Справа № 742/1556/14 Головуючий у І інстанції Галич А. І.

Провадження № 11-кп/795/641/2014

Категорія - ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.

суддів - Воронцової С.В., Миронцова В.М.

секретаря судового засідання - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013260210000006 від 18 січня 2013 року за апеляційними скаргами: потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого та цивільного позивача на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2014 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Рудівка Прилуцького району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, пенсіонера, розлученого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

з участю учасників кримінального провадження: прокурора - Рудько О.О., потерпілого - ОСОБА_2, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3, захисника-адвоката -ОСОБА_5, обвинуваченого - ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду Чернігівської області надійшли апеляційні скарги: потерпілого ОСОБА_2, в якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати та винести новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, призначивши покарання в межах санкції вказаної статті та задовольнити заявлений цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн.; представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2, в якій він просить вирок суду першої інстанції скасувати та винести новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, призначивши покарання в межах санкції статті та задовольнити заявлений цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн.

Даним вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

У відповідності до п. г ст. 1 Закону України „Про амністію у 2014 році" ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України виправдано.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2875 грн. 96 коп. в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральних збитків.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги представник потерпілого - адвокат ОСОБА_3 в інтересах потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 вказує, що суд не взяв до уваги і не надав належної оцінки показанням як самого потерпілого, так і свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які послідовно, починаючи з показань на досудовому слідстві і підтверджуючи їх під час судового слідства показали, що ОСОБА_4 наносив удар сокирою зверху вниз, по голові, лезом сокири і з криком «я тебе уб'ю», що безпосередньо вказує на намір ОСОБА_4 позбавити життя потерпілого ОСОБА_2, також проігнорував суд і показання свідка ОСОБА_8 - лікаря Рудівської амбулаторії Прилуцької центральної районної лікарні, який проводив первинний медичний огляд потерпілого, і показав, що рана на голові ОСОБА_2 була досить небезпечна по довжині близько 5 см та глибині 3 см з розкритими (розірваними) краями. Суд також залишив поза увагою і той факт, що ОСОБА_4 припинив свої дії, так як вважав, що ударивши зверху вниз лезом сокири по голові потерпілого виконав усі дії, які необхідні для позбавлення життя ОСОБА_2, оскільки побачив, що після удару потерпілий ОСОБА_2 впав на землю і не подавав ознак життя. Отже, вважає, що ОСОБА_4 за характером своїх умисних дій, пов'язаними з демонстрацією - взяттям в руки сокири, висловлюванням погроз фізичної розправи та вбивства в адресу ОСОБА_2 - з криком «я тебе уб'ю», з умисним нанесенням ОСОБА_2 удару зверху вниз, саме лезом сокири, знаряддя злочину - сокиру, удару в життєво - важливий орган - по голові (в лобну частину голови), чим спричинив тілесні ушкодження середньої тяжкості, свідчать про наявність і спрямованість у ОСОБА_4 саме прямого умислу (наміру) на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_2, при цьому потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження середньої тяжкості, але свій злочинний намір, направлений на вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_4 не зміг довести до кінця з незалежних від його волі (причин). Так, спочатку ОСОБА_4 після удару побачив як потерпілий ОСОБА_2 впав на землю і не подавав ознак життя і тому вважав, що виконав усі дії, які необхідні для доведення злочину до кінця, а потім, в подальшому коли до потерпілого підбігла його дружина, і потерпілий ОСОБА_2 почав приходити до тями, навіть не спробував вжити заходів, викликати швидку та надати будь-яку медичну допомогу потерпілому. Про те, що ОСОБА_4 діяв усвідомлюючи характер своїх дій і керуючи ними вказує і висновок судово-психіатричної експертизи №142 від 18 березня 2014 року. Таким чином, вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків, не дослідив і не надав належної правової оцінки висновкам судово-медичних та судово - психіатричної експертиз, істотно порушивши вимоги кримінального процесуального законодавства. В зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_2 була завдана значна моральна шкода, яка полягає як у фізичному, так і душевному стражданнях, яких він переніс, адже він отримав тілесні ушкодження, стан здоров'я потерпілому ОСОБА_2 відновити до кінця так і не вдалося. ОСОБА_4 навіть не поцікавився про його стан здоров'я, не попросив пробачення, не надав хоч якоїсь матеріальної допомоги, під час судового слідства свою вину не визнав, проти цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди заперечував, що свідчить про байдужість останнього до скоєного ним та наслідків, що настали з його вини.

Потерпілий ОСОБА_2 в обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги вказав на ті ж самі причини незгоди з вироком суду першої інстанції, що і його представник - адвокат ОСОБА_3, надавши аналогічну за змістом апеляційну скаргу.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Суд першої інстанції встановив, що 09 листопада 2012 року близько 10 години ОСОБА_4 перебував у своєму господарстві по АДРЕСА_2, де разом із ОСОБА_9 за допомогою бензопили та сокири розчищав від дерев під'їзд до свого господарства.

До цього господарства прийшов його зять ОСОБА_2, який почав сваритися із ОСОБА_4 Підчас сварки, на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_4 заподіяв удар лезом сокири в життєво важливий орган потерпілого ОСОБА_2, в область голови спричинивши йому ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого та потерпілого ОСОБА_2, які просили апеляційні скарги задовольнити з вказаних в них підстав, вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, призначивши покарання в межах санкції вказаної статті та задовольнити заявлений цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн., захисника-адвоката -ОСОБА_5 та обвинуваченого - ОСОБА_4, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг і просила їх залишити без задоволення, а вирок суду - без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту показань обвинуваченого ОСОБА_4 в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, він проживав в АДРЕСА_2 разом зі своєю дружиною. В подальшому вони розірвали шлюб та розділили своє господарство. 09 листопада 2012 року разом із ОСОБА_9 він вирішив розчистити від дерев подвір'я господарства та розібрати належний йому сарай на будматеріали. З собою для роботи в них були бензопила та сокира. До нього прийшла колишня дружина та почала лаяти його, але він їй не відповідав. Через деякий час до нього став підходити його зять і погрожуючи намагався його вдарити. Він, у цей час, тримаючи сокиру, можливо в стані хвилювання і наніс йому удар. Ніякого наміру на вбивство у нього ніколи не було, хоча із зятем знаходилися у неприязних стосунках. Після удару зять ОСОБА_6 піднявся з землі та пішов додому, а вони з ОСОБА_9 покинули подвір'я. Визнає себе винним у спричинені тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та вказав, що суд першої інстанції не взяв до уваги експертизи, допитував більше його, ніж ОСОБА_4, допитали тільки його жінку, та ОСОБА_9, а інших свідків не допитували. На сьогоднішній день він має непоправні наслідки здоров'я, втратив зір, поставили діагноз: косоокість. Працює шофером, медичний огляд проходив, ще до цих подій і було все гаразд. 9 листопада 2012 року до нього додому прийшла його теща та сказала, що ОСОБА_4 на їх спільному подвір'ї пиляє дерева та нікому про це нічого не сказав. Прийшов він, його жінка та теща на це подвір'я. ОСОБА_4 пиляв дерева, а ОСОБА_9 стояв збоку. Він почав казати ОСОБА_4, щоб той припинив пиляти, в цей момент ОСОБА_4 кинув пилку, взяв сокиру і вдарив його по голові. Від чого він втратив свідомість. Коли жінка з тещею привели його до тями, то він побачив, що ОСОБА_4 стоїть над ним із сокирою. Раніше ОСОБА_4 на нього теж кидався і з косою, з вилами і просто погрожував, але ніколи не бив. Тому він і не чекав, що ОСОБА_4 його вдарить.

Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_4 прийшов на спільне подвір'я з другом і почав там хазяйнувати, без погодження з іншим власником. Після чого відбувся словесний конфлікт, а потім потерпілий ОСОБА_2 отримав удар сокирою по голові зверху вниз, в лобну частину, лезом. Судово-медична комісійна експертиза вказала, що удар був отриманий за обставин, які викладені в показаннях потерпілого, що проігнорував суд. Після удару ОСОБА_6 втратив свідомість, обвинувачений при цьому стояв рядом, тримав сокиру та нікуди не уходив. Будучи в шоковому стані, його доставили до лікарні, де лікар ОСОБА_8, зазначив, що рана довжиною 5 см та глибиною 3 см, а тому в амбулаторних умовах він не зміг надати йому допомогу та відправив його в м. Прилуки. Водій амбулаторії на машині потерпілого відвіз до міста. В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під присягою вказали, що в ході сварки, обвинувачений кинув пилу, взяв сокиру і з криком „ Я тебе вб'ю" наніс удар сокирою зверху вниз. Потерпілий був непритомним, поки вони не привели його до тями, але у вироку ці показання відсутні. Також судом проігноровані показання лікаря ОСОБА_8, які є важливими. Також було проведено декілька судово-медичних експертиз, які повністю підтверджують нанесення тілесних ушкоджень, і остання судово-медична експертиза від 18 жовтня 2013 року чітко вказує, що удар наносився сокирою зверху вниз, і нанесений він за обставин вказаних у показаннях потерпілого ОСОБА_6. Також сокира, якою було нанесено удар, судом першої інстанції не було визнано знаряддям злочину. Вказує, що до обвинуваченого помилково застосована амністія. Просить стягнути з обвинуваченого 15 000 грн. моральної шкоди.

Як вбачається з вироку місцевого суду, при розгляді кримінального провадження суд встановив, що 09 листопада 2012 року близько 10 години ОСОБА_4 перебував у своєму господарстві по АДРЕСА_2, де разом із ОСОБА_9 за допомогою бензопили та сокири розчищав від дерев під'їзд до свого господарства.

До цього господарства прийшов його зять ОСОБА_2, який почав сваритися із ОСОБА_4 Підчас сварки, на ґрунті неприязних відносин, ОСОБА_4 заподіяв удар лезом сокири в життєво - важливий орган потерпілого ОСОБА_2, в область голови, спричинивши йому ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я строком понад 21 день.

Тобто, мотивувальна частина вироку суду містить обвинувачення, з якого прямо вбачається кваліфікація злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Разом з тим, викладаючи показання обвинуваченого, свідків, досліджуючи докази по справі, вказуючи, що ОСОБА_4 частково визнає свою вину у вчиненому злочині, суд у вироку не наводить обвинувачення, яке встановлено судом, і в якому саме злочині визнає свою вину ОСОБА_4, бо за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України його виправдано, а за ч.1 ст. 122 КК України йому підозра не оголошувалась і його дії не перекваліфіковувались.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (зі змінами та доповненнями) додержуючись вимог ст. 277 КПК України (в редакції 1960 року), суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.

Таким чином, суд першої інстанції повинен був перекваліфікувати дії ОСОБА_4 за обвинуваченням пред'явленим за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України, тобто на статтю, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, у вироку містяться невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і водночас є підставою для скасування вироку з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Скасовуючи вирок, апеляційний суд не дає вказівок щодо правильності чи неправильності кваліфікації дій обвинуваченого, не вдається до оцінки доказів, їхньої достовірності і достатності і вважає, що вони повинні бути перевіреними новим складом суду при розгляді справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 412, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги: потерпілого ОСОБА_2, представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого та цивільного позивача задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2014 року щодо ОСОБА_4 - скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Григор’єва В.Ф. Воронцова С.В. Миронцов В.М.