Справа №2-802/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2008 року Святошинський районний суд м.Києва

у складі головуючого судді     Кохановської З.С.

при секретарі     Кузьменко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва", 3-я особа: ОСОБА_2 про поновлення на посаді та стягнення сререднього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з даною заявою, якою просить поновити її на посаді вченого секретаря Державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва" і стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що наказом від 21.01.2005 року за №7 вона була призначена на посаду секретаря вченої ради безстроково на 0, 5 ставки, а наказом від 13.12. 2007 року за №247 її звільнено від займаної посади на підставі ст.7 КЗпП України та п.8 Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 28.06.93. за №43 "Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом пррацівників державних підприємств, установ і організацій", що являється порушенням, оскільки трудовий договір може бути розірваний за умови дотримання вимог, викладених у ст.40, 41 КЗпП України. Крім того, при звільнені порушено вимоги ст.ст.43-1, 149 КЗпП України та незаконно виведено її зі складу Вченої ради, оскільки воно обумовлено наказом про її звільнення з посади вченого секретаря і посиланням відповідача на норму нового "Положення про Вчену раду Української академії бізнесу та підприємництва", що суперечить вимогам ст.34 Закону України "Про вищу освіту", яка визначає перелік осіб, які входять до складу Вченої ради вищого навчального закладу за посадою.

В судовому засіданні позивачка і її представник підтримали заявлені вимоги, посилаючиь на мотиви, викладені у заяві і на незаконне призначення ОСОБА_3 на посаду вченого секретаря, оскільки він не входить до складу Вченої ради Академії, не має вченого звання, наукового ступеню і номенклатура вченого секретаря не визначена у переліку для осіб, які входять до складу Вченої ради за посадами. Крім того, п.4.2 Положення про Вченну раду, введеного в дію наказом УАБП від 28.01.2005 року, передбачає, що вчений секретар призначається наказом ректора УАБП із числа членів Ради. Положення про вчену раду, яке обговорювалося на засіданні 20.09.07. не введено в дію.

Представник відповідача та ОСОБА_2 заперечували проти позову, мотивуючи тим, що позивачку звільнено з займаної за сумісництвом посади вченого секретаря відповідно до ст.7 КЗпП України та п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.06.1993 року за №43, у зв'язку із прийняттям на цю посаду іншого працівника, який не є сумісником.

Суд, вислухавши учасників процесу дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно ст.7 КЗпП України особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які

працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких квтегорій працівників за певних умов (поруення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Відповідно п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства юстиції України та Міністерства Фінансів України від 28.06.93 р. № 43 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.06.1993 року за №76, звільнення з роботи за сумісництвом проводиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Відповідно ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного первинної профспілкової організації допускається у випадках звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка працює в Державному вищому навчальному закладі "Українська академія бізнесу та підприємництва" з 10.01.05 р. на посаді завідувача кафедри іноземних мов (а.с.-26). Наказом від 11.01.05 р. №05-к позивачку за її заявою було призначено за сумісництвом на посаду вченого секретаря Академії на 0, 5 ставки посадовго окладу відповідно до штатного розпису (а.с.-27), а наказом від 13.12.2007 року звільнено з вказаної посади з 13.12.2007 року за ст.7 КЗпП України та п. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.06.93 р. № 43, у зв'язку із переведенням на цю посаду ОСОБА_3(а.с.-6).

Наказом від 13.12.2007 року за № 246 переведено ОСОБА_3 старшого викладача кафедри фінансів, обліку та регіональної екноміки, на постійну роботу на посаду вченого секретаря з 14 грудня 2007 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с-24).

Посилання позивачки та її представника на незаконне призначення ОСОБА_3 на посаду вченого секретаря в порушення п.4.2 Положення про Вченну раду, введеного в дію наказом УАБП від 28.01.2005 року спростовується тим, що вказане Положення втратило чинність у зв'язку з прийняттям нового положення про Вчену раду Української академії бізнесу та підприємництва, яке було прийнято на засідані Вченої ради Академії 20.09.2007 року та введено в дію наказом від 29.10.2007року № 75/1, який доведо до відома працівників шляхом розміщення його на інформаційній дошці ректорату (а.с.-81).

Посилання позивачки на те, що трудовий договір може бути розірваний за умови дотримання вимог, викладених у ст.40, 41 КЗпП України, і при звільнені порушено вимоги ст.ст.43-1, 149 КЗпП України не може бути правовою підставою для задоволення позову, оскільки звільнення з суміщуваної роботи не регулюється вказаними нормами.

Не може бути підставою для задоволення позову посилання позивачки на те, що статтею 34 Закону України "Про вищу освіту" посада вченого секретаря не визначена у переліку для осіб, які входять до складу Вченої ради за посадами, оскільки даний перелік не являється вичерпним, а також чинним законодавством не передбачено, що посада вченого секретаря є виборною. Крім того, позивачка на посаду вченого секретаря не обиралася, а призначалася і п.3.2. Положення про Вчену раду Української академії бізнесу та підприємництва (а.с.-82-90), прийнятого на засідані Вченої ради Академії 20.09.2007 року (а.с-50-56) і введеного в дію наказом від 29.10.2007року № 75/1 (а.с.81), передбачено, що до складу Вченої ради Академії вчений секретар входить за посадою.

За таких обставин, суд оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що підстав для задоволення заявлених вимог позивачкою не має, оскільки

відповідач при звільненні ОСОБА_1 з посади вченого секретаря за сумісництвом не допустив порушення трудового законодавства.

Враховуючи викладне та керуючись ст.7, 43-1 КЗпП України, п.8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства юстиції України та Міністерства Фінансів України від 28.06.93 р. № 43 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.06.1993 року за №76, ст.34 Закону України "Про вищу освіту", ст.ст. 10, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Українська академія бізнесу та підприємництва", 3-я особа: ОСОБА_2 про поновлення на посаді та стягнення сререднього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.