ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27533/14 25.12.14

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"

простягнення 319 261 грн 68 коп.

Представники:

від позивача:Ашмінець І.В. - представник за довіреністю № 2-422д від 1004.2014

від відповідача:Литвиненко О.С. - представник за довіреністю № 3 від 13.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення 319 261 грн 68 коп. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором на надання послуг по подачі метанолу № 172/12 від 30.12.2012, в тому числі: 116304 грн 60 коп. пені, 180958 грн 48 коп. інфляційних втрат та 21 998 грн 60 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на надання послуг по подачі метанолу № 172/12 від 30.12.2012 своєчасно не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим останньому нараховано пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 116 304 грн 60 коп., 180 958 грн 48 коп. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 21 998 грн 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27533/14 та справу призначено до розгляду на 25.12.2014.

У судове засідання 25.12.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд зменшити розмір пені на 100 %. Крім того, представник відповідача заявив клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за простроченим платежем за жовтень 2013 року.

У судовому засіданні 25.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператором спільної діяльності між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» правонаступником якого є ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002 (замовник за договором) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (виконавець за договором) укладено договір на надання послуг по подачі метанолу № 172/12 від 30.12.2011, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги по подачі метанолу виконавця або замовника на гирло свердловин замовника та установки низькотемпературної сепарації (НТС), котра належить виконавцю, де проходить підготовка природного газу замовника для забезпечення безгідратного режиму роботи та підготовки природного газу згідно з вимогами нормативних документів.

Відповідно до пункту 1.1.2 договору під кількістю використаного метанолу сторони погоджують кількість фактично поданого за звітний місяць метанолу виконавця або замовника на гирло свердловин та установки НТС згідно з обліковими даними виконавця у випадках, коли неможливо застосувати групову норму використання метанолу (зміни термобаричних умов та наявність пластової води) або згідно з груповою нормою використання метанолу.

Згідно з пункті 1.2 договору кількість метанолу визначається щомісячно в двосторонньому акті, який складається та підписується уповноваженими представниками сторін п'ятого робочого дня місяця наступного за звітним.

Відповідно до пункту 2.2 договору замовник зобов'язується своєчасно проводити оплату послуг виконавця згідно з пунктами 3.1 та 4.3 даного договору, та виконувати інші обов'язки, передбачені цим договором.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що вартість послуг по даному договору складається з вартості поданого метанолу, його кількості і вартості послуг по його подачі. Вартість послуг по подачі однієї тони метанолу складає 183,0 грн, в тому числі ПДВ30,5 грн. Кількість метанолу відображена в «Акті про кількість метанолу при підготовці газу».

Відповідно до пункту 4.1 договору виконавець та замовник не пізніше п'ятого робочого дня місяця наступного за звітним складають двосторонній акт про кількість метанолу при підготовці газу, в якому згідно з обліковими даними виконавця або по груповій нормі, вказується обсяг метанолу, використаного виконавцем для підготовки природного газу, видобутого із свердловин замовника протягом звітного місяця. На основі акту про кількість метанолу при підготовці газу виконавець складає та разом із замовником підписує акт наданих послуг по подачі виконавцем метанолу.

У відповідності до положень пункту 4.3 договору замовник зобов'язується щомісячно, до 15 числа звітного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем, в розмірі 100 % від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць та вартості метанолу виконавця, що відображена в акті про кількість метанолу при підготовці газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку-фактури, наданого виконавцем по факсу замовнику з урахуванням перерахованої попередньої оплати.

Згідно з пунктом 5.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін за умови узгодження з ДК «Укргазвидобування» та вступає в дію х 01.01.2012. Даний договір укладений в частині поставки метанолу до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов за договором на надання послуг по подачі метанолу № 172/12 від 30.12.2012 позивачем були надані послуги по подачі метанолу за період з жовтня по грудень 2013 року, а саме у жовтні 2013 року виконавцем було надано послуг по подачі метанолу на суму 1 584 678,86 грн., на оплату яких були надіслані рахунки: № 5388-10 від 31.10.2013 на суму 402 680 грн 65 коп., № 5384-10 від 31.10.2013 на суму 24 695 грн 37 коп., № 5390-10 від 31.10.2013 на суму 177 262 грн 53 коп., № 5391-10 від 31.10.2013 на суму 68 508 грн 72 коп., № 5387-10 від 31.10.2013 на суму 88 892 грн 87 коп., № 5392-10 від 31.10.2013 на суму 78 054 грн 58 коп., № 5393-10 від 31.10.2013 на суму 220 573 грн 61 коп., № 5385-10 від 31.10.2013 на суму 222 240 грн 33 коп., № 5389-10 від 31.10.2013 на суму 291 520 грн 20 коп., № 5386-10 від 31.10.2013 на суму 10 250 грн 34 коп., у листопаді 2013 року виконавцем було надано послуг по подачі метанолу на суму 1 681 544 грн 97 коп., на оплату яких були надіслані рахунки: № 5411-11 від 30.11.2013 на суму 386 963 грн 53 коп., № 5417-11 від 30.11.2013 на суму 10 000 грн 32 коп., № 5415-11 від 30.11.2013 на суму 333 552 грн 02 коп., № 5416-11 від 30.11.2013 на суму 77 002 грн 39 коп., № 5412-11 від 30.11.2013 на суму 66 593 грн 72 коп., № 5410-11 від 30.11.2013 на суму 76 585 грн 71 коп., № 5414-11 від 30.11.2013 на суму 227 699 грн 47 коп., № 5405-11 від 30.11.2013 на суму 212 966 грн 18 коп., № 5403-11 від 30.11.2013 на суму 278 722 грн 57 коп., № 5406-11 від 30.11.2013 на суму 8 791 грн 94 коп., № 5447-11 від 30.11.2013 на суму 2 666 грн 75 коп., у грудні 2013 року виконавцем було надано послуг по подачі метанолу на суму 1 595 151 грн 27 коп., на оплату яких були надіслані рахунки: № 5465-12 від 31.12.2013 на суму 470 895 грн 76 коп., №5476-12 від 31.12.2013 на суму 3 155 грн 98 коп., № 5479-12 від 31.12.2013 на суму 192 689 грн 30 коп., № 5477-12 від 31.12.2013 на суму 53 236 грн 63 коп., № 5468-12 від 31.12.2013 на суму 56 108 грн 68 коп., № 5467-12 від 31.12.2013 на суму 81 913 грн 43 коп., № 5466-12 від 31.12.2013 на суму 160 725 грн 49 коп., № 5487-12 від 31.12.2013 на суму 220 061 грн 52 коп., № 5486-12 від 31.12.2013 на суму 292 872 грн 86 коп., № 5475-12 від 31.12.2013 на суму 4 645 грн 99 коп., № 5478-12 від 31.12.2013 на суму 58 845 грн 61 коп.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг у строк, встановлений договором.

Відповідно до наявних в матеріалах справи заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог № 19-011-5381 від 28.11.2013 та № 19-011-5867 від 25.12.2013 зобов'язання відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг за договором на надання послуг по подачі метанолу № 172/12 від 30.12.2012 у жовтні 2013 року та листопаді 2013 року припинились 28.11.2013 та 25.12.2013 відповідно. Таким чином, відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати за надані послуги у жовтні 2013 року на 2 дні та за надані послуги у листопаді 2013 року - на 4 дні відповідно.

Крім того, відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за грудень 2013 року на 163 дні, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 04.07.2014 року.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на надання послуг по подачі метанолу № 172/12 від 30.12.2012, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пені у розмір 116 304 грн 60 коп., 3 % річних у розмірі 21 998 грн 60 коп. та інфляційні втрати у розмірі 180 958 грн 48 коп. за період прострочення, вказаний в розрахунку, доданому до позовної заяви.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6.3 договору за порушення строків оплати замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У судовому засіданні 25.12.2014 представником відповідача заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені за простроченим платежем за жовтень 2013 року.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховано рекомендації, викладені в пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» стосовно того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Крім того, в пункті 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено що, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати отриманих у жовтні 2013 року послуг у розмірі 325 грн 46 коп., нарахованої за період з 26.11.2013 по 27.11.2013, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування.

Судом враховано рекомендації, викладені в пункті 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» стосовного того, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати отриманих у жовтні 2013 року за період з 26.11.2013 по 27.11.2013, а звернувся з позовом до суду 05.12.2014 (відповідно до відмітки поштового штемпеля підприємства зв'язку), вимоги позивача про нарахування боржнику пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати отриманих у жовтні 2013 року за період з 26.11.2013 по 27.11.2013 у розмірі 325 грн 46 коп. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати отриманих у листопаді та грудні 2013 року у сумі 115979 грн 14 коп., суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає передбаченим законодавством умовам та порядку нарахування.

У відзиві на позовну заяву Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" просило суд зменшити розмір пені у зв'язку зі скрутною ситуацією з продажем природного газу, політичною та економічною ситуацією в країні та сплатою відповідачем суми основного боргу в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом враховано рекомендації, викладені в пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" стосовного того, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на обґрунтованість пояснень відповідача щодо необхідності зменшення розміру пені, викладених у відзиві, та беручи до уваги, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу та позивач не довів завдання йому збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідачем, суд вирішив зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", на 50% та стягнути з відповідача пеню в розмірі 57 989 грн 57 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було правомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 21998 грн 60 коп. та інфляційних втрат у розмірі 180 958 грн 48 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 21998 грн 60 коп. та інфляційних втрат у розмірі 180 958 грн 48 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19, ідентифікаційний код 30162340), як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та Компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором про спільну діяльність № 3 від 10.06.2002, на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ідентифікаційний код 30019775) пеню у розмірі 57 989 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 21 998 (двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 180 958 (сто вісімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 48 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 378 (шість тисяч триста сімдесят вісім) грн 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 29.12.2014

Суддя Н.Б. Плотницька