Справа №2а-417/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

8  жовтня  2008 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючої судді ФедусикВ.В., при секретарі  Нікітіній О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0666 про визнання протиправними дій щодо невиплати надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України та зобов'язання провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу у повному обсязі та про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Військової частини А0666, посилаючись на те, що він проходив військову службу у 13-му гарнізонному Будинку офіцерів Північного оперативного командування з 20.04.2002 року по 31.08.2006 року на посаді начальника 13-го гарнізонного Будинку офіцерів Північного оперативного командування, який був розформований і правонаступником якого стала військова частина А0666, і за час проходження служби йому не була виплачена щомісячна надбавка за безперервну військову службу та грошова компенсація за продовольчий пайок в сумі 23 848,70 гривень.

У судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов, просить його задовольнити, обґрунтовуючи позовні вимоги Указом Президента України від 05.05.2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил, Міністерства Внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та управління державної охорони України за безперервну службу», згідно якого виплата надбавки здійснюється з 1 травня 2003 року; Інструкцією про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних силах України, затверджену наказом Міністерства оборони України №149 від 26.05.2003 року, згідно п.1.2. якої Особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять військову службу за контрактом і які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких розмірах: понад 5 років - до 10;понад 10 років - до 30;понад 15 років - до 50;понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90.

Позивач зазначив, що на підставі наведених нормативних актів та з урахуванням того, що його вислуга" років складає більше 15-ти років, виплата йому надбавки за безперервну військову службу була здійснена не в повному обсязі, і відповідач повинен доплатити суму грошового забезпечення у розмірі 9 679,26 гривень.

Крім того, позивач вважає, що з причин невиплати в повному обсязі надбавки за безперервну військову службу йому не було виплачено премію та матеріальну допомогу згідно розділу 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям  Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони  України  №75   від  05.03.2001      року,  та  суму  грошової  компенсації  за

продовольчий пайок у розмірі 14 169,44 гривні.

Представник відповідача Військової частини А0666 позов не визнав, просить у позові відмовити з підстав того, що після прийняття Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року норма законодавства, яка передбачала отримання компенсації за не отримане продовольче забезпечення була зупинена з 11.03.2000 року, та постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань». Крім того, представник відповідача вважає, що визначення конкретного щомісячного розміру надбавки залежить від розміру асигнувань, які затверджуються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України, що було й зроблено відповідачем в рамках розміру бюджету на відповідний рік.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються

позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд погоджується з підставами правомірності відмови у виплаті позивачу грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу та грошової компенсації за продовольчий пайок за наступними підставами.

Позивач ОСОБА_1. проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема на останньому місці служби - Військовій частині А0666 на посаді начальника 13-го гарнізонного Будинку офіцерів Північного оперативного командування.

Відповідно до положень частини другої ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також ч.1енів їх сімей. Згідно ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» та ч.2. ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них.

Проте, згідно ст.2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»з 11.03.2000 року призупинено дію ч.2.ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей» щодо одержання компенсації генералами, офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями, які проходять службу у тому числі за контрактом, продовольчих пайків та грошової компенсації за належне до видачі речове майно, що призвело до зупинення права отримувати продукти харчування або грошової компенсації за продукти харчування та речове майно військовослужбовцям Збройних Сил України. При цьому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей» в редакції Закону України від 03.11.2006 року з 01.01.2007 року відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України, однак Законом України «про державний бюджет України на 2007 рік п.59 ст.71 дію п.2.ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та ч.1енів їх сімей» знову зупинено.   

Щодо позовних вимог ОСОБА_1. стосовно нарахування грошового забезпечення і грошової допомоги на оздоровлення без урахування надбавки за безперервну військову службу, суд вважає їх безпідставними, так як згідно ст.2 Указу Президента України від 05.05.2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям

Збройних Сил, Міністерства Внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та управління державної охорони України за безперервну службу» встановлено, що виплату надбавок відповідно до цього Указу здійснювати з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України. Таким чином, виплати щомісячної надбавки залежить від розміру асигнувань, які затверджуються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України, а відтак відповідач здійснював усі виплати позивачу відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1. слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись  ст.ст.7,8,9,11,12,17,86, 158-163, 167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанову може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.