Номер провадження: 11-кп/785/1352/14

Номер справи місцевого суду: 521/10394/14-к

Головуючий у першій інстанції Передерко Д.П.

Доповідач Кожем'якін О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Кожем'якіна О.А.,

суддів - Мандрика В.О., Грищенко Л.Д.,

при секретарі - Головченко Ю.Л.,

за участю прокурора - Коздоби Л.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Фініка В.В. на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, непрацюючий, одружений, маючий малолітню дитину 2012 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимий:

- 02.10.2007 року вироком Приморського районного суду м. Одеси за ст. 185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 24.10.2010 року вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ст. 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 85, 86 КК України, ОСОБА_2 звільнений від відбування призначеного покарання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КУ «Міська клінічна лікарня № 1» грошову суму в розмірі 8000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз в розмірі 1398 гривень.

ВСТАНОВИЛА:

Як зазначено у вироку ОСОБА_2 засуджений за те, що 20 жовтня 2013 року, біля 09 годин 10 хвилин, допустив грубі порушення п. 2.1 пп. «ґ»; 2.3 пп. «б»; 8.7.3 пп. «е»; 12.3; 12.4 «Правил безпеки дорожнього руху України»..

Порушення виразилося в тому, що ОСОБА_2, не маючи при собі чинного договору обов'язковою страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, керуючи технічно справним автомобілем «Мітсубісі» реєстраційний номер НОМЕР_3, рухаючись по вул. Генерала Петрова зі сторони вул. Іцхака Рабіна в напрямку вул. Космонавтів в м. Одесі, зі швидкістю більш ніж 80 км/год (згідно висновку транспортно-трасологічної експертизи №5797/5798 від 06.12.2013), уважним не був, за дорожньою обстановкою не слідкував та виїхав на регульоване перехрестя з вул. Гайдара на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух, де скоїв зіткнення з автомобілем «ГАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по вул. Гайдара зі сторони вул. 25-ї Чапаївської дивізії в напрямку вул. В.Терешкової на зелений сигнал світлофора. В результаті зіткнення автомобіль «Мітсубісі» реєстраційний номер НОМЕР_3, продовжив рух, виїхав на лівий по ходу його руху тротуар, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичної експертизи №3922 від 06.01.2014, отримала наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у формі забиття головного мозку легкого ступеня, крововиливу під тверду мозкову оболонку в лобно-тім'яно-скроневій області справа, синців лобної області справа, вік обох очей; закритий вивих плечової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №3922 від 06.01.2014 відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Одеської області Фініка В.В. не оспорюючи вирок суду в частині доведеності вини ОСОБА_2, просить вищевказаний вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднати частково невідбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2010 року та остаточно призначити йому покарання у вигляді 4 роки 6 місяців позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Також просить задовольнити цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №1», в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня № 1» 8000 гривень, а також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати на користь держави за проведення судових експертиз у розмірі 1 398 гривень, посилаючись на те, що при призначенні обвинуваченому міри покарання, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував ст. 71 КК України. Також вирком Малиновського районного суду м. Одеси від 24.10.2010 року, ОСОБА_2 засуджений за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, яке на день вчинення ним нового злочину - 20.10.2013 року - не відбуто. Крім того, суд, при вирішенні питання щодо можливості застосування до ОСОБА_2 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільненні його від покарання, не переконався в тому, що обвинувачений не позбавлений батьківських прав відносно своєї дитини, анкетні дані якої у вироку взагалі не зазначено.

Заслухавши доповідача, вислухавши думку прокурора, який частково підтримав доводи апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області Фініка В.В. та просив скасувати вирок суду, ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 71 КК України та на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році» звільнити його від відбування покарання, також прокурор вважає, що немає необхідності витребувати документи, які підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявна копія свідоцтва про народження дитини та характеристика відносно ОСОБА_2, в якій зазначено, що дитина проживає з ним.

ОСОБА_2 в судовому засіданні просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області Фініка В.В. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах викладених у вироку прокурором не оскаржується.

Об'єм доказів був досліджений судом першої інстанції на підставі ст. 349 ч.3 КК України.

ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та в судовому засіданні суду першої інстанції заявив клопотання про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2014 році». Суд визнав його винним у вчиненні вказаного злочину та призначив покарання, а також суд розглянув клопотання ОСОБА_2 про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році», та задовольнив його, оскільки у нього є дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, застосував ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання.

Судова колегія вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Доводи прокурора про те, що суд неправильно призначив покарання ОСОБА_2, не застосував ст. 71 КК України, оскільки він вчинив кримінальне правопорушення в період випробувального строку, судовою колегією не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 був звільнений від відбування покарання на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році» та підстав для застосування ст. 71 КК України не має.

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч.1 КК України, яке є необережним.

Оскільки у ОСОБА_2 є донька 2012 року народження, яка проживає з ним, то суд обґрунтовано застосував до нього ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнив його від відбування призначеного покарання.

Закон України «Про застосування амністії в України» та Закон України «Про амністію у 2014 році» не містять заборони на застосування амністії до осіб, які вчинили правопорушення з необережності, середньої тяжкості в період випробувального строку.

Тому, суд обґрунтовано не застосував норму ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_2.

Доводи прокурора, який подав апеляційну скаргу про те, що суд не вказав у вироку анкетні данні дочки ОСОБА_2 та те, що суд не переконався у тому, що останній не позбавлений батьківських прав, є необґрунтовані.

В установчій частині вироку зазначено, що у ОСОБА_2 є малолітня дитина 2012 року народження. У матеріалах кримінального провадження (а.с. 141) є ксерокопія свідоцтва про народження доньки ОСОБА_2, а на (а.с. 142) є характеристика на ОСОБА_2, яка не містить даних про позбавлення останнього батьківських прав.

Враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що вироку суду є законним та обґрунтованим, підстав для скасування вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Фініка В.В. - залишити без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2014 року у відношенні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ст. 286 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік та звільнення його від призначеного покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

Головуючий О.А. Кожем'якін

Судді В.О. Мандрик

Л.Д. Грищенко

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Одеської області О.А. Кожем’якін