Справа № 2а-26918/08 Категорія № 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «18 » грудня 2008 року

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качуріна Л.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про зобов'язання виплати підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про зобов'язання виплати підвищення до пенсії, в якому послався на те, що він має правовий статус „дитини війни", відповідачем йому не виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Тому позивач просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату доплати у вигляді підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю. 18.12.2008 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380  грн. , з 01 квітня - 406  грн.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007

2

року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 квітня 2008 року - 605  грн., з 1 липня 2008 року - 607  грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач мав провести перерахунок та виплату позивачеві підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кремінна Луганської області з невиплати підвищення до пенсії позивачеві за віком, як дитині війни, протиправною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)

З квитанцій від 05 листопада 2008 року, вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 03  грн.  40 коп., що підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про зобов'язання виплати підвищення до пенсії задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України м. Лисичанську Луганської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3, 40  грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову складено та підписано 18 грудня 2008 року