Справа № 743/1412/14-ц Провадження № 22-ц/795/2565/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Жовток Є. А. Доповідач - Скрипка А. А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіСкрипки А.А.
суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.
при секретарі:Сахаровій К.О.
за участю:ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Горностаївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
в с т а н о в и в:
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18.11.2014 року в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 до Горностаївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно є необґрунтованим. Апелянт вказує, що істотними обставинами по справі є те, що дублікат заповіту, про існування якого вона не знала, апелянт отримала 28.06.2014 року, тому не могла звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги тієї обставини, що сільська рада не виконує функцій нотаріуса, також судом чітко не встановлено, з якою періодичністю апелянт приїздила до спадкового домоволодіння, оскільки через складні сімейні стосунки вона досить рідко приїздила до спадкового будинку, тільки на поховання матері і коли отримувала копію заповіту. Доводом апеляційної скарги є також те, що апелянт є юридично необізнаною людиною і вважала, що фактично прийняла спадщину після смерті матері, а про пропуск відповідного строку дізналась лише після звернення до нотаріуса. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги наявності поважних причин пропуску нею строку звернення до нотаріуса, а також не врахував тієї обставини, що відповідач не заперечував проти задоволення позову.
В судове засідання апеляційного суду представник відповідача, належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду справи, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.45), не з'явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції,-залишенню без змін, виходячи з наступного.
В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що мати позивача - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Гомелі Республіки Білорусь, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16.04.2014 року серії НОМЕР_1 (а.с. 5,6).
Відповідно до заповіту від 28.09.2001року (а.с.7), ОСОБА_6 заповіла все своє майно, де б воно не було, з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде їй належати на день її смерті і на що вона по закону буде мати право, - ОСОБА_5
Згідно повідомлення Ріпкинської державної нотаріальної контори, спадкова справа після смерті матері позивача за період з 2007 року і по даний час не заводилась (а.с.28).
Судом також встановлено, що позивач після відкриття спадщини не зверталась за місцем власного проживання до органів, уповноважених вчиняти нотаріальні дії з відповідною заявою про прийняття спадщини.
Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції з врахуванням норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичних обставин справи, прийшов до висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини не можуть вважатися поважними.
Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок узгоджується з приписами норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції та невідповідності його висновків нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Приписами ч. 3 статті 1272 ЦК України регламентовано, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Виходячи з правового аналізу норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування", при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_5.(а.с.2-4), позивач вказує наступні причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини: її проживання в Республіці Білорусь на момент смерті матері; неможливість приїхати до України на тривалий строк для оформлення спадщини у зв'язку з тим, що на момент смерті матері позивач була працевлаштованою; складні обставини у сімейному житті на момент смерті ОСОБА_6; позивачу стало відомо про наявність заповіту 28.06.2014 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 пропустила строк для прийняття спадщини понад 7 років, апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що причини пропуску вказаного строку, на які посилається позивач, не можна вважати поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
Проживання позивача в Республіці Білорусь, не можна вважати поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини,оскільки судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_5 здійснила поховання померлої ОСОБА_6 за місцем її постійного проживання в АДРЕСА_1 та безпосередньо після смерті матері зверталась до сільської ради за документами для отримання допомоги на поховання.
Крім того, законодавством передбачена можливість надіслання заяви спадкоємцем про прийняття спадщини до нотаріуса поштою, проте ОСОБА_5 своїм правом не скористалась.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_5 є особою юридично необізнаною та про заповіт матері від 28.09.2001року вона дізналася 28.06.2014року, коли отримала його дублікат в Горностаївській сільській раді Ріпкинського району, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. Вказані апелянтом причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. В тому випадку, коди у спадкоємця перешкод для подання заяви про прийняття спадщини не було, але він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, положення ч. 3 статті 1272 ЦК України не застосовуються.
Твердження апелянта відносно того, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги тієї обставини, що представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог позову та відповідно, не задовольнив позов на цій підставі, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до приписів ч.4 статті 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, виходячи з правового аналізу вказаної норми права, суд може ухвалити рішення про задоволення вимог позову у разі визнання відповідачем позову, і при цьому необхідна наявність для того законних підстав. В даному випадку судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги факт визнання позову відповідачем, оскільки відсутні визначені законом підстави для задоволення вимог позову.
За даних обставин твердження апелянта відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позову, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки позивачем, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, не вказані причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Відповідно до приписів ч.1, ч.4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: