус учасника війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення учасника війни.
З вересня 2005 року позивач, який має статус учасника війни, отримує доплату до пенсії, передбачену ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, нарахування та сплату якої здійснює відповідач.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» однозначно виключена можливість одночасного отримання доплат до пенсії, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» та Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та розмір таких доплат прирівняні між собою.
Не зважаючи на різні редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня набрання вказаним законом чинності, без змін діє п. 2 Прикінцевих положень вказаного закону, згідно з яким особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.
Системний аналіз чинного законодавства вказує на те, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, містить поняття пільг, соціальних гарантій, соціальних виплат, компенсацій, при цьому, жодне з вказаних понять (в тому числі і поняття пільги) на законодавчому рівні чітко не визначене.
Згідно з ч.7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Аналіз логіко-граматичної побудови ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за правилами якої позивач з вересня 2005 року отримує доплату до пенсії, доплата до пенсії учасникам війни - визначена законодавцем як пільга, оскільки ст. 14 вказаного закону має назву „Пільги для учасників війни”.
Оскільки обидві вказані вище доплати законодавчо визначенні як доплати одного виду, які до того ж згідно з чинним на момент розгляду справи в суді законодавством є взаємно виключаючими доплатами, підлягає застосуванню аналогія закону - визначивши за аналогією зі ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (згідно з якою доплата до пенсії учасникам війни є пільгою) доплату дітям війни, як пільгу в найбільш широкому розумінні, тобто, будь-яку перевагу над іншими особами у зв'язку з особливостями статусу особи, якій надається така перевага.
У зв'язку з цим, при з'ясуванні можливості позивача отримувати доплату до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року (з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року по день набрання чинності нової редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), який у вказаний період часу отримував доплату як учасник війни, слід застосовувати п. 2 Прикінцевих положень вказаного закону, згідно з яким особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів, що вказує на неможливість одночасного отримання вказаних видів доплат.
Вказане вище, є підставою для відмови в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись. ст.ст. 70-72, 86, 122 ч.3 ,138, 158 - 163 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії особі, що відноситься до категорії дітей війни - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
СУДДЯ: