РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р. Справа № 903/683/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014р. у справі №903/683/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 1 549 310,13 грн.

за участю представників:

позивача - Пронюк В.А.(довіреність №14-182 від 15.07.2014р.)

відповідача - Наумчук В.А. (довіреність №27/08 від 08.01.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2014р. у справі № 903/683/14 (суддя Костюк С.В.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного комунального підприємства "Луцьктепло" про стягнення 1 549 310,13 грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (43000, м.Луцьк, вул.Гулака-Артемовського, 20, ЄДРПОУ 30391925) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 ЄДРПОУ 20077720) 769 078,58 грн., з них 465 320,22 грн. пені, 253 929,47 грн. відсотків річних, 49 828,89 грн. інфляційних, а також 29 341,18 грн. витрат на оплату судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014р. у справі № 903/683/14 в частині відмови у стягненні 728 060,16 грн. - пені; в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 728 060,16 грн. - пені, у стягненні яких було відмовлено; в іншій частині рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014р. у справі № 903/683/14 залишити без змін.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині. На переконання скаржника, оскаржуване рішення в частині обгрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких грунтувалося клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки; у рішенні не зазначено будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені та штрафу. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вважає, що місцевий господарський суд неправомірно самостійно визначив розмір пені та штрафу, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи. Скаржник стверджує, що зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду 01.12.2014 р.

Від Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 01.12.2014 р. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначає, що викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та необгрунтованими. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, які були встановлені судом в результаті дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів, тобто є законним та обгрунтованим. У зв'язку з цим, Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 р. у справі № 903/683/14 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 01.12.2014 р. судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 25.12.2014 р.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (надалі Продавець) та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" (надалі Покупець) укладено Договір № 13/2684-БО-2 купівлі-продажу природного газу (а.с. 17-22).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 19 520,4 тис. куб. м. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору за розрахункову одиницю газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов: (t) = 20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика (101,325 кПа).

За умовами п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до умов п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Пунктом 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Згідно з п. 5.5. Договору загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 75 832 459,51 грн., крім того ПДВ - 15 166 569,99 грн., разом з ПДВ - 90 999 029,50 грн.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

У пункті 6.3. Договору сторонами обумовлено, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (п. 7.1. Договору).

Згідно з п. 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3. Договору).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

10.07.2013 р. між Національною компанією "Нафтогаз України" та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" укладено Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2684-БО-2 від 28 грудня 2012 року, згідно якої з 01 липня 2013 року пункти 5.2. і 5.5. статті 5 вказаного договору виклали в новій редакції (а.с. 23).

Так, п. 5.2. Договору встановлює, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 3459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

Згідно п. 5.5. Договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Договір №13/2684-БО-2 купівлі-продажу природного газу від 28 грудня 2012 року та Додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2684-БО-2 від 28 грудня 2012 року підписані повноважними представниками та скріплені відтисками печаток сторін.

На виконання умов договору Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передав, а Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" прийняло імпортований природний газ на загальну суму 81 785 723,01 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 року за газ спожитий у січні 2013 року, від 26.09.2013 за газ спожитий у лютому 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у березні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у квітні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у травні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у червні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у липні 2013 року, від 26.09.2013 року за газ спожитий у серпні 2013 року, від 30.09.2013 року, від 31.10.2013 року, від 30.11.2013 року, від 31.12.2013 року за спожитий газ у вересні-грудні 2013 року (а.с. 24 - 35).

Враховуючи порушення Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" термінів виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1193380,38 грн. інфляційні втрати в розмірі 102000,27 грн. та 3% річних в розмірі 253929,47 грн. (розрахунок а.с. 9-16).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За своєю правовою природою укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" договір купівлі - продажу природного газу №13/2684-БО-2 від 28 грудня 2012 року є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" належним чином виконано взяті на себе зобов'язання та поставлено природний газ на загальну суму 81 785 723,01 грн.

В свою чергу, Державне комунальне підприємство "Луцьктепло", всупереч взятих на себе зобов'язань, допустило порушення умов договору в частині строків оплати поставленого природного газу.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У позовній заяві позивач - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просив стягнути з відповідача - Державного комунального підприємства "Луцьктепло" пеню в сумі 1193380,38 грн.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошовий зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У договорі №13/2684-БО-2 від 28 грудня 2012 року сторони передбачили відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого газу у вигляді сплати пені пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Перевіривши здійснений Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" розрахунок пені, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з періодом нарахування, оскільки в період часу, за який здійснено нарахування, включено дні фактичної сплати суми заборгованості.

Згідно з п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок пені, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1163300,55 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи, в тому й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач - Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька, яка є власником майна підприємства.

Згідно бухгалтерської довідки Державного комунального підприємства "Луцьктепло" від 19.09.2014 р. № 4847/05 дебіторська заборгованість перед ДКП "Луцьктепло" за послуги по теплопостачанню бюджетних установ, організацій та інших споживачів на 01.01.2013 р. становила 14 389 882,58 грн., на 01.01.2014 р. - 10 485 979,91 грн. (а.с. 81).

Враховуючи вищезазначене, а також те, що що розрахунки за газ відповідачем повністю проведено, сума пені є значною, крім пені стягується відсотки річних та інфляційні, суд апеляційної інстанції вважає підставним та правомірним часткове задоволення судом першої інстанції клопотання Державного комунального підприємства "Луцьктепло" щодо зменшення суми пені та стягнення її в розмірі 40 відсотків від суми 1 163 300,55 грн., що становить 465 320,22 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про відсутність виняткового випадку для зменшення господарським судом розміру неустойки. Твердження Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про те, що зменшення судом першої інстанції розміру пені дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови колегія суддів вважає надуманими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

В п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що згідно Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунки втрат від інфляції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивачем зроблено розрахунок інфляційних втрат із включенням днів фактичної сплати заборгованості, а також з врахуванням суми боргу, яка існувала станом на 14 число місяця, а не виходячи з суми боргу на останній день місяця

Враховуючи вищезазначене, та роз'яснення щодо нарахування інфляційних, викладене у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 49828,89 грн. та відмовлено у задоволенні стягнення 52171,38 грн. інфляційних втрат

Перевіривши розрахунок 3 % річних, з врахуванням днів фактичної сплати суми боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення 3 % річних у розмірі 253929,47 грн.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 р. у справі № 903/683/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2014 р. у справі № 903/683/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 903/683/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.