РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 569/10942/14-ц

01 грудня 2014 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

головуючого - судді Денисюка П.Д.,

при секретарі Киричок М.М.,

з участю представника позивача - заступника начальника юридичного відділу філії - Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» Ревуцької А.В.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України», звернувся до Рівненського міського суду із урахуванням збільшених позовних вимог, в якому просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 з метою погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №350 від 06 жовтня 2008 року в сумі 897 713, 68 грн., визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, надати ПАТ «Державному ощадному банку України» право на отримання та подання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також в органах державної реєстрації прав - структурних підрозділах територіальних органів Міністерства юстиції України, що забезпечують реалізацію повноважень та реєстрацію права власності на нерухоме майно та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки) необхідних для продажу вказаної квартири. На період реалізації предмета іпотеки передати його в управління ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк», виселити відповідачів із вказаної квартири без права надання іншого житла та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 06 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №350, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 300 000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користуванням кредитом в розмірі 21,20% відсотків річних, комісійних винагород та інших платежів із остаточним терміном повернення до 05 жовтня 2018 року.

Для забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором 06 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавці передають банку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві приватної спільної часткової власності.

Банк належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав. Рішенням Рівненського міського суду від 28 травня 2010 року з відповідачів на користь банку солідарно стягнуто заборгованість в сумі 406 587, 49 грн. Станом на 27 листопада 2014 року заборгованість позичальника перед банком становить 897 713,68 грн., із них 300 000 грн. - залишок простроченої позики, 80 601,13 грн. - нараховані та несплачені відсотки за користування позикою, 242, 700 грн. - нарахована та несплачена пеня по основному боргу, 88 462,48 грн. - нарахована та несплачена пеня по відсотках, 39 895, 89 грн. - три відсотки річних на суму простроченої заборгованості за основним боргом, 14 558, 27 грн. - три відсотки річних на суму простроченої заборгованості по відсотках, 131 495, 91 грн. - втрати банку від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати боргу та відсотків.

Враховуючи те, що заборгованість за вимогою банку про усунення порушення зобов'язань по кредитному договору ОСОБА_2 не сплачена, рішення суду про стягнення заборгованості не виконано, просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на вищевказану двохкімнатну квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка станом на 27 листопада 2014 року складає 897 713,68 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення із квартири без надання іншого житла та застосувати строки позовної давності.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з'явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені у встановленому законом порядку, заперечень проти позову не подали.

Заслухав учасників процесу, дослідив матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити із наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом установлено, що 06 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії №350, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 300 000 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати та повернути кредитні кошти і сплатити проценти за користуванням кредитом в розмірі 21,20% відсотків річних, комісійних винагород та інших платежів із остаточним терміном повернення до 05 жовтня 2018 року.

Згідно ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Узяті на себе договірні зобов'язання за кредитним договором, щодо надання відповідачу кредитних коштів банк виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 300 000 грн.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що позичальник у разі порушення зобов'язання сплачує кредитору неустойку (пеню, штраф).

Відповідно до ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав внаслідок чого, рішенням Рівненського міського суду від 28 травня 2010 року з відповідачів на користь позивача солідарно стягнуто заборгованість в сумі 406 587, 49 грн. Вказане рішення суду, яке набрало законної сили не виконано.

Станом на 27 листопада 2014 року заборгованість позичальника перед банком становить 897 713,68 грн., із них 300 000 грн. - залишок простроченої позики, 80 601,13 грн. - нараховані та несплачені відсотки за користування позикою, 242, 700 грн. - нарахована та несплачена пеня по основному боргу, 88 462,48 грн. - нарахована та несплачена пеня по відсотках, 39 895, 89 грн. - три відсотки річних на суму простроченої заборгованості за основним боргом, 14 558, 27 грн. - три відсотки річних на суму простроченої заборгованості по відсотках, 131 495, 91 грн. - втрати банку від інфляції за рахунок несвоєчасної сплати боргу та відсотків.

Для забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним договором 06 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавці передають банку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві приватної спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання за договір відновлювальної кредитної лінії №350 від 06 жовтня 2008 року відповідачем не виконано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 є обґрунтованими та доведеними з огляду на наступне.

Враховуючи те, що зобов'язання за кредитним договором №350 від 06 жовтня 2008 року відповідачем не виконано, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до іпотечного договору від 06 жовтня 2008 року.

У відповідності до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Пунктами 6.1., 3.1.4. іпотечного договору визначено, що іпотекодежатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання боржником та/або іпотекодавцями будь-кого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором. Іпотекодержатель має право зверну стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його в порядку, передбаченому цим договором у випадках невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, а саме при несплаті або частковій сплаті у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту, при несплаті або частковій сплаті суми відсотків або при несплаті або частковій сплаті штрафних санкцій.

Як убачається із п.п.2.2.2., 3.2.2. кредитного договору банк має право припинити надання кредиту та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в цілому, або у визначеній банком частині, сплати процентів за його користування, сплати винагород та інших платежів, що належать до сплати за цим договором у випадку невиконання або не виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за договором застави (іпотеки). При виникненні простроченої заборгованості за кредитом, процентами, комісійними винагородами та іншими платежами, банк вправі здійснити погашення заборгованості, шляхом звернення стягнення на майно, що передано в забезпечення виконання зобов'язань за договором забезпечення.

Так, за неналежне виконання зобов'язання відповідачам направлено вимоги про усунення порушень за договором відновлювальної кредитної лінії від 06 жовтня 2008 року. Однак, протягом встановлений у повідомленнях строк договірні порушення не виконав.

Оскільки зобов'язання забезпечене іпотекою, то відповідно до статті 589 ЦК України Банк має право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) та за рахунок предмета застави (іпотеки) задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також: витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяжувач має право в разі порушення боржником, забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи обґрунтованість та доведеність позиції позивача суд приходить до висновку, що задовольнити позовні вимоги за кредитним договором можливо через предмет іпотеки, а тому слід звернути стягнення на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68, 6 квадратних метра, житловою площею 21, 7 квадратних метра, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1

Позовна вимога позивача про звернення стягнення на нерухоме майно повністю доведена, обґрунтована на підставі чинного законодавства та підлягає до задоволення.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на застосування строків позовної давності є безпідставними з огляду на те, що в порушення ч.3 ст.267 ЦК України заява подана після винесення рішення (28 травня 2010 року) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії.

Щодо виселення відповідачів зі знаттям її з реєстрації з житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 суд виходить із наступного.

Відповідно ч.ч. 3, 4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як за підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Таким чином, позовні вимоги щодо виселення відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки та зняття їх з реєстрації підлягає задоволення.

А тому, враховуючи вищевикладені обставини та задоволення позовних вимог позивача, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 суд, враховує конституційні права відповідачів та з урахуванням вищенаведених норм закону, приходить до переконання що позовна вимога про виселення із вищевказаної квартири зі знаттям з реєстраційного обліку без надання іншого житла є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ст.34Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням

предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Відповідно до статті 88 ЦПК України відповідачам слід присудити на користь позивача 3798 грн. судових витрат.

Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором №350 від 06 жовтня 2008 року перед банком не виконав, суд пригодить до висновку, що на підставі іпотечного договору, слід звернути стягнення на предмет іпотеки, на період реалізації передати його банку, виселити відповідачів із квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку без надання іншого житла та стягнути судові витрати.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 527, 530, 589, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 33-35 Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 68, 6 квадратних метра, житловою площею 21, 7 квадратних метра, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального виконавчого комітету Рівненської міської ради згідно з наказом від 27 серпня 2008 року №451 на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером №24503096, номер запису №53-70553 в книзі №248, згідно Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №20082858 від 02 вересня 2008 року, видані Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09333401, р/р № 3739791605, МФО 333368) в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №350 від 06 жовтня 2008 року, яка станом на 27 листопада 2014 року складає 897 713 (вісімсот дев'яносто сім тисяч сімсот тринадцять) гривень 68 копійок.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Надати публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» право на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, а також в органах державної реєстрації прав - структурних підрозділах територіальних органів Міністерства юстиції України, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру та реєстрації права власності на нерухоме майно, та нотаріусів, будь-яких документів (їх копії дублікати, витягів з державних реєстрів, довідки) необхідних для продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68, 6 квадратних метра, житловою площею 21, 7 квадратних метра, яка знаходиться за адресою в АДРЕСА_1

На період реалізації предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68, 6 квадратних метра, житловою площею 21, 7 квадратних метра, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 передати її в управління публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк».

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі зняттям з реєстраційного обліку, а саме з житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 68, 6 квадратних метра, житловою площею 21, 7 квадратних метра, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 3798 (три тисячі сімсот дев'яносто вісім) гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Рівненського міського суду П.Д. Денисюк