Справа № 344/2775/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2471/2014

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Меленко О.Є.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

в лютому 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що за кредитним договором від 04.02.2008 року ОСОБА_4 надано кредит в сумі 48 800 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 04.02.2028 року. У зв'язку з невиконанням зобов'язань станом на 17.02.2014 року загальна сума заборгованості по кредиту склала 44 309,58 доларів США, що еквівалентно 382 834,75 грн. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 08.02.2008 року з ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Тому просило звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 382 834,75 грн. і виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані чи проживають у квартирі, що є предметом іпотеки.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2014 позов задоволено частково. Для стягнення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № IFIWGA00000281 від 04.02.2008 року в сумі 382 834,75 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.02.2008 року, а саме: двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,85 кв.м., житловою площею 29,5 кв.м, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права на продаж від свого імені будь-якій особі-покупцеві з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення продажу предмету іпотеки. Встановлено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що банк в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" не надіслав їй письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання. В супереч вимог ст. 39 цього Закону рішення суду не містить даних про початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, його вартості станом на день винесення рішення. Крім того, судом при вирішенні спору не дано оцінки співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, рішення не містить мотивів, з яких суд дійшов висновку щодо співмірності вартості предмета іпотеки, на який звернуто стягнення, із розміром заборгованості за кредитом, оскільки вартість квартири на час пред'явлення банком вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не встановлена. Ухвалюючи заочне рішення суд не врахував, що судова повістка їй не вручалась та не повідомлялось про час і місце розгляду справи. Вважає також, що кредитний договір є недійсним у зв'язку з відсутністю у ПАТ КБ «ПриватБанк» на момент укладення договору індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при отриманні кредиту. Недійсність основного кредитного зобов'язання тягне недійсність договору іпотеки. Стягуючи пеню, судом не враховано, що пеня нарахована на заборгованість поза межами терміну позовної давності в один рік, встановленого законом для нарахування пені. Нарахування штрафної санкції за несвоєчасну сплату відсотків за використання кредиту та повернення кредиту є незаконним, оскільки суперечить ст. 61 Конституції України, яка визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тому просить оскаржуване заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» доводи апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі кредитного договору № IFIWGA00000281 від 04.02.2008 року ОСОБА_4 надано кредит в сумі 48 800 доларів США, із сплатою 12 % відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 04.02.2028 року. Оскільки ОСОБА_4 вчасно взяті на себе зобов'язання не виконувала, то станом на 17.02.2014 року загальна сума заборгованості по кредиту склала 44 309,58 доларів США, що еквівалентно 382 834,75 грн., а саме: 37 598,68 доларів США заборгованість за кредитом; 4 092,69 доларів США пені, 28,94 доларів США штраф (фіксована частина), 2108,60 доларів США штраф (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_4 08.02.2008 року було укладено договір іпотеки, згідно якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,85 кв.м, що належить їй на праві приватної власності.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, ОСОБА_4 порушила зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки. В позові про виселення правильно відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів направлення позивачем відповідної вимоги.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального права, зокрема ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, за кредитним договором № IFIWGA00000281 від 04.02.2008 року ОСОБА_4 отримала 48 800 доларів США, із сплатою 12 % відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення до 04.02.2028 року. Станом на 17.02.2014 року загальна сума заборгованості по кредиту склала 44 309,58 доларів США, що еквівалентно 382 834,75 грн., а саме: 37 598,68 доларів США заборгованість за кредитом; 4092,69 доларів США пені, 28,94 доларів США штрафу (фіксована частина), 2108,60 доларів США штрафу (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з ОСОБА_4 08.02.2008 року укладено договір іпотеки, згідно якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,85 кв.м., що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов'язання ОСОБА_4 усвідомлювала, що повинна належним чином їх виконувати, однак вчасно кредит згідно умов договору не виплачувала, хоча зобов'язана виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Згідно зі ст. 589 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку", п. 22 договору іпотеки від 08.02.2008 року у випадку не виконання позичальником умов кредитного договору іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції з урахуванням положень ст. ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку" дійшов вірного висновку про відсутність належних доказів звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 із заявами про добровільне звільнення предмету іпотеки. Тому судом правильно відмовлено частині позовних вимог про виселення відповідачки.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду на те, що на момент укладення іпотечного договору сторони визначили вартість предмету іпотеки (квартири) в сумі 303 000 грн., яка є спів мірною із сумою заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на час видачі кредиту) на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції та угоди з валютними цінностями.

Згідно банківської ліцензії № 22, виданої Національним банком України 04.12.2001 року, ЗАТ КБ «ПриватБанк» надано право здійснювати банківські операції з валютними цінностями.

Сума пені нарахована ОСОБА_4 згідно розрахунку заборгованості за кредитним договорам в межах терміну позовної давності в один рік, встановленого законом для нарахування пені (а. с. 8-13).

В рішення суду правильно зазначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" в обраний банком спосіб.

Інші докази та обставини, на які посилається ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, при дослідженні та встановленні яких судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відповідність оскаржуваного рішення вимогам закону, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 02 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Девляшевський В.А.

Меленко О.Є.