ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2014 року Справа № 876/3365/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Хобор Р. Б.
з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.
особи, яка подала апеляційну
скаргу (позивача) ОСОБА_1
представника відповідача Хахули О. Б.
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2012 року по справі №2а/1316/111/12 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльність ради, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області та ОСОБА_3, в якому, з урахуванням доповнення і уточнення позовної зави просив: визнати дії та бездіяльність Годовицько - Басівської сільської ради по захисту порушених прав позивача на користування земельною ділянкою незаконними; визнати дії та дану бездіяльність Годовицько - Басівської сільської ради відносно нього, як інваліда - дискримінацією; скасувати рішення № 28 від 20 січня 2011 року про надання у користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,100 гектара в районі церкви с. Басівка; скасувати рішення №29 від 20 січня 2011 року про відмову у наданні йому в користування земельної ділянки; зобов'язати Годовицько - Басівську сільську раду передати йому у власність земельну ділянку площею 0,100 гектара в районі Церква у с. Басівка; скасувати рішення №953 від 11 вересня 2009 року «Про надання у безоплатну приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у липні 2009 року йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_3 виготовляє технічну документацію на приватизацію земельної ділянки площею 0,220 гектара в районі Церква цвинтар с. Басівки, хоча у 1992 році їй було надано у користування лише 0,100 гектара. Земельна ділянка площею 0,100 гектара, яка є частиною виділеної відповідачу земельної ділянки, була надана йому (позивачу), для ведення особистого селянського господарства.
Він неодноразово звертався до Годовицько - Басівської сільської ради щодо роз'яснення підстав надання у користування відповідачу його земельної ділянки та щодо позбавлення його права користування земельною ділянкою, на що його було повідомлено, що його заяву буде розглянуто на черговій сесії сільської ради. Звернення протягом тривалого часу не розглядалися і тільки 20 січня 2011 року рішенням сільської ради №29 йому відмовлено у наданні земельної ділянки.
Крім цього, 23 травня 2012 року йому стало відомо про рішення сільської ради (відповідача) №953 від 11 вересня 2009 року, яким ОСОБА_3 надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,2218 гектара, оскільки це рішення було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції. Вважає, що вказане рішення є незаконним, оскільки розміри земельної ділянки, на яку виготовляє технічну документацію відповідач ОСОБА_3 для приватизації, не відповідає дійсним розмірам цієї ділянки і він, як суміжний землекористувач, не узгоджував межу спірної земельної ділянки.
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльність ради відмовлено.
З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач і оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що його заява не розглядалася із 24 вересня 2009 року по 20 січня 2011 року, а рішення про розгляд його заяви не містить належної мотивації щодо відмови у наданні земельної ділянки. Судом першої інстанції було задоволено його клопотання про витребування матеріалів, на підставі яких 20 січня 2011 року було прийнято рішення, проте такі документи не були надані. Акт відновлення і узгодження меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 від 23 грудня 2008 року не погоджений суміжними землекористувачами і не затверджений сільською радою. Рішення сільської ради від 11 вересня 2009 року базується на підроблених документах і фактично не було ухвалено.
Проте, суд першої інстанції безпідставно, та не виклавши у постановленому рішенні мотивів, не врахував зазначених обставин. Крім цього, суд першої інстанції позбавляв його можливості задавати запитання відповідачам і обмежив в наданні пояснень та заперечень.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, вважає, що постанова суду першої інстанції з викладених в апеляційній скарзі підстав підлягає скасуванню. Крім цього, позивач зазначив, що фактично його заява щодо земельної ділянки не розглядалася, а вирішувалося питання надання земельної ділянки ОСОБА_3. Передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки порушує його права на земельну ділянку.
Представник Годовицько - Басівської сільської ради та відповідач ОСОБА_3 не визнали доводів апеляційної скарги позивача і вважають постанову суду першої інстанції законною і не вбачають підстав для її скасування.
Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (позивача), відповідача ОСОБА_3 та представника відповідача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не представив суду жодних доказів, які б підтверджували його права на земельну ділянку, тобто не довів обставин, на які послався як на підтвердження його вимог.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду виходить із такого.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи 24 вересня 2009 року позивач звернувся до Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району із заявою, згідно змісту якої позивач зазначає про порушення його права на отримання земельної ділянки, як інваліда, внаслідок прийняття рішення про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_3. Крім цього позивач зазначає, що цією земельною ділянкою фактично користується він (позивач). У зв'язку з цим позивач просив повідомити про причини позбавлення його права на користування з приватизацією даної земельної ділянки.
21 жовтня 2009 року Годовицько - Басівською сільською радою було надано відповідь про розгляд заяви позивача на черговій сесії сільської ради.
В подальшому, 03 лютого 2011 року позивач звернувся до сільської ради із заявою з приводу не прийняття рішення по його заяві від 24 вересня 2009 року, на яку 03 березня 2011 року йому було надано відповідь про прийняття сільською радою рішення про відмову у наданні йому у користування земельної ділянки.
Судами також встановлено, що рішенням Годовицько - Басівської сільської ради №953 від 11 вересня 2009 року відповідачу ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 гектара для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного рішення виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3. 15 жовтня 2013 року ОСОБА_3 видано Свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.
Рішенням Пустомитівського районного суду від 29 квітня 2014 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району та ОСОБА_3 про скасування рішень органу місцевого самоврядування: визнано незаконним та скасовано рішення сільської ради №239 від 20 січня 2011 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні у користування земельної ділянки; в задоволенні решти вимог відмовлено. В свою чергу Апеляційний суд Львівської області своїм рішенням від 23 вересня 2014 року вищевказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги позивача про скасування рішення №953 від 11 вересня 2009 року про надання земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,2218 гектара скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1218 гектара, а в іншій частині оспорюване рішення (щодо земельної ділянки площею 0,1000 гектара) залишено без змін, а також залишено без змін рішення суду першої інстанції у решті вирішених позовних вимог.
Статтями 2, 4, 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання адміністративного судочинства та порядок реалізації права на судовий захист у сфері публічно правових відносин. Зокрема, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. Кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права та інтереси і на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. Тобто, адміністративним судам підсудні публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
Тобто, завдання адміністративного судочинства обумовлюються його особливостями, які відрізняють його від інших видів судочинства.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Разом з цим, завданням цивільного судочинства, відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України є своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, а також справи інших правовідносин, окрім випадків, якщо розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Зміст та спрямованість правосуддя випливає із обов'язку держави по забезпеченню прав і свобод людини. Завдання будь - якого судочинства відображає його спрямованість, тобто кінцеву мету.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Правовідносини, які виникли між сторонами, визначаються Земельним кодексом України (в редакції, що було чинною на час існування спірних правовідносин).
Згідно статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порушені права землекористувачів підлягають захисту в порядку, передбаченому статтею 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ст. 126 Земельного кодексу України). Згідно змісту ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У відповідності до ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються: земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.
Статтею 12 Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування у земельних правовідносинах визначено як рівноправного суб'єкта цих правовідносин, а не як суб'єкта владних повноважень в розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи зі змісту статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Разом з тим, відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що після набуття права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку виник спір між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України, а також у відповідності до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України. За такими позовами фізична особа, виступає в якості відповідача, так як оспорюється її право власності на земельну ділянку чи її частину і рішення у справі безпосередньо стосується прав та інтересів цієї особи.
Тобто, позивач звернувся до суду з позовом з приводу порушеного права, а також оспорює право власності іншої особи, що виникають із земельних правовідносин і бажаним для позивача результатом є захист приватного інтересу, а відтак даний спір в частині вимог про зобов'язання сільської ради виділити земельну ділянку, про скасування рішень Годовицько - Басівської сільської ради від 20 січня 2011 року про надання в користування земельної ділянки ОСОБА_3 та рішення №953 від 11 вересня 2009 року про надання у безоплатну власність земельної ділянки ОСОБА_3 не є публічно - правовим. Вказані рішення стосуються захисту права особи на отримання земельної ділянки, а також оспорювання прав ана земельну ділянку, тобто стосуються права цивільного.
Крім цього відповідно до ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських рад.
В свою чергу, відповідачем (сільською радою) оспорюване рішення про відмову у наданні позивачу у користування земельної ділянки прийнято в межах визначеної законом компетенції, а тому і дії відповідача є правомірними. Тому позовні вимоги у цій частині до задоволення не підлягають.
Слід також зазначити, що зміст поданої позивачем заяви не дає можливості прийти до однозначного висновку, що позивачем подано заяву про вирішення питання надання йому земельної ділянки.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції, не дотримався зазначених вимог.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених ст. 157 цього Кодексу.
На підставі встановлених судом обставин справи, виходячи із положень вищевказаних правових норм, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
При цьому провадження у даній адміністративній справі щодо вищезазначених вимог, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до ст. 157 ч. 1 п. 1 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає закриттю.
В задоволенні решти вимог, зокрема: про визнання незаконними дій та бездіяльності Годовицько - басівської сільської ради та скасування рішення №29 від 20 січня 2011 року про відмову у наданні в користування земельної ділянки позивачу слід відмовити.
З урахуванням вищевикладених мотивів апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 157, 195, 196, 198, 203, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 листопада 2012 року у справі №2а/1316/111/12 скасувати та прийняти нову постанову.
Провадження по справі №2а/1316/111/12 за адміністратвиним позовом ОСОБА_1 до Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району, ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльність ради в частині позовних вимог про: скасування рішень Годовицько - Басівської сільської ради №28 від 20 січня 2011 року про надання у користування ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,100 гектара в районі церкви с. Басівка та №953 від 11 вересня 2009 року «Про надання у безоплатну приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3»; зобов'язання Годовицько - Басівської сільської ради передати у власність земельну ділянку площею 0,100 гектара в районі Церква у с. Басівка - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Годовицько - Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання незаконною бездіяльність ради відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення постанови суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
Р. Б. Хобор
Постанову у повному обсязі складено 23 грудня 2014 року.