Справа № 341/2195/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2677/2014

Категорія 54

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представників апелянта Кудиби З.І. та Поповича І.М., представника позивача ОСОБА_4, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Галицької районної ради, Комунального закладу "Галицька центральна районна лікарня", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють позовних вимог - ОСОБА_5, Галицька районна державна адміністрація Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішень органу місцевого самоврядування про звільнення з займаної посади,

за апеляційною скаргою голови Галицької районної ради на рішення Галицького районного суду від 18 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Галицької районної ради, Комунального закладу "Галицька центральна районна лікарня" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому, після відмови від деяких позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради від 19.09.2014 року «Про звільнення головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_6." та рішення від 31.10.2014 року про внесення змін до вищевказаного рішення. В процесі розгляду справи судом залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_5 та Галицьку районну державну адміністрацію.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_6 зазначав, що рішенням двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради від 19 вересня 2014 року його звільнено з посади головного лікаря на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважає, що вказане не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу законів про працю України та іншим нормативним актам, які регулюють трудові відносини. Сесію Галицької районної ради наділено повноваженнями щодо призначення та звільнення з посади головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ». Отже, у даному випадку сесія ради виступає від імені власника або уповноваженого ним органу, який повинен діяти при призначенні та звільненні з посади головного лікаря не тільки згідно з нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а й неухильно дотримуватись спеціального законодавства, зокрема, Кодексу законів про працю України, інших нормативно-правових та підзаконних актів, якими забезпечуються права працівників. При прийнятті рішення про звільнення його з посади головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» сесією районної ради упущено процедуру та порядок з'ясування обставин, встановлення вини працівника, доцільності звільнення, не врахувавши попередню роботу та інші позитивні результати. В описовій частині оскаржуваного рішення не наведено факту дисциплінарного проступку чи іншого порушення, на підставі якого можна розірвати трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. А у резолютивній частині рішення не зазначено норми Кодексу законів про працю, яка дозволяє припинити трудові відносини у такий спосіб. Зазначав, що звільнення його на підставі п.5 ст.41 КЗпП в зв'язку з припиненням повноважень посадової особи є безпідставним, оскільки такого поняття як припинення повноважень трудове законодавство не визначає. Зазначену норму введено в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13.05.2014 року. Трудове законодавство не містить поняття посадової особи, тому для його визначення слід звернутися до ч.2 статті 89 ГК України. Із цього позивач робить висновок, що суб'єкт, до якого можна застосовувати п.5 ст.41 КЗпП є спеціальним, тому він не підлягав звільненню на підставі вказаної норми. Крім того, вказана норма, яка введена в дію 13.05.2014 року, не могла бути застосована, оскільки його призначено на посаду ще у 2000 році, і жодні контракти з умовами, які б передбачали звільнення на підставі вказаної норми, з ним не укладались. На думку позивача, не може бути підставою для звільнення із займаної посади закінчення терміну повноважень, оскільки з ним укладено безстроковий трудовий договір, який не змінювався з моменту його працевлаштування, а, отже, будь-яких термінів, що свідчили б про настання строку, за яким його повноваження закінчились, не визначено та не настало, а тому рішення про його звільнення є незаконним та підлягає скасуванню.

Рішенням Галицького районного суду від 18 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради від 19.09.2014 року "Про звільнення головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_6." та рішення тридцятої (позачергової) сесії Галицької районної ради шостого скликання від 31.10.2014 року про внесення змін до рішення двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради від 19.09.2014 року "Про звільнення головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_6."

На дане рішення суду голова Галицької районної ради подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим і підлягає скасуванню з наступних підстав. Судом неправильно застосовано норми матеріального права. Галицька районна рада є інвестором стосовно КЗ "Галицька ЦРЛ", захист прав та законних інтересів якої здійснюється в порядку, передбаченому як Законом України "Про інвестиційну діяльність", так і Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів". Суд всупереч закону дійшов помилкового висновку про те, що позивач не був посадовою особою, а відтак на нього не поширюється дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" та п.5 частини 1 статті 41 КЗпП. Також судом порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, у порушення ч.1 ст.61 ЦПК України суд не звернув уваги на те, що представник позивача в судовому засіданні визнав, що позивач був посадовою особою, тому ця обставина не підлягає доказуванню. Судом застосовано положення пояснювальної записки до законопроекту, що є порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, позивач вважає, що при вирішенні даного спору суд не застосував положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" внаслідок неправильного витлумачення п.5 частини 1 статті 41 КЗпП через його обмежене тлумачення. Також суд зробив неправильний висновок про ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем обов'язків головного лікаря, у зв'язку з чим у Галицької районної ради не було підстав припиняти його повноваження з метою покращення роботи закладу охорони здоров'я. Такий висновок також зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права. При встановленні факту порушення Галицькою районною радою наданих їй законом повноважень щодо неврахування таких обставин, як присвоєння позивачу звання "Заслужений лікар України" та відсутність будь-яких недоліків в роботі, судом не наведено жодного посилання на закон та інші нормативно-правові акти, на підставі яких такі порушення судом було встановлено. Висновок суду про відсутність будь-яких недоліків в роботі лікарні суперечить обставинам справи. При вирішенні спору суд помилково взяв до уваги позицію первинної профспілкової організації КЗ "Галицька ЦРЛ", що представляє трудовий колектив, щодо недоцільності звільнення позивача, що свідчить про неправильне застосування ст.43 КЗпП. На думку апелянта, даний спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З цих підстав апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судовому засіданні представники Галицької районної ради - Кудиба З.І. та Попович І.М. апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній мотивів та просили її задовольнити. Таку ж позицію висловив ОСОБА_5 - третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача.

Представник позивача ОСОБА_4 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Від Комунального закладу "Галицька центральна районна лікарня" надійшов відзив на апеляційну скарзу, у якому в.о. головного лікаря заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін та розглядати справу без участі їхнього представника.

Вислухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до змісту ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані(пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради від 19 вересня 2014 року «Про звільнення головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» позивача ОСОБА_6 звільнено з посади головного лікаря КЗ "Галицька ЦРЛ" на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України (а.с.5, т.1).

Рішенням тридцятої (позачергової) сесії Галицької районної ради шостого скликання від 31.10.2014 року внесено зміни до рішення двадцять дев'ятої сесії шостого скликання Галицької районної ради від 19.09.2014 року "Про звільнення головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ» ОСОБА_6.", а саме, змінено дату звільнення ОСОБА_6 із займаної посади та вирішено деякі організаційні питання, пов'язані із звільненням (а.с.246-247, т.1).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, що передбачає таку підставу звільнення як припинення повноважень посадової особи, не могло бути застосовано як підстава для звільнення позивача з посади головного лікаря КЗ "Галицька ЦРЛ", оскільки поняття посадової особи у Кодексом законів про працю України не визначено, а визначається воно виключно Господарським кодексом України у взаємовідносинах керівників та засновників господарських товариств з метою належного контролю за використанням коштів інвесторів у таких підприємствах, а отже й суб'єкт, щодо якого можна застосувати вказану норму, є спеціальним, і таким суб'єктом позивач - керівник комунального закладу охорони здоров'я - не являється. Суд вважав, що підтвердженням даної обставини є пояснювальна записка до Закону України від 13.05.2014 року №1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів". Крім того, суд вважав, що, зважаючи на той факт, що законодавством не визначено ті ж "певні умови", за яких договір трудового найму можна розірвати відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, їх необхідно додатково вписувати в трудовий контракт або інший локальний акт компанії. Враховуючи це, суд дійшов висновку, що позивача неправомірно звільнено з посади головного лікаря.

Однак погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки таких висновків суд дійшов в результаті неправильного застосування норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Згідно ч.3 ст.10, ч.ч.1, 3, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.3 Основ законодавства України про охорону здоров'я заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Положенням ч.6 ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Пунктом 1.1. Статуту Комунального закладу «Галицька центральна районна лікарня», затвердженого рішенням вісімнадцятої сесії Галицької районної ради від 30.04.2013р., передбачено, що Комунальний заклад «Галицька центральна районна лікарня» є закладом охорони здоров'я з безпосереднього забезпечення охорони здоров'я населення, що діє у відповідності до основ законодавства України про охорону здоров'я та іншого законодавства України, а також даного Статуту; є центром організаційно-методичного керівництва лікувально- профілактичних закладів району. Згідно п. 1.2. Статуту засновником медичного закладу є територіальні громади Галицького району в особі Галицької районної ради.

Пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень районної ради віднесено вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

В силу пункту 3 частини 2 статті 4 Положення про управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст району, затвердженого рішенням 19 сесії Галицької районної ради від 27.06.2013 року, здійснюючи управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст району, районна рада в порядку і межах, визначених чинним законодавством, приймає рішення про призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ, організацій, заснованих на спільній власності територіальних громад сіл, селища, міст району (а.с.85-87).

Аналогічні положення містить і пункт 7.1. Статуту, яким передбачено, що Галицька районна рада здійснює управління лікарнею відповідно до Статуту. Лікарню очолює головний лікар, який призначається сесією районної ради за поданням голови районної ради та голови районної державної адміністрації. Звільняється - сесією районної ради.

Враховуючи викладене, Галицька районна рада наділена повноваженнями щодо звільнення та призначення на посаду головного лікаря лікарні.

Положенням ч.ч.8, 9 ст.16 Законодавства України про охорону здоров'я передбачено, що призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до п'яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Порядок укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров'я та типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі керівника, визначено Кодексом законів про працю (далі -КЗпП).

Галицькою районною радою прийнято рішення про звільнення позивача з посади головного лікаря на підставі пункту 5 частини 1 ст.41 КЗпП України. Колегія суддів приходить до висновку, що таке рішення відповідає нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Пунктом 5 частини 1 ст.41 КЗпП визначено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Норму частини першої статті 41 КЗпП було доповнено пунктом 5 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 13.05.2014 року N 1255-VII.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість застосування Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» та пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України при вирішенні даного спору, з огляду на те, що у трудовому законодавстві не міститься поняття посадової особи, а тому для його з'ясування слід звернутися до Господарського кодексу (положення частини 2 статті 89 Господарського Кодексу України), відповідно до положень якого суд зробив висновок, що пункт 5 частини 1 статті 41 КЗпП стосується посадових осіб господарських товариств.

Такий висновок суду не відповідає закону.

Так, відповідно до статті 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частинами 1, 2, 8 статті 8 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Поняття посадової особи в загальному розумінні щодо усіх сфер господарської та інших видів діяльності Кодексом законів про працю України не визначено.

Зважаючи на частину 8 статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, суд при визначенні поняття посадової особи повинен керуватись аналогією закону.

Законом України від 11.07.95 N 282/95-ВР у Кодексі України про адміністративні правопорушення слова "службова особа" замінено словами "посадова особа". Таким чином, можна зробити висновок про те, що поняття "посадова особа" та "службова особа" є синонімічними.

У примітці до статті 364 Кримінального кодексу України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

Службова особа наділена певним обсягом повноважень і в їх межах має право вчиняти дії, що породжують, змінюють або припиняють конкретні правовідносини (наприклад, право прийняття та звільнення працівників, застосування дисциплінарних чи адміністративних стягнень тощо).

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.2002 №5 організаційно-розпорядчими обов'язками (наявність яких є характерним для поняття "посадова особа") є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники тощо).

Як вбачається із пунктів 7.4.-7.4.13. Статуту Галицької районної лікарні, керівник лікарні (головний лікар) виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Із матеріалів справи слідує, що позивач був звільнений з посади головного лікаря КЗ «Галицька ЦРЛ». Частиною 6 статті 16 Основ законодавства про охорону здоров'я передбачено, що заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Пунктом 1.1. Статуту Комунального закладу «Галицька центральна районна лікарня», затвердженого рішенням вісімнадцятої сесії Галицької районної ради від 30.04.2013 р. (далі - Статуту), передбачено, що Комунальний заклад «Галицька центральна районна лікарня» (далі -- лікарня) є закладом охорони здоров'я з безпосереднього забезпечення охорони здоров'я населення, що діє у відповідності до Основ законодавства України про охорону здоров'я та іншого законодавства України, а також цього Статуту. Пунктом 7.1. Статуту визначено, що лікарню очолює головний лікар. Повноваження керівника лікарні встановлені п.п. 7.4.-7.4.13. Статуту, до яких відносяться, зокрема, наступні: здійснює поточне (оперативне) управління лікарнею; самостійно вирішує питання діяльності Лікарні, за винятком тих, що віднесені законодавством та цим Статутом до компетенції Засновника; несе персональну відповідальність за всю медичну, організаційно-медичну, адміністративно-господарську і фінансову діяльність Лікарні; вирішує інші питання, віднесені законодавством, Засновником, цим Статутом до компетенції керівника лікарні.

Отже, посада керівника КЗ «Галицька ЦРЛ» - головного лікаря пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Відтак особа, що займає дану посаду, є посадовою особою.

При цьому положення п.5 ч.1 ст.41 КЗпП не містить обмеження щодо категорії посадових осіб (наприклад, тільки до господарських товариств), як вважав суд першої інстанції), з якими може бути розірвано трудовий договір на цій підставі, а тому з цього слідує, що дана норма могла бути застосована при звільненні позивача, який був посадовою особою.

Такий висновок узгоджується із роз'ясненням Державної інспекції з питань праці від 24.07.2014 року, у якому зазначено, що перелік посадових осіб, з якими може бути припинений трудовий договір на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України та обмеження щодо застосування звільнення працівника на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України в залежності від виду трудового договору (строковий чи безстроковий), законодавством не передбачено.

Зважаючи на вищевикладене, слід зробити висновок, що позивач був посадовою особою КЗ «Галицька ЦРЛ», а тому Галицька районна рада, як засновник та роботодавець, мала право на розірвання з головним лікарем трудового договору на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, оскільки трудовий контракт припинив свою дію, а новий контракт по заяві позивача не було переукладено по рішенню сесії районної ради. І такий факт підтвердили сторони по справі.

Не можна погодитись з висновком суду про те, що, оскільки законодавством не визначено ті ж "певні умови", за яких договір трудового найму можна розірвати відповідно до пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, то їх необхідно додатково вписувати в трудовий контракт або інший локальний акт компанії. Такий висновок є неправильним, оскільки жодна правова норма не передбачає додаткових чи певних умов (підстав тощо), на підставі яких може бути розірвано трудовий договір згідно п. 5 частини 4 статті 41 Кодексу законів про працю України, як і не передбачено чинним законодавством необхідності вписувати такі умови (підстави тощо) в трудовий контракт або інший локальний акт компанії. Більш того, у контракті визначаються додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання (п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 17 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору»). Отже, суд неправильно витлумачив п. 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю.

Також, обґрунтовуючи висновок про те, що позивача незаконно звільнено на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, який не міг бути підставою звільнення, оскільки не поширювався на такі правовідносини, суд послався на пояснювальну записку до вказаного законопроекту, яка є супровідним документом до законопроекту і не є нормативним актом, положення якого можуть бути застосовані судом при вирішенні спору. Більше того, зазначена пояснювальна записка, як і сам Закон України від 13.05.2014 № 1255-УІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів", не містить жодних обмежень щодо спеціального кола суб'єктів.

Крім того, п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачає спеціальну підставу розірвання трудового договору - припинення повноважень посадової особи, яке відбувається без зазначення причин, а тому доводи позивача про те, що Галицькою районною радою не з'ясовано обставини щодо встановлення вини працівника, врахування попередньої роботи, інших позитивних результатів, наведення факту дисциплінарного проступку, є безпідставними, оскільки вказана норма закону дає право власнику чи уповноваженому органу не конкретизувати причину звільнення посадової особи, повноваження якої припинилися із закінченням дії контракту та за відсутності рішення роботодавця про продовження чи переукладення котракту.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані рішення Галицької районної ради щодо звільнення позивача з посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є правомірними, так як прийняті у межах повноважень, наданих Галицькій районній раді пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я, Статутом КЗ "Галицької ЦРЛ". Тому позовні вимоги ОСОБА_6 є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Однак суд першої інстанції на вищезазначені норми закону уваги не звернув, що призвело до невірного та помилкового тлумачення положення п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України і неправильного застосування норм матеріального права.

Крім того, в судовому засіданні представник Галицької районної ради зазначав, що з позивачем укладався контракт, строк якого закінчився у січні 2014 року, чого позивач не заперечував. Проте Галицькою районною радою не було вирішено питання про продовження контракту з позивачем чи його звільнення. А тому, з огляду ще й на цю обставину, Галицька районна рада мала право не укладати з позивачем контракт на новий строк.

Враховуючи, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, таке рішення відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу голови Галицької районної ради задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду від 18 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Галицької районної ради, Комунального закладу "Галицька центральна районна лікарня", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_5, Галицька районна державна адміністрація Івано-Франківської області, про визнання протиправним та скасування рішень органу місцевого самоврядування про звільнення із займаної посади, - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді О.В. Пнівчук

О.Ю. Беркій