Справа № 2-а-1254/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня  2008 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді        Федусик В.В.,

при секретарі              Нікітіної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації за участю третьої особи начальника Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 про поновлення на роботі та оплати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації (далі - Управління) про поновлення на роботі та оплати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що вона з 01.02.2006 року працювала вчителем географії в навчально-консультаційному центрі загальної середньої освіти при державному професійно-технічному начальному закладі «Одеський навчальний центр №14» (далі - Центр) і була звільнена наказом Управління №64-К від 21.03.2007 року за п.4 ч.1. ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин 05.03.2007 року з 14.00 до 17.30 годин та 07.03.2007 року з 14.00 до 17.30 годин. Позивачка зазначила, що підставою для видання наказу про звільнення стало подання завідуючого Центру ОСОБА_3 та акту від 14.03.2007 року.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, просить його задовольнити, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач не прийняв до уваги поважність причин її відсутності на роботі, а саме необхідністю в наданні невідкладної допомоги недієздатній ОСОБА_4. в зв'язку з погіршанням її стану здоров'я у період з 05.03.2007 року по 07.03.2007 року, про що вона повідомила по телефону керівництво Центру, та порушенням процедури її звільнення, а саме тим, що не було звільнення було здійснене без попереднього погодження з профспілковим органом, так як вона  з 1968 року є ч.1еном профспілки, що є порушенням положень ст.43 КЗпП України.

Представник відповідача та третьої особи позов не визнали, просять відмовити в задоволені позову, пояснивши, що накладення дисциплінарного стягнення на позивачку у вигляді її звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є законним, порядок накладення дисциплінарного стягнення було дотримано, вважають, що позивачка не навела доказів поважності причин своєї відсутності на роботі 05.03.2007 року з 14.00 до 17.30 годин та 07.03.2007 року з 14.00 до 17.30 годин, при цьому вона не є членом профспілки.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. з 01.02.2006 року працювала вчителем географії в навчально-консультаційному центрі загальної середньої освіти при державному професійно-технічному начальному закладі «Одеський навчальний центр №14».

Як пояснив представник відповідача, чого і не заперечує позивачка, 05.03.2007 року з 14.00 до 17.30 годин та 07.03.2007 року з 14.00 до 17.30 годин ОСОБА_1. не з'явилася на роботу. Дані факти було зафіксовано актами фахівців Центру від 06.03.2007 року та 07.03.2007 року.

14 березня 2007 року завідуючим Центру було видано наказ №5 «Про створення комісії, щодо перевірки відсутності на роботі вчителя ОСОБА_1.». Як вбачається з інформації, яку підтвердили ч.1ени цієї комісії, факти відсутності позивачки на роботі 05.03.2007 року з 14.00 до 17.30 годин та 07.03.2007 року з 14.00 до 17ч30 годин підтвердилися. Крім того, ОСОБА_1. було запропоновано надати письмове пояснення щодо своєї відсутності на роботі, проте вона відмовилася надати письмові пояснення та підписати акти.

20 березня 2007 року Завідуючий Центром звернувся з докладною до начальника Управління, якою, зокрема, просив прийняти до уваги порушення трудової дисципліни вчителем географії та звільнити її за прогули без поважних причин за п.4 ч. 1. ст.40 КЗпП України.

21 березня 2007 року Управлінням було видано наказ №64/К «Про звільнення вчителя географії НКЦЗО при ДПТНЗ «Одеський навчальний центр №14», яким ОСОБА_1. було звільнено за прогули без поважних причин за п.4 ч. 1. ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи ОСОБА_1. в позові суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивачки з роботи є з'ясування поважності причини її відсутності.

Незважаючи на те, що роботодавець з 07 березня 2007 року до 21 березня 2007 року розглядав питання щодо відсутності ОСОБА_1. на роботі та притягнення її до дисциплінарного стягнення, позивачка не надала йому будь-яких належних пояснень та письмових доказів поважності причин її прогулів. Крім того, в суді позивачка також не навела належних доводів стосовно поважності причин своєї відсутності на роботі.

Посилання ОСОБА_1. на те, що її, як ч.1ена профспілки було звільнено без попереднього погодження з профспілковим органом, є безпідставними, так як відповідно листа Управління освіти і наукової діяльності Одеської обласної державної адміністрації №01-07/1497 від 06.11.2007 року та листа НКЦЗО при ДПТНЗ «Одеський навчальний центр №14» №8 від 28.03.2007 року ОСОБА_1. не є ч.1еном профспілкової організації. Крім того, позивачка не надала суду доказів свого ч.1енства в профспілці.

З огляду на вищевикладені обставини та норми матеріального права суд дійшов висновку, що відповідачем було накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1. з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, відтак підстави для поновлення позивачки на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40, 149 КЗпП України, ст.ст.3,17,94,162,163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1  -   відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України