Справа № 161/10455/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В.Ф.
Провадження № 22-ц/773/1871/14 Категорія: 81 Доповідач: Грушицький А. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Грушицького А.І.,
суддів: Киці С.І., Федонюк С.Ю.,
при секретарі Вергуну Т.С.,
з участю представника заінтересованої особи ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Куляша О.О. та зобов'язання вчинити дії за апеляційними скаргами представника заявника ОСОБА_4 та представника заінтересованої особи ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2014 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2014 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на неправомірні дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Куляша О.О. та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду представник заявника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2014 року та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.
В апеляційній скарзі представник заінтересованої особи ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права просить змінити вищезазначену ухвалу, а саме вилучити з тексту ухвали в 2-му абзаці на зворотній стороні 1-го аркуша речення наступного змісту:
«Крім того доповнили підстави скарги:
- державним виконавцем Новосадом О.Ю. не взято до уваги все спадкове майно, за рахунок якого мало відбуватися стягнення боргу;
- не в передбаченому законом порядку проведена оцінка спадкового майна.»
Доповнити текст ухвали реченням наступного змісту (2-й абзац на зворотній стороні 1-го аркуша ухвали суду після слів «скаргу підтримали з підстав у ній зазначених»):
«Як підтверджується матеріалами справи, ні заявник ОСОБА_2, ні його представник ОСОБА_4 не звертались до суду з письмовою заявою про зміну підстав або предмета скарги».
В судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_1 подану апеляційну скаргу підтримала, апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_4 заперечила.
Заявник ОСОБА_2, представник заявника ОСОБА_4, заінтересована особа ОСОБА_5 та державний виконавець в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Куляша О.О. щодо відмови в скасуванні постанови державного виконавця Новосада О.Ю. від 16 квітня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 32587498 вчинені відповідно до закону в межах його повноважень та права стягувача не порушують.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що 16 травня 2012 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосад О.Ю. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 32587498 з виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області, виданого на підставі рішення цього ж суду від 13 травня 2011 року в справі № 2-3031/11 про стягнення з ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_7, малолітньої дочки - ОСОБА_8 в користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики в розмірі 3469780 грн. у розмірі, який відповідає їх частці у спадщині, 1700 грн. понесених витрат по сплаті судового збору та 120 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 17).
16 квітня 2014 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосад О.Ю. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», яку мотивував тим, що згідно розписки стягувача, боржником 1 червня 2011 року добровільно сплачено 300000 дол. США, що в перерахунку на гривню за курсом валют, встановленим Національним банком України на 1 червня 2011 року становило 2391450 грн. Крім того, в термін для самостійного виконання боржником погашена сума в розмірі 12566 грн. Отже, загальна сума погашена боржником в термін для самостійного виконання становить 2404016 грн. Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих приватним нотаріусом ОСОБА_9, отриманих спадкоємцями, розмір, який відповідає їх частці у спадщині становить 444377,31 грн. Сума боргу за договором позики в сумі 3469780 грн. обмежена розміром, який відповідає часткам спадкоємців у спадщині (а.с. 6).
10 червня 2014 року представник заявника ОСОБА_4 звернувся зі скаргою на вищезазначену постанову про закінчення виконавчого провадження до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області (а.с. 48).
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Куляша О.О. від 20 червня 2014 року в задоволенні скарги представника заявника ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 49, 50).
Постановою в.о. начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Гураля С.Г. від 14 серпня 2014 року постановлено визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області Новосада О.Ю. такими, що не відповідають вимогам ст. 30, ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в частині строків здійснення та зупинення виконавчого провадження) (а.с. 72-79).
Частинами 1, 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Як передбачено ч. 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається із розписки від 1 червня 2011 року стягувач ОСОБА_2 отримав від боржника ОСОБА_5 300000 дол. США в рахунок погашення боргу за розпискою від 28 червня 2010 року, рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2011 року частину боргу в сумі 300000 дол. США постановлено стягнути саме за договором позики від 28 червня 2010 року.
Стягувач ОСОБА_2 не надав суду належних та допустимих доказів того, що розписка від 1 червня 2011 року не стосується повернення боргу за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2011 року. У вказаній розписці збігаються сума та дата укладення договору позики, а тому, на думку колегії суддів, відсутні будь-які сумніви щодо того, що боржник ОСОБА_5 сплатила кошти саме на виконання рішення суду.
Вартість спадкового майна зазначена у висновках оцінювача та свідоцтвах про право на спадщину за законом (а.с. 26-37) і стягувач не надав будь-яких доказів на спростування такої вартості.
За таких обставин рішення суду від 13 травня 2011 року фактично виконане в повному обсязі, а тому дії начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 при здійсненні контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання виконавчого провадження № 32587498 відповідають вимогам закону.
Доводи представника заінтересованої особи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про необхідність вилучення із тексту ухвали речення та заміну його реченням іншого змісту зводяться до власного розуміння викладу описової частини ухвали, на суть прийнятого судового рішення не впливають, а тому такі вимоги до задоволення не підлягають.
Таким чином доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги представника заявника ОСОБА_4 та представника заінтересованої особи ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді