ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
16.01.07р. | Справа № 31/22(7/14)-07 |
За позовом: Криворізького міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Криворізької районної державної адміністрації, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
До: відповідача-1: Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”, смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська обл.,
відповідача-2: Державного підприємства “Криворізьке лісове господарство”, м. Дніпропетровськ,
Про: визнання недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки
Суддя Мороз В.Ф. |
Представники:
Прокурор | Овчар Т.В., посв. №173 |
Від позивача | не з’явився |
Від відповідача | не з’явився |
Від третьої особи | не з’явився |
СУТЬ СПОРУ:
Криворізький міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Криворізької районної державної адміністрації, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, відповідно до якого просить:
- визнати недійсним договір від 04.01.2002р., укладений між Криворізьким держлісгоспом та Відкритим акціонерним товариством “Дніпропетровське виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”, відповідно до якого Відкритому акціонерному товариству “Дніпропетровське виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство” надана в оренду земельна ділянка розміром 0,5 га;
- вказану земельну ділянку розміром 0,5 га повернути державному підприємству “Криворізьке лісове господарство”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди не відповідає вимогам законодавства України, оскільки не містить всіх істотних умов, встановлених законом для договору оренди землі: не визначена орендна плата, умови збереження стану об’єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об’єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін. При цьому, як стверджує прокурор, відповідач-2 є неналежним орендодавцем земельної ділянки. Лісовий кодекс України не передбачає надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для потреб рибного господарства.
Відповідачі у судове засідання не з’явились. Суд, на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідачі були належним чином попереджені про час та місце судового засідання про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно письмових пояснень, що містяться в матеріалах справи, відповідач-1 проти позову заперечує, вказуючи на відсутність у Криворізької районної державної адміністрації права здійснювати функції щодо розпорядження землями лісового фонду. Відповідач-1 вважає відповідача-2 належним орендодавцем земельної ділянки із земель лісового фонду, а умови договору оренди такими, що відповідають вимогам законодавства, що діяло на час укладення договору. Відповідач-1 звертає увагу на те, що вимога щодо повернення земельної ділянки заявлена не на користь особи, що є позивачем у справі, а на користь відповідача-2, тому і з цих підстав не може бути задоволена.
Відповідачем-2 подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до договору оренди від 04.01.2002р., укладеного Криворізьким держлісгоспом, перейменованим в Державне підприємство „Криворізьке лісове господарство” відповідно до наказу Державного комітету лісового господарства України від 10.02.2005р. № 139, як орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством “Дніпропетровське виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство”, як орендарем, (надалі –спірний Договір), сторонами досягнуто домовленість про передачу в оренду землі, яка входить до складу державного лісового фонду, площею 0,5 га, строком на 10 років.
Криворізький районний відділ земельних ресурсів підтвердив право постійного користування Державного підприємства „Криворізьке лісове господарство” на земельну ділянку, передану в оренду, та знаходження земельної ділянки за межами населеного пункту (а.с. 9).
У відповідності до ст.. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ, зокрема, за його позовами для представництва інтересів держави. Згідно ст.. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, який набуває статусу позивача.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справа N 1-1/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Криворізька районна державна адміністрація, яка визначена прокурором як позивач у справі та відповідно як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не є стороною спірної угоди. Оскільки наслідком недійсності договору за правилами ст.. 48 ЦК УРСР 1963 р., чинного на час укладення оспорюваного договору є застосування до сторін договору двосторонньої реституції, яка стосується лише сторін угоди, тобто відповідачів у справі, заявлені прокурором вимоги не можуть призвести до захисту інтересів держави. Наведене не дає достатніх підстав для задоволення позову.
При цьому у відповідності до ст. 14 Лісового кодексу України в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у тимчасове користування для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та припинення права користування ним становить компетенцію районних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на відповідній території.
У відповідності до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Згідно ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Одночасно у відповідності до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Згідно положень ст. 266 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.
Позов подано за межами трирічного строку позовної давності. Поважних причин звернення з позовом за межами цього строку позивачем не наведено. При цьому суд не погоджується з доводами прокурора про те, що прокурору стало відомо про наявність оспорюваного договору значно пізніше його укладення, оскільки початок перебігу позовної давності починається від дня, коли позивач довідався про порушення свого права. Разом з тим, відповідачем не зроблено заяву про застосування позовної давності.
Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, суд відмовляє у позові з цих підстав.
Судові витрати по справі на підставі ст.. 49 ГПК України слід покласти на позивача, оскільки у позові відмовлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
В позові відмовити.
Суддя В.Ф. Мороз