ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2014 року Справа № 169230/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючої судді: Хобор Р.Б.,
суддів: Сапіги В.П., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії,-
В С Т А Н О В И В :
В червні 2011 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до ст.50, ст.52, ст.54 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2011 року.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона отримує пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2, який був інвалідом І групи, віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в розмірі меншому ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач нараховує пенсію позивачу за рахунок коштів державного бюджету виходячи з постанови Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року, постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, якими встановлено базову величину для обчислення відповідних пенсій та поетапне збільшення їх розміру, що на думку позивача суперечить чинному законодавству, оскільки такий розмір пенсій є значно меншим, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.03.2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови у перерахунку позивачу, пенсії, як непрацездатному члену сім'ї померлого годувальника, інвалідність та смерть якого пов'язана з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з ст.ст. 51, 52, 53, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2011 року по 18 червня 2011 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести позивачу, як непрацездатному члену сім'ї померлого годувальника, інвалідність та смерть якого пов'язані з ліквідацією аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з ст.ст. 51, 52, 53, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2011 року по 18 червня 2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та виплатити недоплачену суму пенсійних виплат з урахуванням сум виплаченої їй пенсії за період з 01 січня 2011 року по 18 червня 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при винесенні судом постанови.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. При цьому суд виходить з наступних міркувань.
Встановлено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та що вона є непрацездатним членом його сім'ї, яка перебувала на його утриманні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-V1 в частину першу статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені зміни, відповідно до яких зазначена компенсація встановлена у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зміни, внесені підпунктом 14 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-V1.
Таким чином, щомісячна компенсація позивачці у зв'язку з втратою годувальника повинна бути призначена в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Її віднесено до категорії 1, що підтверджується матеріалами справи. Позивач отримує пенсію по втраті годувальника якому встановлено I групу інвалідності в зв'язку з захворюванням, що пов'язано з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську.
Колегія суддів зазначає, що пенсія позивача у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліда I групи не може бути нижчою від 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком, цією ж нормою передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України та не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам I групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 року, постанова Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року, постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст. 50, ст.52 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року. Вказані зміни в законодавстві неконституційними не визнавались.
Відтак, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру пенсії слід застосовувати положення ст.50, ст.52, ст.54, ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково зобов'язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено виплату такої особам, які відносяться до 2, 3, 4 категорій постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, оскільки позивач відноситься до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову необхідно скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 197, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.03.2012 року у справі №0907/2а-10056/2011 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську в перерахунку ОСОБА_1 пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 52, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську нарахувати та виплатити державну пенсію у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року включно з врахуванням виплачених сум.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної компенсації у разі втрати годувальника в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2011 року по 22.07.2011 року на підставі положень ст.ст. 52, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України допустити вищезазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р.Б. Хобор
Судді В.П. Сапіга
І.О. Яворський