Справа № 742/4807/14 Головуючий у І інстанції Павлов В. Г.
Провадження № 11-кп/795/769/2014
Категорія - ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.
суддів - Воронцової С.В., Демченка О.В.,
секретаря судового засідання - Дудко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270210000982 від 29 липня 2014 року за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2014 року, щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, з повною середньою освітою, вдівця, працюючого водієм у фізичної особи-підприємця, раніше не судимого,
визнаного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
з участю учасників кримінального провадження: прокурора - Гапєєвої Н.П., потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3
В С Т А Н О В И Л А:
До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2014 року, в якій він просить вирок суду в частині призначеного покарання ОСОБА_3 змінити та призначити покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Даним вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по справі за проведення судово-трасологічної експертизи в розмірі 491 грн. 40 к.
Питання речових доказів вирішено в порядку вимог ст. 100 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник-адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 вказує, що призначене покарання є несправедливим через суворість та таким, що не відповідає особі обвинуваченого та ступені тяжкості кримінального правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції були прийняті до уваги обтяжуючі обставини, які не підтверджуються доказами та відкинуті пом'якшуючі обставини, на яких наголошувала сторона. Судом першої інстанції було прийнято до уваги, що злочин вчинений ОСОБА_3 було здійснено в стані алкогольного сп'яніння, висновок про що було зроблено із пояснень, але обстеження на стан алкогольного сп'яніння ніким не проводилось. Вважає, що за відсутності медичного обстеження, яке б підтверджувало перебування останнього в стані алкогольного сп'яніння, не можливо дану обставину кваліфікувати як обтяжуючу. Вважає, що треба врахувати те, що ОСОБА_5 своїми діями спровокувала виниклу ситуацію.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Суд першої інстанції встановив, що 29 липня 2014 року близько 1 години між ОСОБА_3, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, та його дружиною ОСОБА_5, які знаходились в будинку АДРЕСА_1, виникла сварка.В подальшому, ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільний небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, пов'язаних із заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, наніс останній один удар ногою в живіт, в результаті чого завдав їй тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми органів черевної порожнини у формі розриву селезінки та розриву брижі тонкого кишечника з ушкодженням судин, з синцем на передній черевній стінці, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 9 години від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 померла.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, який в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2 в його інтересах з указаних у ній підстав і просив пом'якшити призначене йому судом першої інстанції покарання, так як вину він визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, а також судом не враховано, що злочин він вчинив не в стані алкогольного сп'яніння, на його утриманні знаходиться малолітня дитина-інвалід, яка потребує оперативного втручання та мати похилого віку, раніше він не судимий, потерпіла ОСОБА_4 просила залишити вирок суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, так як ОСОБА_3 вбив ОСОБА_5, її дочку, та повинен нести за це відповідальність, всі 5 років, поки вони жили, він бив свою дружину, а також бив матір, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника та просила залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін, оскільки він обґрунтований, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції розглядав кримінальне провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та визнав недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що 29 липня 2014 року близько 1 години між ОСОБА_3, що перебував у стані алкогольного сп'яніння, та його дружиною ОСОБА_5, які знаходились в будинку АДРЕСА_1, виникла сварка. В подальшому, ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільний небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, пов'язаних із заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю потерпілої, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, наніс останній один удар ногою в живіт, в результаті чого завдав їй тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми органів черевної порожнини у формі розриву селезінки та розриву брижі тонкого кишечника з ушкодженням судин, з синцем на передній черевній стінці, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 9 години від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 померла.
Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_3, він свою вину в пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи, погодившись з датою, місцем, способом вчинення зазначеного кримінального правопорушення та його наслідками, надав показання, що дійсно близько 1 години 29 липня 2014 року між ним та його дружиною ОСОБА_5, за місцем постійного проживання, виникла сварка, в ході якої він умисно, зі злості, завдав їй один удар ногою в живіт, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження, від яких остання в подальшому померла.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом першої інстанції, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, які учасниками судового провадження не оскаржуються, підтверджуються сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.
Умисні дії ОСОБА_3 судом вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілої.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого: його вік та стан здоров'я, сімейний стан, соціальне становище, спосіб життя, те, що він раніше не судимий, негативну характеристику за місцем проживання, перебування обвинуваченого на «Д»-обліку в лікаря-нарколога, думку прокурора та потерпілої, які наполягали на застосуванні до обвинуваченого суворої міри покарання, наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття у скоєному злочині та активне сприяння розкриттю злочину, за наявності обставини, яка обтяжує покарання - вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі, але не на максимальний термін, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Обставини, які зазначені у апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, уже враховані судом першої інстанції при призначенні останньому покарання, а тому підстав для її задоволення немає. З урахуванням наведених обставин доводи захисника-адвоката про те, що обвинуваченому призначене суворе покарання, не заслуговують на увагу.
Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону та порушень прав обвинуваченого ОСОБА_3 на захист, які б потягли за собою безумовне скасування вироку суду.
За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.
СУДДІ:
Григор’єва В.Ф. Воронцова С.В. Демченко О.В.