АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7728/14 Справа № 419/7602/12 Головуючий у 1 й інстанції - Некрасов О. О. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

при секретарі - Завідоновій К.Д.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, Друга державна Дніпропетровська нотаріальна контора, про визнання договорів купівлі - продажу недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «РАйффайзен Банк Аваль» (далі- ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі - продажу недійсними, в якому просили визнати недійсними: договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 536 кв.м. від 01 червня 2012 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу цього домоволодіння від 11 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, а також просили визнати незаконним зняття обтяження в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме об'єкту нерухомості - домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 536 кв.м. та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та ухвалено: визнати недійсним договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 536 кв.м., укладений 01 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 1198; визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаного домоволодіння, який укладений 11 липня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 5416; визнати незаконним зняття обтяження в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме об'єкту нерухомості - домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 536 кв.м. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 159-169 Т.2).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встеновлено, що 26 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/133713/3178/74, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредит у сумі 265257 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13% річних на строк до 25 липня 2027 року (а.с. 7 Т.1).

Крім того, 26 липня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 7741/3178/305653, згідно якого на забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливають з вказаного кредитного договору, було передано в іпотеку Банку нерухоме майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 26 липня 2007 року за реєстровим № 5872. Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці розміром 536 кв.м. з відповідними господарчими та побутовими будівлями та спорудами.

Пунктами 1.4, 2.1.3, 2.1.5 договору іпотеки передбачено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) Іпотекодавця та не підлягає вилученню, до нього не пред'явлені і не можуть бути пред'явлені майнові позови, пов'язані з його вилученням, а також будь-які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені предметом іпотеки чи правами на його отримання незалежно від строків виконання цих вимог.

Згідно п. 4.1.4 договору іпотеки, Іпотекодавець зобов'язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя. Статтею 6 договору іпотеки передбачено, що договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Іпотекодавцем своїх зобов'язань по даному договору та всіх додаткових угод до нього. Право іпотеки, та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі: припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не змінив, або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття Іпотекодаржателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього договору за угодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Вказаний договір іпотеки був посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 5877, а також 26 липня 2007 року вказаним нотаріусом було накладено заборону на відчуження об'єкту нерухомого майна, а саме спірного домоволодіння, що підтверджується витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 9-14 Т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, частиною 2 статті 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа від 15 травня 2012 року за вих. №1280, підписаного директором Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Малашенко Г.Ф., про повне виконання фізичною особою ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором № 014/133713/317874 від 26 липня 2007 року, державним нотаріусом другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Карпухіною Л.Ф. 31 травня 2012 року було знято обтяження на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 117, 236 Т.1).

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Статтею 5 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

У випадках, передбачених частиною першою статті 537 ЦК України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника. Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов'язання, копія договору застави/іпотеки, квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов'язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої нотаріусом кредиторові відповідно до вимог цього Порядку, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборони відчуження тощо. Про зняття заборони нотаріус письмово повідомляє кредитора. Повідомлення судових або слідчих органів та органів державної виконавчої служби про зняття арешту залишається у матеріалах нотаріальної справи.

Якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом. У такому разі цей нотаріус залишає у своїх справах копію документа, на якому вчинено напис про зняття заборони щодо відчуження, а також направляє повідомлення про зняття заборони щодо відчуження за місцем зберігання примірника документа, на підставі якого була накладена заборона.

З листа начальника управління пізнього збору заборгованості роздрібних клієнтів Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_18 адресованого на ім'я прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська від 29 січня 2013 року за № 114-14-0-00/338 вбачається, що 15 травня 2012 року повідомлення директора Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» за № 1280 про погашення ОСОБА_4 зобов'язань по кредитному договору № 014/133713/3178/74 від 26 липня 2007 року не видавалося. Крім цього, у книзі вихідної кореспонденції ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» вихідний номер 1280 значиться з іншою датою, а саме: 26 квітня 2012 року та зареєстрований інший банківський документ. На повідомленні приватному нотаріусу за вих.. № 1280 від 15 травня 2012 року підпис директора ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» не відповідає дійсному підпису, а також, на кредитному договорі позначка «кредит погашено у повному обсязі 15.05.2012 року» підпис начальника Катеринославського відділення ОСОБА_12 також не відповідає дійсності. (116 Т.1)

Крім того судом встановлено, що 30 листопада 2012 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення, згідно якого стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/3144/153540/82 від 26.07.2007 року в сумі 2350970 грн. 22 коп., дане рішення набрало чинності 11 грудня 2012 року, а 01 квітня 2013 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист. (а.с. 99-101 Т.2)

Також факт невиконання відповідачем ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, підтверджується випискою по рахунку (а.с. 102-152 Т.2)

Тобто, зняття заборони та виведення предмету іпотеки із державного реєстру іпотек з домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проведено з порушенням закону, що свідчить про незаконність такого зняття заборони відчуження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду про те, що нотаріус другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Карпухіна Л.Ф. незаконно вилучила обтяження об'єкта нерухомого майна та вилучила запис з Державного реєстру іпотек щодо зазначеного предмету Іпотеки.

Крім того, судом встановлено, що після вилучення вказаного вище обтяження на предмет іпотеки ОСОБА_4 01 червня 2012 року уклала з ОСОБА_5 договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці розміром 536 кв.м., який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровано за № 1198 (а.с. 122 Т.1).

Пунктом 6 даного договору обумовлено, що продавець стверджує, що вказане домоволодіння у спорі та під забороною (арештом), в податковій заставі не перебуває. Обтяжень та будь-яких прав у третіх осіб щодо домоволодіння як в межах, так і за межами України немає.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки Іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно п. 4.1.4 договору іпотеки, Іпотекодавець зобов'язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язанням з боку третіх осіб, не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ч.1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_4 всупереч вимог ст. 586 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про іпотеку» та в порушення умов іпотечного договору здійснила відчуження предмета іпотеки без попередньої згоди Іпотекодержателя, тобто Банку, а тому правильно визнав недійсним договір купівлі-продажу спірного домоволодіння від 01 червня 2012 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Оскаржуючи рішення суду у вказаній вище частині в апеляційному порядку апелянт ОСОБА_2 вказувала на незаконність рішення суду, оскільки зняття заборони відчуження із спірного домоволодіння та договір купівлі-продажу вказаного вище домоволодіння від 01 червня 2012 року укладено відповідно до вимог цивільного законодавства, проте рішення суду в цій частині, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, не може бути переглянуто в апеляційному порядку, оскільки апелянт ОСОБА_2 не була стороною в договорі купівлі-продажу від 01 червня 2012 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_13, а також апелянт не зверталася до нотаріальної контори із заявою про зняття заборони відчуження із спірного домоволодіння, а тому права апелянта в цій частині не порушені.

Разом з цим колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині визнання недійсним настпного договору купівлі-продажу спірного будинку, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташовано на земельній ділянці площею 536 кв.м., укладений 01 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є недійсним, а тому ОСОБА_5 не набула право власності на дане домоволодіння і не мала права розпоряджатися даним майном, у зв'язку з чим є недійсним і наступний договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, укладеного 11 липня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за № 5416.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 липня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_5 купила будинок АДРЕСА_1, цей договір було посвідчено нотаріально та зереєстровано в реєстрі за №5419, та відповідно до витягу про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 набула право власності на вказаний будинок (а.с. 140, 141 Т.1),

Оскільки останнім власником спірного будинку є ОСОБА_2 суд вважає, що інші правочини, які укладені після недійсного правочину не можна визнавати недійсними, оскільки вони вже не діють.

Крім того як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, зокрема в п. 10 роз'яснено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

У зв'язку з тим, що позивач віндакаційний позов не подавав, а також ці вимоги судом не розглядалися, колегія суддів вважає що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову у вказаній частині, а апеляційна скарга у цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17 липня 2014 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу домовлодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №5416 скасувати та у скасованій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні цих позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Макаров М.О.

Судді Болтунова Л.М.

Тамакулова В.О.