Справа № 128/1641/13-ц Провадження № 22-ц/772/3666/2014Головуючий в суді першої інстанції Воробйов В. В.

Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О. Ю.,

суддів: Іванюка М. В., Панасюка О. С.,

за участю секретаря: Руденко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2014 року за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області про обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України ,

В С Т А Н О В И Л А:

Державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області Собчук В. В. звернувся до суду із поданням про обмеження особи (боржника) - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Подання мотивоване тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області перебуває виконавче провадження №41978488 про стягнення з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Реал Кредит» боргу в сумі 98096,25 грн.

Боржником в добровільному порядку рішення суду не виконане, на виклик державного виконавця боржник не з'являється, пояснень щодо невиконання рішення суду не надає, що і стало підставою для звернення з відповідним подання до суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2014 року у задоволенні подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області про обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відділ ДВС Вінницького РУЮ подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області про обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну", громадянин України може бути обмежений управі виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу ДВС.

Згідно п. 18 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

З аналізу вказаних норм вбачається, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення, тобто наявність реальної можливості виконати зобов'язання.

Однак, подання державного виконавця, а також документи додані до нього не містять будь-яких обґрунтованих доказів саме умисного ухилення божника ОСОБА_2 від виконання покладених на неї рішенням суду зобов'язань.

Зазначені матеріали свідчать про факт наявності зобов'язань у боржника, однак не про факт ухилення останньої від виконання рішення суду.

Посилання скаржника гуртуються на припущеннях та не спростовують вірний висновок суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія cуддів ,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції відхилити .

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді :