ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.12.14р. Справа № 904/8570/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "БАТЬКІВЩИНА", с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 189002,77 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - Савченко О.А.,представник, посвідчення №1361 від 12.06.2007 року

від відповідача-1 - представник не з'явився

від відповідача-2 - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "БАТЬКІВЩИНА" та відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" про стягнення 189 002,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2014 у справі № 904/1595/14 встановлений факт неналежного виконання приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "БАТЬКІВЩИНА" умов договору купівлі-продажу №11961-С від 29.04.2013 та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" умов договору поруки № 11961-ПОР від 29.04.2013 та солідарно з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" (37633, Полтавська область, Миргородський район, с. Попівка. вул. Кірова, буд. 4, код ЄДРПОУ 03772507) та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 34985654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31320991) проіндексовану суму боргу у розмірі 229 189,41 грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 304 756,49 грн., пеню у розмірі 12 130,03 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 921,52 грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 10 900,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач-1 та відповідач-2 виконали зобов'язання за договором купівлі-продажу №11961-С від 29.04.2013 та за договором поруки №11961-ПОР від 29.04.2013 з порушенням строку, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів-1,2 проценти за користування товарним кредитом у розмірі 189 002,77 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 18.11.2014р.

18.11.2014р. представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідачів-1,2 в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, відомості щодо отримання останніми ухвали суду в матеріалах справи відсутні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 02.12.2014р.

02.12.2014р. представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії суду клопотання про залучення документів до матеріалів справи та клопотання щодо стягнення витрат на послуги адвоката, яким просив суд стягнути з відповідача -1 витрати на послуги адвоката в розмірі 5000 грн. 00 коп. (а.с.66)

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надіслав на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи. (а.с.70)

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії суду заяву, якою позов вважає доведеним та подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 25.12.2014р.

25.12.2014р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів-1,2 в призначене судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.85-86).

Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає, що відповідачі-1,2 не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідачів-1,2, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

25.12.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2014р. у справі №904/1595/14, встановлено факт неналежного виконання приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "БАТЬКІВЩИНА" (відповідачем-1) умов договору купівлі-продажу №11961-С від 29.04.2013р. та товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (відповідачем-2) умов договору поруки №11961-ПОР від 29.04.2013р.

17.02.2014р. рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1595/14 (а.с.27-34) стягнуто солідарно з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 34985654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31320991) проіндексовану суму боргу у розмірі 229 189,41 грн., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 304 756,49 грн., пеню у розмірі 12 130,03 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 921,52 грн., витрати на послуги адвоката у розмірі 10 900,00 грн. Розрахунок заявлених до солідарного стягнення сум, було здійснено по 11.03.2014р. включно.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом встановлено, що приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "БАТЬКІВЩИНА" (відповідач-1) та товариство з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (відповідач-2) своєчасно не здійснили розрахунки, продовжували користуватись товарним кредитом, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "БАТЬКІВЩИНА" остаточно розрахувалось лише 06.06.2014р. у сумі 334367 грн. 34 коп., про що свідчить виписка по рахунку від 06.06.2014р. (а.с.20), у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідачів-1,2 проценти за користування товарним кредитом у сумі 189 002 грн. 77 коп. за період з 12.03.2014р. по 06.06.2014р., що і є предметом даного спору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За прострочення оплати заборгованості позивач нарахував та просить стягнути солідарно з відповідача-1,2 проценти за користування товарним кредитом у розмірі 189002,77 грн.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 5 статті 694 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до частини 2 статті 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі п. 7.3 договору, яким передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.10), судом встановлено, що вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідача-1,2 процентів за користування товарним кредитом у розмірі 189002,77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Укладеним 29.04.13р. між позивачем та відповідачем-2 договором поруки №11961-ПОР, встановлено, що предметом цього договору поруки є зобов'язання відповідача-2 перед позивачем відповідати за порушення відповідачем-1 його зобов'язань перед позивачем по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосування способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору.

Зазначеним договором поруки встановлена солідарна відповідальність поручителя та боржника.

Частина 2 статті 554 ЦК України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За частиною 2 статті 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідальність відповідача-2 перед позивачем за невиконання відповідачем-1 зобов'язань за договором купівлі-продажу, забезпечується договором поруки у повному обсязі.

Судом встановлено, що оплата відповідачем-1 на користь позивача була проведена з порушенням строку, відповідачами-1,2 доказів належного виконання зобов'язання до справи не надано, нарахування позивачем процентів за користування товарним кредитом, відповідно до умов договору здійснено вірно, у зв'язку з чим суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 процентів за користування товарним кредитом у розмірі 189002 грн. 77 коп.

Також, позивач просив стягнути з відповідача-1 5000 грн. витрат на послуги адвоката.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача-1 витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Судом встановлено, що 23.10.2014р. ТОВ "Агросфера" (замовник-позивач) з Адвокатським об'єднанням "Адвокатське Бюро "Баррістер" (виконавець) укладено договір № 54/14 про надання послуг адвоката у сфері права, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги адвоката щодо захисту порушених майнових прав і законних інтересів замовника та представництва інтересів останнього у господарському суді Дніпропетровської області з питання стягнення з ПОСП «Батьківщина» та ТОВ "Гран Інвест" процентів за користування товарним кредитом за період з 12.03.2014р. по 06.06.2014р. по договору купівлі-продажу №11961-С від 29.04.2013р. (а.с. 45-46)

Відповідно до п.6.1. договору, сторони Додатком № 1 від 30.10.2014р. до договору погодили, що вартість послуг (гонорару) складає 5 000 грн.(а.с.67)

01.12.2014р. сторонами складено Акт приймання-передачі наданих послуг у сфері права в якому зазначено, що виконавець передав, а замовник прийняв послуги адвоката у сфері права. загальна вартість яких складає 5000, 00 грн. (а.с.69)

Відповідно до платіжного доручення №1332 від 28.11.2014р. ТОВ "Агросфера" перерахувало АО "Адвокатське бюро "Баррістер" 5000, 00 грн. (а.с.68)

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.

Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.

Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення ГПК України про стягнення з відповідача вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правової допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст.ст. 42, 43 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне використати надане йому право обмежити розмір сум, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в порядку частини 5 статті 49 ГПК України.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При аналізі вартості суми гонорару за надану правову допомогу, суд, в аспекті можливості покладення їх відшкодування на відповідача, зазначає, що справа для професійного адвоката не є складною, розрахунки за позовом є аналогічні тим, які товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" заявляє як позивач у подібних спорах, і загалом надання адвокатських послуг по даній справі не потребує значних зусиль.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні і позивачем не надані дані про кваліфікацію та досвід адвоката, дані про витрачений адвокатом час, як того вимагає ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", прийняття адвокатом участі лише в одному судовому засідання (в призначені судові засіданні 18.11.2014р. та 02.12.2014р. адвокат не з'явився), а тому суд, вважає, що максимально допустимим розміром стягнення з відповідача вартості послуг адвоката, наданих позивачеві, є 1750,00 грн.

Щодо стягнення витрат на послуги адвоката, саме з відповідача-1, суд зазначає наступне:

Позивач просить суд стягнути витрати на послуги адвоката з відповіача-1, проте відповідно до п. 5.1. договору поруки, ТОВ "Гран Інвест" (відповідач-2) зобов'язалося, у разі порушення боржником (відповідачем-1) зобов'язання, забезпеченого порукою солідарно відповідати перед кредитором (позивачем) і за витрати на сплату усіх можливих судових витрат та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про солідарне стягнення судового збору у розмірі 3780 грн. 06 коп. та витрат на послуги адвоката у розмірі 1750 грн. 00 коп. з відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Батьківщина" (37633, Полтавська область, Миргородський район, с. Попівка, код ЄДРПОУ 03772507) та товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 34985654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 31320991) проценти за користування товарним кредитом в розмірі 189 002 грн. 77 коп., витрати на оплату послуг адвокатів у розмірі 1750,00 грн. та судовий збір у розмірі 3780 грн. 06 коп.

В решті вимог про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3250,00 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 25.12.2014р.