АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Мельника В.В.,
суддів Сітайло О.М., Фрич Т.В.,
за участю секретаря Попової О.Ю.,
прокурора Горбаня В.В.,
захисника ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження № 12014100100001472 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білгород-Дністровського Одеської області, до утримання в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області проживав за адресою: АДРЕСА_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м.Вулканєшт, Республіка Молдова, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва Буханистого О.В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, повернуто прокурору Шевченківського району м. Києва.
Справа № 761/13822/14-к Суддя - Хардіна О.П.
Апеляційне провадження № 11кп/796/1491/2014 Суддя-доповідач - Мельник В.В.
Продовжено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у виді застави.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в обвинувальному акті, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні ст. 3 КПК України, натомість викладені лише фактичні обставини кримінального правопорушення з посиланням на пред'явлену підозру. Крім того, при складанні обвинувального акту, слідчий, зазначаючи місце проживання ОСОБА_3 не переконався в тому, чи дійсно останній там проживає, не встановив повні анкетні дані обвинуваченого щодо його намірів про місце проживання на час розслідування і розгляду кримінального провадження в суді, оскільки за адресою, що вказана в обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_3 повістки з викликом до суду не отримує. Відповідно до наявної у матеріалах кримінального провадження інформації, за місцем проживання обвинувачений ОСОБА_3 не проживає.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на те, що в обвинувальному акті зазначені анкетні дані та адреса проживання обвинуваченого ОСОБА_3, які останній вказував на досудовому розслідуванні. Також в апеляційній скарзі наведено доводи про те, що суд повернув обвинувальний акт та реєстр досудового розслідування прокурору Шевченківського району м. Києва, мотивуючи своє рішення істотними порушеннями вимог КПК України, які унеможливлюють призначення судового розгляду. Проте, статтею 412 КПК України встановлений вичерпний перелік істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення. Таким чином, доводи, які наводить суд у своїй ухвалі чинним кримінальним процесуальним законодавством не визначені, як істотні порушення вимог КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, доводи захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які просили залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
За змістом положень ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
При цьому обвинувачення, згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. Судовий розгляд, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.
Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Приймаючи у підготовчому судовому засіданні у порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд першої інстанції правильно виходив з того, що всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взагалі не містить формулювання обвинувачення.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також ті фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 й правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в яких підозрюються останні. Такі відомості, у відповідності до ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру.
З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, висновок суду першої інстанції про наявність обставини, що перешкоджають подальшому судовому розгляду, є правильним, а тому доводи прокурора в цій частині є безпідставними.
Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо невідповідності обвинувального акту вимогам п. 2 ч. 2 ст. 291 КПК України, згідно яких, обвинувальний акт має містити також анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
З матеріалів кримінального провадження убачається, що 14 травня 2014 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. У відповідності до анкетних даних, зазначених в обвинувальному акті, обвинувачений ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Підготовче судове засідання по розгляду вказаного кримінального провадження неодноразово відкладалось через неявку обвинуваченого ОСОБА_3 Судові повістки про виклик його в підготовчі судові засідання, які направлялися судом за адресою, зазначеною в обвинувальному акті, ОСОБА_3 вручені не були, конверти повернуті до суду за закінченням терміну зберігання.
Судом першої інстанції вживались заходи, спрямовані на забезпечення прибуття обвинуваченого ОСОБА_3 до суду, шляхом постановлення ухвал про привід, в процесі вжиття заходів щодо виконання яких заступником прокурора Малиновського району м. Одеси Гурським І.М. було повідомлено, що ОСОБА_3 за адресою, зазначеною в обвинувальному акті (АДРЕСА_1), не проживає, місцезнаходження останнього не відоме /а.с.п. 160-162/.
Доводи прокурора про те, що в обвинувальному акті слідчим зазначено анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_3, які він повідомляв під час досудового розслідування, є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження, оскільки у відповідності до реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 12014100100001472 /а.с.п. 11/, на час допиту підозрюваного ОСОБА_3 25 березня 2014 року, зазначена наступна адреса його місця проживання: АДРЕСА_4, в той час як в обвинувальному акті вказано адресу: АДРЕСА_1.
Окрім того, в матеріалах кримінального провадження наявні дані щодо інших адрес проживання обвинуваченого, зокрема, з постанови про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 1201311009012592 убачається, що останній проживав за адресою: АДРЕСА_5 /а.с.п. 53-61/.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в обвинувальному акті не зазначені точні анкетні відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_3, що позбавляє суд першої інстанції можливості виконати вимоги ч. 2 ст. 314, ч. 2 ст. 318 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не відповідає вимогам п. п. 2, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції умотивував своє рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону спростовуються даними мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва Буханистого О.В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуто прокурору, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді :
____________ ___________ ___________
Мельник В.В. СітайлоО.М. Фрич Т.В.