Справа № 2-а-4132/08
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Івано-Франківського окружного адміністративного суд у складі:
Головуючого судді - Басай О.В.
Судді - Григорук О.Б.
Матуляк Я.П.
при секретарі Шовгенюк І.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1 - не з'явився;
представника відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради - не з'явився;
представника відповідача - Міністерства праці та соціальної політики України - не з'явився;
представника відповідача - Міністерства фінансів України - не з'явився;
представника відповідача - Державного казначейства України - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідачів: Управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради
Міністерства праці та соціальної політики України;
Міністерства фінансів України;
Державного казначейства України;
про визнання дій протиправними та стягнення недовиплаченої разової грошової допомоги,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплаченої щорічної разової грошової допомоги. Позовні вимоги мотивував тим, що грошові допомоги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " у 2008 році виплачені йому в неповному розмірі. На письмові звернення щодо виплати належних сум управлінням праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради було відмовлено. Вважає такі дії неправомірними, при цьому посилається на Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " та рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року і № 10-рп від 22.05.2008 року. Просить визнати дії неправомірними та стягнути недовиплачену разову грошову допомогу в сумі 4179,00 грн.
На адресу суду 21.11.2008 року позивач надіслав заяву в якій просить розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового розгляду про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(рекомендованого).
Представник відповідача - Міністерство праці та соціального політики України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового розгляду про, що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(рекомендованого).
Представник відповідача - Міністерства фінансів України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового розгляду про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(рекомендованого). Однак відповідач направив на адресу суду заперечення проти позову, в якому позовних вимог не визнає. Вважає, що оскільки виплата грошової допомоги учасникам війни фінансується з Державного бюджету України, її обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Посилається на ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, якою встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України та на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо не здійснює виплат щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому вимоги позивачів не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають. Одночасно вказує, що згідно із положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України позивачами порушено строк звернення до адміністративного суду та просить відмовити в позові також і з цих підстав. Також просить розгляд справи провести без його участі.
Представник відповідача - Державного казначейства України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та дату судового розгляду про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення(рекомендованого).
Розглянувши адміністративний позов, подане заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни - ІІI групи, що підтверджується відповідним посвідченням та визнається відповідачами по справі.
Згідно ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щорічно до 5 травня інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначені та виплаті вищевказаних допомог є бюджетними відносинами в змісті ст. 4 Бюджетного кодексу України.
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 18 лютого 2004 року №177, якою встановив, що щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюються у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік.
Згідно ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції від 28.12.2007 року разова грошова допомога інвалідам війни ІІI групи у 2008 році виплачувалася у розмірі, який визначався Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, тобто в розмірі 350 грн. згідно постанови КМУ від 12.03.2008 за №183.
Вищевказана сума в 2008 році позивачу була виплачена в строк, передбачений чинним законодавством, тобто до 5 травня 2008 року. Дана обставина визнається, як відповідачами, так і позивачем, в суду не виникає сумніву щодо її достовірності, тому згідно ч.3 ст.72 КАСУ факт та сума виплати позивачу разової допомоги, передбаченої ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", доказування не потребують.
Згідно ст.58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. За таких обставин наступні редакції ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції від 28.12.2007 року на спірні правовідносини поширені бути не можуть.
Відповідно до п.2 рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, підчас якого вони настали або мали місце.
Крім того, як встановлено судом відповідачі не мають повноважень на самостійне визначення розміру грошової допомоги, яка виплачується до 5 травня, та, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином вищезазначена грошова допомога не могла бути виплачена позивачу у розмірі, що перевищує суму, зазначену в ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції від 28.12.2007 року.
Жодних інших доказів протиправності дій відповідачів позивачем не наведено.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення КСУ від 22.05.2008 року виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність. Тобто зміни до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції від 28.12.2007 року втратили чинність тільки з 22.05.2008 року, оскільки рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року № 6/рп/2007 не має зворотної дії в часі. Тому в квітні 2008 року, на момент виплати позивачу грошових допомог дана стаття Закону була чинною.
Суд також враховує що вищезазначені допомоги є разовими, тобто виплачуються щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат допомог при зміні їх розміру. Тобто в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.
Виходячи з того, що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також, що позивач отримав зазначену виплату в розмірі, встановленому Законами України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, відповідачі правомірно керувалися даними нормами у спірних правовідносинах, позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий О.В. Басай
Судді: О.Б. Григорук
Я.П. Матуляк
постанова виготовлена в повному обсязі 27.11.2008р.