ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

27.12.06р.

Справа № 35/430

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю

"Науково-виробниче підприємство "Укрзалізничрембуд", м. Дніпропетровськ 

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 369 695,96 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від Позивача - представник не з`явився.

Від Відповідача - Діденко Р.А., юрисконсульт, дов.№496 від 02.03.06 р.

                              Романов Д.М., нач. відділу судових спорів юр. служби, дов.№14 від

                               01.01.06 р.    

                                                          СУТЬ СПОРУ:

              В судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.12. до 27.12.2006р.

              Позивач звернувся до суду в вересні 2006р. та просить стягнути з відповідача збитки 369 695,96 грн, заподіяні йому внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором  зберігання №Пр/Пд-05224/ПШ/НЮ4277дч від 02.11.2005р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що передав  відповідачу на зберігання 6695 шпал 1-го типу, 2449 шпал 2-го типу, 1808 шпал 3-го типу. Зазначає, що відповідач не дотримався  вимог щодо належного зберігання шпал, внаслідок чого позивачу було повернено 5310 шпалу 1-го типу, 2449 шпал 2-го типу, 30 шпал 3-го типу, 199 шпал, що не відповідають ГОСТ 78-89, чим і спричинені вказані збитки.

               Відповідач проти позову заперечує повністю, мотивуючи наступним: позивач без погодження з відповідачем в особі Новомосковського шпалопросочувального заводу  направив на його  адресу вантаж –шпали в 15-ти вагонах, які в послідуючому були прийняті на зберігання відповідно до спірного договору без проведення сортування, оскільки позивач за надання таких послуг не сплатив. За весь час знаходження  шпал на складі заводу від позивача не надходило зауважень з приводу умов зберігання. Вважає, що висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати про належність шпал до певного типу не може бути прийнятий судом як належний доказ, оскільки при його складанні  були порушені вимоги ГОСТ 78-89, тощо, та вважає, що позивач не довів в чому саме порушено його право, та не довів вказану ним суму збитків, в зв’язку з чим в позові просить відмовити.  В додаткових запереченнях від 27.12.2006р.  вказує, що відповідальність за заподіяні збитки може наставати лише за наявності вини особи, яка відсутня в діях відповідача. Посилається на те, що згідно ч.3 ст. 950 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач відповідає за втрату або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише при наявності його умислу або грубої необережності, наявність яких не доведена позивачем.

              Ухвалою голови суду строк вирішення спору продовжувався до 06.01.2007р.

              Представники позивача в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити. В судове засідання 27.12.2006р. не з’явилися, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час судового засідання. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача, які були належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, надали суду всі докази, які вважали за необхідне, висловили в попередніх судових засіданнях свої доводи та заперечення, та виходячи з того, що строк вирішення спору, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вичерпано.

            За згодою представників відповідача в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

            Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

           В період з 12 по 16 жовтня 2005р. на адресу Новомосковського шпалопросочувального заводу Придніпровської залізниці надійшли шпали нові не просочені згідно залізничних накладних №Х861402, №Х861401, №Х861400, №Х861404, №Х861403, №Х861353, №Х861391, №Х861389, №Х861376, №Х861366, №Х861367, №Х861372,  №Х861371, №Х861373 та  №Х861374, вантажовідправником яких являлося ТОВ «МТК»(Росія), згідно повідомлення якого вказаний вантаж є власністю ТОВ «Укржелдорстрой»(лист №114 від 19.10.2005р.). В залізничних накладних не визначена кількість та тип шпал, а зазначена лише загальна вага вантажу за кожною відправкою.

          Згідно актів приймання передачі №924 від 19.10.2005р., №938 від 23.10.2005р., №945 від 27.10.2005р., №947 від 27.10.2005р., №946 від 27.10.2005р., №923 від 18.10.2005р., №926 від 19.10.2005р., №944 від 27.10.2005р., №934 від 21.10.2005р., №937 від 23.10.2005р., №935 від 22.10.2005р., №948 від 29.10.2005р., №925 від 19.10.2005р., №939 від 23.10.2005р. та №936 від 22.10.2005р., що підписані представниками позивача та відповідача,  Новомосковським шпалопросочувальним заводом  було прийнято 6418 шпал 1-го типу, 2971 шпал 2-го типу, 1808 шпал, що не відповідають ГОСТ 78-89, 145 шпал, що мають гниль, всього 11342 шпали.

          В подальшому на зберігання вказаних шпал сторонами було укладено договір на надання послуг №Пр/Пд.-05224/ПШ/НЮ4277дч від 02.11.2005р.  строком дії до 31.12.2005р., згідно умов якого замовник (позивач) передавав, а виконавець (відповідач)  зобов’язувався прийняти, зберігати та повернути продукцію на умовах даного договору.

          В п.4.1. договору сторони визначили, що приймання продукції проводиться по фактичній наявності, а в разі розбіжностей по кількості та якості продукції повинні бути складені документи відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості (Інструкція П-6) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості (Інструкція П-7).

         13.11.2005р. сторонами  було складено акт приймання-передачі №1 до вказаного договору, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв на зберігання 6418 шпал 1-го типу, 2971 шпал 2-го типу, 1808 шпал 3-го типу, всього 11197 штук. Акт сторонами підписано без розбіжностей, та в цьому випадку не застосовуються вимоги  п. 4.1. договору щодо приймання відповідачем продукції по кількості та якості відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7, на чому наполягав в судовому засіданні позивач. Вказані Інструкції застосовуються при постачанні продукції виробничо-технічного призначення, а відповідно до вимог ст. 936, 942 Цивільного кодексу України зберігач повинен зберігати у схоронності ту річ, яка передана йому на зберігання поклажодавцем. З цих підстав суд також не приймає до уваги акти експертизи №М739 від 21.10.2005р., №М752 від 27.10.2005р., №М782 від 02.11.2005р., що складені експертом Дніпропетровської Торгово-промислової палати, оскільки позивач передав шпали на зберігання відповідачу не у відповідності з цими актами, незважаючи на те, що акт приймання-передачі шпал від 13.11.2005р. складався сторонами після складання актів експертом.

       Приписами ст. 948 Цивільного кодексу України на поклажодавця  покладено обов’язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, який кореспондується з обов’язком зберігача повернути річ поклажодавцю на першу його вимогу, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

       Як встановлено вище, строк дії договору сторонами визначено до 31.12.2005р. та зміни до договору вносяться лише за письмовою згодою сторін (п. 10.3. договору). Угода щодо продовження строку дії договору та строку зберігання майна сторонами не укладалася та згідно приписів ст. 948 Цивільного кодексу України позивач повинен був в строк до 31.12.2005р. забрати своє майно із зберігання.

      В установлений строк позивач не забрав своє майно із зберігання, що також встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006р. у справі №3/122 і лише листом від 26.07.2006р. №26/07 звернувся до відповідача з проханням провести остаточне сортування шпал з метою їх передачі у власність Львівській залізниці.

       В період дії договору з 02.11. по 31.12. 2005р. зауважень щодо виконання його умов відповідачу не пред’являв.

        Актами приймання-передачі (остаточне приймання) №318 від 27.08.2006р., №319 від 27.08.2006р., №320 від 28.08.2006р., №321 від 28.08.2006р., №322 від 28.08.2006р., №323 від 31.08.2006р., №322 від 05.09.2006р., №338 від 07.09.2006р., №339 від 09.09.2006р., №340 від 12.09.2006р., №344 від 13.09.2006р., №345 від 14.09.2006р., №346 від 14.09.2006р., №347 від 15.09.2006р., №348 від 16.09.2006р., що підписані представниками сторін, було встановлено, що на зберіганні знаходяться 5310 шпал 1-го типу, 2449 шпал 2-го типу, 30 шпал 3-го типу, 3199 шпал, що не відповідають ГОСТ 78-89 та 199 шпал, що мають гниль. Із зазначеної кількості 3583 шпали до цього часу знаходяться на зберіганні у відповідача (довідка №1489 від 10.11.2006р.)

          Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України річ має бути повернена поклажодацю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.  Зберігач відповідає за втрату (нестачу)  або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

         Відповідальність особи у вигляді відшкодування збитків настає в разі порушення нею взятого на себе зобов’язання (ст. 614 Цивільного кодексу України).

          В п. 3.1.1.-3.2.2. договору сторони обумовили, що позивач доставляє продукцію на склад заводу, а останній повинен зберігати її відповідно до вимог ГОСТ 78-89.

          В договорі сторони не обумовили саме на якому складі повинна зберігатися продукція, згідно довідки залізниці від 10.11.2006р. за №1488 закриті склади на території Новомосковського шпалопросочувального заводу відсутні, згідно ГОСТ 78-89 зберігання шпал проводиться на відкритих складах, та шпали зберігалися на тих площадках, куди були вивантажені при надходженні від постачальника, тобто в цій частині відповідачем не були порушені вимоги договору щодо зберігання шпал. Інших порушень умов договору про надання послуг з боку відповідача позивачем не наведено.  Твердження позивача, що погіршення якості шпал  стало наслідком невиконання відповідачем їх сортування, також не доведено належними доказами. Обов’язок відповідача щодо сортування шпал кореспондувався з обов’язком позивача щодо 100% попередньої оплати за ці послуги, який не був виконаний позивачем, що встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006р. у справі №3/122, та боржник не відповідає за прострочення кредитора.

        За поясненнями сторін відповідач повернув позивачу саме ті шпали, які були передані позивачем на зберігання згідно спірного договору. Позивачем не доведено наявність умислу або грубої необережності відповідача, яка могла вплинути на зміну типу шпал після закінчення договору зберігання. Як слідує з матеріалів справи, не просочені шпали з вологістю 72%, що відображено в актах приймання-передачі (при нормі 22%), майже рік зберігалися у відповідача, в тому числі з 01.01.2006р. до вересня 2006р. після закінчення строку дії договору на їх зберігання, при різних погодних умовах.

        Отже, позивачем не доведено саме вини відповідача в зміні типу шпал під час зберігання  та сам факт порушення відповідачем приписів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини щодо зберігання речей, та його вимоги про відшкодування збитків неправомірні.

          Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності  докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані  та в позові слід відмовити в повному обсязі.

         Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.

          В силу приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України щодо належності та допустимості доказів судом не оцінюються докази щодо проведення тендеру на закупівлю шпал, договори постачання та купівлі-продажу цих шпал, тощо, які безпосередньо не стосуються правовідносин, що витікають із спірного договору зберігання шпал.

         Керуючись ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 525,526, 613, 936, 948-950 Цивільного кодексу України,  господарський суд,-

          ВИРІШИВ :

           

            В позові відмовити.  

  

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

    

              

               Рішення підписано  15 січня 2007р.

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано