АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/6574/14 Головуючий 1 інст. - Алтухова О.Ю.

Справа № 645/4112/14 Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: інші

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.

суддів колегії - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.

за участю секретаря - Шпарага О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 11 серпня 2014 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про стягнення суми витрат, пов'язаних з навчанням, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ХНУВС фактичні витрати, пов'язані з навчанням, а саме, грошові кошти в розмірі 14558,63 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що між сторонами була укладена Угода про підготовку фахівців в Університеті внутрішніх справ за державним замовленням. Наказом університету його було відраховано з числа зі складу курсантів і відряджено до ГУМВС України в Харківській області. Наказом ГУМВС України в Харківській області лейтенанта міліції ОСОБА_3 звільнено за порушення дисципліни. Відповідач згідно Угоди зобов'язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті, з чого і виникла заборгованість. Відповідач відмовився добровільно відшкодовувати витрати.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду від 11 серпня 2014 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути з Харківського національного університету внутрішніх справ на його користь судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 121,80 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного і об'єктивного розгляду обставин справи.

Посилаючись на ст. 256, 257, 261 ЦК України зазначає, що позивач звернувся до суду з порушенням встановленого законодавством строку для звернення за захистом своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідач не погоджується з розміром фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання в ХНУВС, оскільки питання щодо відшкодування витрат на підготовку фахівця в навчальних закладах МВС України регулюється Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313, проте незважаючи на це позивач не надав належних доказів витрат на грошове забезпечення відповідача за час його навчання, а надана Довідка, яка підписана керівником та бухгалтером, не містить печатки позивача та не є документом, що беззаперечно доводить факт отримання грошового забезпечення відповідачем та його розміру.

Стверджує, що відповідно до п.2.1.6 до спожитих курсантом комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія, розрахунок яких здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу. При проведенні розрахунків застосовують тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році. Тому відповідач не погоджується з розрахунком вартості комунальних послуг позивача за 2003-2007 роки, у зв'язку з використанням норм витрат встановлених пізніше у часі, оскільки вищевказаний Порядок розрахунку витрат набрав чинності 10.08.2007 року, а отже, застосуванню підлягають норми, які діяли на момент навчання відповідача.

Крім того вважає, що позивачем не підтверджено належним чином та допустимими доказами витрати на харчування відповідача, оскільки відповідно до п.2.1.2 Порядку у довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування, але позивач в обґрунтування зазначеної вимоги надав довідку, яка не містить інформації про кількість діб перебуванні відповідача на харчуванні.

Також, відомості вказані у зазначеній довідці не відповідають дійсності, оскільки до періоду часу харчування включено всі 12 місяців 2003-2007 навчальних років, проте за цей час відповідачу протягом цього часу надавались відповідні чергові відпустки, під час яких він не харчувався в навчальному закладі.

Окрім того, після закінчення першого курсу навчання у 2004 році відповідач фактично не проживав на території навчального закладу та відповідно не використовував житлово-комунальні послуги та не харчувався у вказаний період часу в тому обсязі, який зазначений у розрахунку, що може бути підтверджено свідками та іншими доказами.

Позивач наддав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що у разі коли курсанти не проживають і не харчуються з власної ініціативи це не звільняє університет від обов»язку сплачувати комунальні платежі і готувати їжу, оскільки цілий день курсанти знаходяться в університеті. Грошове забезпечення також виплачувалось незалежно від цих обставин. Нарахування витрат за періоди перебування відповідача на канікулах і на стажуванні не здійснювалось. Строк позовної давності вважає не пропущеним, оскільки про звільнення відповідача університету стало відомо з листа ГУМВС України в Харківській області 10 серпня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 6 вересня 2003 року між Харківськими національним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_3 укладена угода про підготовку фахівця та відповідач в період з 2003 року до 2007 року навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ.

Листом від 07 серпня 2012 року ГУ МВСУ в Харківській області позивача повідомлено, що наказом ГУ МВСУ в Харківській області від 10 лютого 2009 року відповідач звільнений з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Розмір фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача під час навчання, становить 14 558 грн 63 коп.

Ці обставини підтверджуються угодою між сторонами від 6 вересня 2003 року, витягами з наказів позивача від 30 липня 2003 року № 178 о/с, від 05 липня 2007 року № 311 о/с, витягом з наказу ГУ МВСУ в Харківській області від 10 лютого 2009 року № 20 о/с про звільнення відповідача, розрахунками та довідками-розрахунками витрат від 22 серпня 2012 року № 5/626, листом ГУ МВСУ в Харківській області від 07 серпня 2012 року № 7/2976.

Частина 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» передбачає, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, у разі, зокрема, звільнення молодого фахівця за порушення дисципліни, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідач укладаючи угоду взяв на себе обов»язок у разі звільнення за порушення дисципліни відшкодувати вартість навчання в разі дострокового розірвання угоди. Строк дії угоди до 1 липня 2010 року. Звільнено відповідача 10 лютого 2009 року, тобто угода розірвана достроково (а.с.4,7).

Що стосується доводів апеляційної скарги , то вони спростовуються матеріалами справи і не свідчать про неправильність ухваленого судом рішення.

Так, стосовно звернення позивача з позовом після спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Про звільнення відповідача позивач дізнався у серпні 2012 року з листа ГУ МВСУ в Харківській області від 07 серпня 2012 року № 7/2976 (а.с. 13), у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме з цього періоду почався перебіг позовної давності.

Подавши позов до суду 22 травня 2014 року, Харківський національний університет внутрішніх справ дотримався вимог ст. 257 ЦК України, відповідно до якої позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, та ч. 1 ст. 261 ЦК України, якою врегульовано початок перебігу позовної давності.

Щодо розрахунку, відповідач не довів, що розрахунок витрат на навчання, складений позивачем, є неправильним. Посилання на те, що позивачем застосовано Порядок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року №313 який не діяв в період навчання відповідача, то ці доводи не спростовують висновків суду, оскільки цей документ лише є підставою для розрахунку витрат і не свідчить про те, що тарифи за якими зроблений розрахунок не діяли в 2003-2007 роках. Сума позову підтверджується наданими позивачем довідками (а.с.74-78). Відповідач в свою чергу не надав ніякого розрахунку .

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення цивільного права є результатом протиправних дій порушника, внаслідок чого воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

При цьому, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 10 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обгрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1 ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів які б свідчили , що розрахунок витрат на навчання зроблений неправильно. Посилання відповідача і його представника як на підставу для відмови у позові, що угода передбачає безкоштовне забезпечення житлом та харчуванням є помилковим, оскільки ці умови діють на час навчання і зберігаються за умов дії Угоди на передбачений період до 1 липня 2010 року . У разі дострокового розірвання угоди діють інші умови Угоди, а саме щодо відшкодування витрат на навчання.

Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини по справі, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідач будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - не надав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 317, 319,324 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 11 серпня 2014 року -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя -

Судді колегії -