У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Оніпко О.В., Собіна І.М.

секретар судового засідання Шептицька С.С.

за участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 14 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 14 листопада 2014 року зазначений позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 643 гривень щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 243,60 гривень судового збору.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність та необґрунтованість через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення судом норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст. 213 ЦПК України та неврахування положень ст. 182 СК України і постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

На його думку, не ухиляється від обов'язку утримувати дитину і регулярно, в міру своїх можливостей, надає їй матеріальну допомогу, купує продукти харчування, одяг.

При визначенні розміру аліментів судом не враховано його скрутний матеріальний стан: він офіційно не працевлаштований, будь-яких доходів не має, живе за рахунок тимчасових незначних заробітків, його зусилля працевлаштування марні. Проживає з матір'ю пенсійного віку та сестрою - інвалідом, які потребують його допомоги. Житло без зручностей, а тому необхідні кошти для закупівлі палива. Також він має зобов'язання за кредитним договором.

Вважав, що посилаючись на положення Закону України „Про Державний бюджет на 2014 рік" щодо розміру прожиткового мінімуму на дітей, судом залишено без уваги вимоги ст. 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів. Не враховано і те, що позивач перебуває на обліку в центрі зайнятості та одержує допомогу по безробіттю. Можливим є розмір аліментів у 400 гривень на дитину.

Просив рішення Рівненського районного суду від 14 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, стягнувши з нього аліменти на утримання дочки по 400 гривень щомісячно, починаючи з 14 жовтня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки відповідач уникає виконання своїх батьківських обов'язків з утримання малолітньої дочки, а тому з урахуванням того, що він має нестабільний мінливий дохід, присуджено аліменти у твердій грошовій сумі, що складає половину прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини сторонами не заперечуються, що від шлюбних відносин між ними 4 червня 2008 року народилася ОСОБА_3, яка проживає разом з ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_1 проживає в іншому населеному пункті разом зі своєю матір'ю та сестрою.

Вважаючи, що в зв'язку з самоусуненням від обов'язку з добровільного надання матеріальної допомоги на утримання малолітньої дочки порушується суб'єктивне право останньої на утримання батьком, а весь тягар матеріального забезпечення перекладається на матір дитини, у жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до суду, вимагаючи стягнути з платника аліментів на її користь на утримання дитини 643 гривні аліментів щомісяця до досягнення повноліття.

Згідно зі ст. 180, ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При присудженні аліментів судом першої інстанції також правильно враховано задовільний стан здоров'я дитини, те, що платника аліментів є молодим фізично здоровим чоловіком, має достатню матеріальну забезпеченість, відсутність у відповідача інших дітей та утриманців, а також те, що він має непостійний дохід, однак добровільно матеріально утримувати дитину наміру не виявляє (ст. 182 СК України).

Оскільки обов'язок утримувати дитину є взаємним для обох сторін, а розмір щомісячного прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" становить 1 286 гривень, тому 1\2 частина цієї суми складає 643 гривні. Тому зазначена сума визначена районним судом як розмір аліментів, який ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати кожного місяця на утримання своєї дитини до досягнення нею повноліття.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Тому за таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального і процесуального права, неврахування того, що на його утриманні знаходиться матір та сестра - інвалід, а також того, що він надає матеріальну допомогу на дочку в добровільному порядку, на увагу не заслуговують, адже є необґрунтованими і не підтверджуються жодними доказами.

Не можна погодитися і з одержанням позивачем грошової допомоги по безробіттю як з обставиною, що може свідчити про зменшення розміру аліментів, оскільки в розумінні вимог ст. 182 СК України не є тією обставиною, що враховується при визначенні розміру аліментів.

Необґрунтованими є й доводи автора скарги про наявність кредитних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 14 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: