Справа № 751/8719/14 Головуючий у І інстанції Кузьмін М. В.
Провадження № 11-кп/795/704/2014
Категорія - в порядку КПК України Доповідач Григор'єва В. Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.
суддів - Антипець В.М., Воронцової С.В.,
при секретарі - Дудко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2014 року, якою скасовано іспитовий строк за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2013 року щодо засудженого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1
і направлено його для відбування покарання, призначеного за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2013 року, у виді обмеження волі на строк 3 роки,
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора - Штаби С.І.,
представника ЧМВ КВІ - Анопрієнко О.В.
захисника - адвоката - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_2
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2014 року задоволено подання Чернігівського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_2 та направлення його для відбування призначеного за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2013 року покарання у виді трьох років обмеження волі.
Судом першої інстанції встановлено, що вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 липня 2013 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, що за час іспитового строку засуджений ОСОБА_2 зарекомендував себе з негативної сторони, тричі притягувався до адміністративної відповідальності, без поважних причин не з'являвся для реєстрації до ЧМВ КВІ, вживає спиртні напої. Оскільки ОСОБА_2 на шлях виправлення не став, таким чином злісно не виконує вказані обов'язки, тому суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення подання органу, що здійснює контроль за поведінкою засудженого, та направлення засудженого у місця обмеження волі для відбування призначеного покарання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та в задоволенні подання Чернігівського міського відділу кримінально-виконавчої інспекції щодо нього відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджений ОСОБА_2 зазначає, що дійсно протягом останнього року він тричі притягувався до адміністративної відповідальності за вживання пива в громадському місці, куріння у невстановленому для цього місці та за появу у п'яному вигляді в громадському місці. Проте вважає, що вказані адміністративні правопорушення, скоєні ним, не вказують на те, що він не встав на шлях виправлення, оскільки вироком місцевого суду від 24 липня 2013 року його було засуджено за скоєння крадіжки. Під час іспитового строку він не вчиняв будь-яких правопорушень, пов'язаних з крадіжками та з'являвся до КВІ на реєстрацію. Звертає увагу, що у нього є мати похилого віку, з якою він мешкає та опікує її, та є ліквідатором аварії на Чорнобильскій АЄС.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, пообіцявши в подальшому не вчиняти адміністративних правопорушень та вчасно з'являтись відмічатись до інспекції, захисника-адвоката ОСОБА_4, яка підтримала апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 та вважала, що в ухвалі суду першої інстанції не наведено доказів про небажання ОСОБА_2 ставати на шлях виправлення і необхідності направлення його для реального відбуття покарання, а тому ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а у задоволенні подання Чернігівського міського відділу кримінально - виконавчої інспекції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_2 відмовити, представника органу, що здійснює контроль за поведінкою засудженого - Анопрієнко О.В., яка просила апеляційну скаргу засудженого залишити без задоволення, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, особову справу засудженого та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При скасуванні звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Так, вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 липня 2013 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3 років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
З матеріалів особової справи вбачається, що 05 вересня 2013 року ОСОБА_2 ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, йому роз'яснені обов'язки, покладені на нього судом відповідно до статті 76 КК України та попереджено про відповідальність за допущення порушень умов відбування покарання, про що останній дав письмову підписку (а. особової справи 11-12).
Відповідно до ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Невиконанням обов'язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з обов'язків, які було покладено на нього судом.
Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_2 не з'явився на реєстрацію лише 10 жовтня 2013 року і за це привід до нього інспекцією не застосовувався. Він прийшов через 2-3 дня після цього до інспекції та пояснив, чому не зміг з'явитися. Також відсутні докази неявки до інспекції ОСОБА_2 два і більше разів підряд. За другу неявку 27 лютого 2014 року він був попереджений інспекцією, але після цього зробив висновки і завжди являвся відмічатись. Подання відправлено через півроку після другої неявки, тобто, коли вже засуджений не допускав цього порушення, а тому ці дві неявки не мали б визнаватися судом, як злісне ухилення засудженим від виконання своїх обов'язків (а. особової справи 14). З моменту направлення в суд вказаного подання і до розгляду апеляційної скарги по суті, засуджений ОСОБА_2 не вчиняв ніяких правопорушень.
З матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2 протягом іспитового строку, в період з 26 червня по 29 липня 2014 року, тричі вчиняв правопорушення: 26 червня 2014 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 177 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 гривень за те, що останній зберігав при собі самогон, який придбав на центральному ринку без мети збуту, для власного вжитку, 13 липня 2014 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 178 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 51 гривня за те, що він вживав пиво у громадському місці, 29 липня 2014 року постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 51 гривня за те, що він в громадському місці справляв природні потреби, чим порушив громадський порядок (а. особової справи 75, 81, 91). Постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності останнім не оскаржувались та набрали законної сили. Проте, лише за дві постанови про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 має попередження від інспекції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вчинені засудженим однотипні правопорушення не свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Проте, частина 2 ст. 78 КК України передбачає, що скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням здійснюється не просто за умови систематичного вчинення ним правопорушень, а тоді, коли ці правопорушення свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Так, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році другої категорії, посвідчення серія НОМЕР_1, видане 17 березня 2006 р. (а. п. 32), також встановлено, що він проживає разом з матір'ю ОСОБА_5, 1940 року народження, яка згідно довідки Чернігівської міської лікарні № 1 від 26 вересня 2014 року має ряд хронічних захворювань (а.п. 34), також довідки № 876 з Чернігівського облтубдиспансера від 03 липня 2002 року, що у ОСОБА_2 мається захворювання та з 31 травня 2002 року він знаходився під наглядом цього лікувального закладу (а. п. 35), згідно довідки з комунально-профілактичного закладу від 17 грудня 2014 року у ОСОБА_2 мається ряд хронічних захворювань, відповідно до листа начальника Темнівської виправної колонії № 100 від 20 квітня 2010 року у ОСОБА_2 виявлено тяжке захворювання, згідно копії трудової книжки, в якій зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку у Чернігівському міському центрі зайнятості по безробіттю.
Таким чином, колегія суддів, врахувавши особу ОСОБА_2, обставини провадження, дійшла висновку, що випадки неявки останнього на реєстрацію в органи КВІ не є систематичними і не мають ознак злісності та не свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а у задоволенні подання Чернігівського міського відділу кримінально - виконавчої інспекції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_2 та направлення його для відбування призначеного за вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2013 року покарання у виді трьох років обмеження волі, необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 вересня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати.
У задоволенні подання Чернігівського міського відділу кримінально - виконавчої інспекції про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_2 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
СУДДІ:
Воронцова С.В. Григор’єва В.Ф. Антипець В.М.