Справа № 346/3707/14-ц
Провадження № 22-ц/779/2383/2014
Категорія 54
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.
секретаря Мельник О.В.,
з участю: позивача ОСОБА_2
представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення втраченої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року,-
в с т а н о в и л а :
у липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що на нього, головного лікаря Коломийської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», наказами за № 67 від 05.06.2014 року та № 95 від 01.07.2014 року накладені дисциплінарні стягнення у виді догани, а наказом № 96 від 02.07.2014 року його звільнено з роботи з 02.07.2014 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що зазначені накази прийняті з порушенням трудового законодавства, такими неправомірними діями адміністрації йому завдано моральну шкоду, просив визнати незаконними і скасувати накази № 67 від 05.06.2014 року та № 95 від 01.07.2014 року «Про дисциплінарне стягнення» щодо нього, наказ за № 96 від 02.07.2014 року «Про звільнення»; поновити його на роботі головним лікарем Коломийської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; стягнути на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 02.07.2014 року по день поновлення на роботі, 5 000 грн. відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року позов задовольнити частково. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» № 67 від 05.06.2014 року про накладення на ОСОБА_2, який працював на посаді головного лікаря Коломийської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, дисциплінарного стягнення у виді догани та знято з ОСОБА_2 зазначене дисциплінарне стягнення. Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Коломийської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» та скасовано наказ про його звільнення № 96 від 02.07.2014 року. Стягнуто з комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 липня 2014 року по 15 жовтня 2014 року включно в розмірі 14 955 грн. 54 коп., 3000 грн. відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Коломийської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» і виплати йому заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Додатковим рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 листопада 2014 року датою поновлення ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Коломийської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» визначено 02.07.2014 року.
В апеляційній скарзі представник комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд, вважаючи довідку про результат перевірки стану надання допомоги від 27.05.2014 року про порушення окремих працівників станції, не наданою цим працівникам для ознайомлення, що всупереч ч. 1 ст. 149 КЗпП України позбавило їх можливості надати пояснення відносно вказаних фактів, не врахував і не дав належної правової оцінки тій обставині, що зазначена довідка була зачитана 4 червня 2014 року власне ОСОБА_2 на зборах трудового колективу Коломийської СЕШМД. За наслідками відмови окремих працівників Коломийської станції екстреної медичної допомоги, які допустили дисциплінарні проступки, надати письмові пояснення, уповноваженими особами 04.06.2014 року складено відповідний акт. Від ОСОБА_2 до установи роботодавця не поступило письмових звернень з проханням надати час для підготовки пояснень відносно фактів, встановлених у довідці від 27.05.2014 року. Він згідно штатного розпису Коломийської станції екстреної медичної допомоги також відноситься до її персоналу, оскільки є найманим працівником, тому в акті від 04.06.2014 року міститься узагальнення - «персонал станції ШМД». Наказ № 96 від 02.07.2014 року відповідає типовій формі Держкомстату, оскільки в ньому міститься як інформація про причини звільнення так і про його підставу. Суд не врахував, що наказом № 96 від 02.07.2014 року позивачу запропоновано інше робоче місце, яке відповідає його професії. З наведених мотивів просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.
В засіданні апеляційного суду представники комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» апеляційну скаргу підтримали, ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом за № 30-К від 31.12.2013 року ОСОБА_2 з 01.01.2014 року в порядку переведення з Коломийської ЦРЛ прийнятий на посаду головного лікаря Коломийської станції екстреної (швидкої) медичної допомоги комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф». Пунктами 1 наказів за № 67 від 05.06.2014 року та № 95 від 01.07.2014 року на нього накладені дисциплінарні стягнення у виді догани, а наказом № 96 від 02.07.2014 року його звільнено з роботи з 02.07.2014 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Задовольняючи позов частково, суд виходив із того, що за порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення - догана або звільнення. В наказі про звільнення не вказано, за яке саме порушення трудової дисципліни до ОСОБА_2 застосовано такий вид стягнення як звільнення. До позивача застосовано звільнення не за вчинення ним нового дисциплінарного проступку, а за оголошення йому 05.06.2014 року та 01.07.2014 року доган, що є грубим порушенням трудового законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП України).
До юридичних фактів, які підлягають встановленню судом відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України при вирішенні спору про законність звільнення ОСОБА_2 є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст. ст. 147-149 КЗпП України були застосовані дисциплінарні стягнення.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо протиправності дій позивача і порушення ним обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за обставин, зазначених у наказі від № 67 від 05.06.2014 року.
Всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України, саме з приводу вчинення дисциплінарного проступку письмові пояснення у ОСОБА_2 не відбирались.
З матеріалів справи вбачається, що наказами за № 67 від 05.06.2014 року та № 95 від 01.07.2014 року, на позивача накладені дисциплінарні стягнення у виді догани, а вже наступного дня 02 липня 2014 року наказом № 96 його звільнено з роботи з 02.07.2014 року за п. 3 ст. 40 КЗпП України.
В наказі від 05.06.2014 року № 67 не конкретизовано, в чому полягали порушення трудової дисципліни ОСОБА_2
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний позивачем наказ № 96 від 02.07.2014 року про його звільнення є незаконним, оскільки відповідачем не доведено систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
Установивши, що зазначений наказ виданий з порушенням норм трудового законодавства, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Також, судом у відповідності до вимог ст. 237-1 КЗпП України обґрунтовано покладено на відповідача обов'язок відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 3000 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції виходив з вимог розумності та справедливості.
При розрахунку середнього заробітку суд врахував положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про задоволення позову.
Судове рішення в частині визнання незаконним наказу № 95 від 01.07.2014 року не оскаржується, тому його законність судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу представника комунального закладу «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Девляшевський В.А. Малєєв А.Ю.