Номер провадження: 22-ц/785/9226/14
Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.
Доповідач Оверіна О. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого Оверіної О.В.
Суддів Мартинової К.П. , Кравця Ю.І.
при секретарі Железнова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 діючого в інтересах ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції, яке ухвалив Кілійський районний суд Одеської області 25.09.2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А
Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом в якому, згідно уточнених позовних вимог від 20.01.2014 р. та в судовому засіданні разом з представником позивача ОСОБА_5 зазначили, що 20 вересня 1997 року сторонами по справі було укладено шлюб. Під час спільного проживання сторін у шлюбі, ними 31.03.1999 року було набуто спільне майно, а саме - житловий будинок АДРЕСА_1, який було придбано за договором купівлі-продажу у громадянки ОСОБА_6. При цьому покупцем у вказаному договорі було зазначено відповідача ОСОБА_3
Рішенням суду від 28. 11.2011 року шлюб сторін було розірвано та у зв'язку з тим, що угоди про поділ спільного майна сторони не досягли, позивач просив поділити будинок посилаючись на те , що будинок є спільною сумісною власністю подружжя відповідно г. ст. 60. 70 СК України, та визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку , розміщеного за адресою: АДРЕСА_1.
Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував проти позову та пояснив , шо відповідний будинок було придбано за особисті кошти відповідача ОСОБА_3, за гроші, які ним було отримано віж продажу батьківської квартири.
Таким чином, відповідач є єдиним власником відповідного будинку і, на його думку, позивач не має права претендувати на його . На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25 вересня 2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ ільного майна подружжя - задоволено.
Суд здійснив поділ спільного майна подружжя, визнавши за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину та за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/2 частину житлового динку, який розташований в АДРЕСА_1, та складається з житлового будинку - літ. А, житловою площею 28,2 кв.м.; господарських будівель: літньої кухні - . Б, сараїв - літ. В, Г; вбиральні - літ. Д, інших споруд - № 1-4, розташований на земельній ділянці розміром 819 кв.м., який за час перебування сторін у шлюбі було придбано ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим 31 березня 1999 року державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори Богачовою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 879.
Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 .243, 60 гривень судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючий в інтересах ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвали нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те , що судом не досліджено всіх доказі по справі, суд не врахував затвердження відповідача , що будинок придбан за власні кошти та не є спільною сумісною власностю.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст..303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу суд повно та всебічно з'ясував всі обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, обґрунтовано керувався нормами ЦПК України.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрували свій шлюб у 1997р. /а.с. 4/.
За час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_3 у ОСОБА_6 за ціною 5500 гривень було придбано житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. та складається з самого будинку - літ. А, житловою площею 28,2 кв.м.; господарських будівель: літньої кухні - літ. Б, сараїв - літ. В, Г; вбиральні - літ. Д, інших споруд - № 1-4, розміщений на земельній ділянці розміром 819 кв.м. , що підтверджується договіром купівлі-продажу від 31.03.1999 року
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 28.11.2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили /а.с. 5/.
Допитані свідки ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_3 пояснили , що відповідач за час шлюбу продав квартиру батьків та придбав спірний будинок, але підтвердженя своїх пояснень надати не могли.
Відповідач не надав суду належних доказі , що будинок був придбаний за особисті його гроші, які він отримав в дар або в спадщину.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд становлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та ших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як зазначено в ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути утверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Як зазначено у ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не зазначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, діляться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У матеріалах справи відсутні докази того , що будинок придбався не за спільні кошти подружжя,
Пояснення свідків, що будинок був придбан за гроші,які отримав відповідач та його сестра від продажу майна батьків належними доказами не підтверджено.
На підставі навденного, суд обгрунтовано прийшов до висновку , що будинок був придбаний сторонами під час шлюбу,і є спільною власністю подружжя та підлягає розділу.
Рішення відповідає вимогам ст.ст.. 214 ,215 ЦПК України і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно ч. 1 ст. 60. ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону
Керуючись ст. ст. 209, 303. 307 ч.І п.1, 308. 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого в інтересах ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Кілійський районний суд Одеської області 25.09.2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.В. Оверіна
Судді Ю.І. Кравець
К.П. Мартинова