справа №2-907/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2009 року               Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                                               головуючого судді - Скрипник К.О.,

                                               при секретарі -                      Олексієнко О.В.;

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 23 січня 2008 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вказаним позовом, в якому зазначив, що він є директором Технологічного коледжу Дніпропетровського державного аграрного Університету, у якому на посаді лаборанта працював відповідач. Після того, як відповідач був звільнений за власним бажанням, він замість того, щоб звернутись до комісії по трудовим спорам, або безпосередньо до суду у разі, якщо вважав що його примусили написати заяву про звільнення, почав писати заяви з образами на адресу позивача до Голови Дніпропетровської облдержадміністрації Дєєвої Н.М., начальника Головного управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації Сичена В.В., ректора ДДАУ Шемавньова В.І., а також скарги начальнику Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Андрущенко М.І., в яких наводив  спотворену інформацію про стан цивільної оборони в коледжі. Так, у своїй заяві від 06.05.2007 року відповідач написав, що позивач змусив його написати заяву, що після його звільнення з коледжу - про військово-патріотичне виховання з предмету «Захист вітчизни» не може бути і мови, в заяві від 25.06.2007 року дії позивача називає аморальними, злочинними, несумісними з посадою директора. Фактично відповідач перебував у напружених відносинах з багатьма співробітниками коледжу та не намагався досягти згоди з ними при виконанні своїх службових обов'язків. Заяву ректору ДДАУ відповідач починає зі слів про надзвичайний непрофесіоналізм та аморальні вчинки директора, вчителя вчителів технологічного коледжу. В ній називає позивача словом «Абракадабра», а також зазначає що він його особисто визнав психічно хворим, про що повідомив Головне управління освіти. Хоча в той час у вказаній відповіді Головному управлінню освіти вказано, що відповідач зарекомендував себе скандальним, психічно неврівноваженим, недисциплінованим працівником, а не психічно хворим. Поширені відповідачем відомості не відповідають дійсності і ганьблять честь та гідність позивача в очах трудового колективу. Неправомірними діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку з приниженням його честі та гідності. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та судові витрати.

            В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позові.

            Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач пояснив, що він не спотворював та не поширював недостовірну інформацію про позивача, а в порядку ЗУ «Про звернення громадян» звертався до інстанцій з приводу кричущого правового нігілізму. Зауважив, що позивач не надав суду жодних доказів неправомірних дій відповідача, порушення його прав і заподіяння моральної шкоди. 

            Вислухавши пояснення сторін, свідка, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює в Технологічному коледжі Дніпропетровського державного аграрного університету на посаді директора (а.с.6), у якому працював на посаді лаборанта  ОСОБА_2.

Встановлено, що Ленінським районним судом м. Дніпропетровська розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського технологічного коледжу та Дніпропетровського державного аграрного університету про звільнення з посади лаборанта, порушення трудового договору, сплати заборгованості та поновлення на роботі. 25 березня 2008 року по вказаній цивільній справі постановлено рішення, згідно якого в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на факт звернення відповідача до Голови Дніпропетровської облдержадміністрації Дєєвої Н.М., начальника Головного управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації Сичена В.В., ректора ДДАУ Шемавньова В.І., скарги начальнику Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Андрущенко М.І.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що після звільнення відповідача з коледжу, він звертався з заявами до Голови Дніпропетровської облдержадміністрації Дєєвої Н.М про аморальні та злочинні дії, несумісні з посадою директора Дніпропетровського технологічного коледжу ОСОБА_1 та покарання винних, перевірку стану цивільної оборони (цивільного захисту особового складу від надзвичайних ситуацій) в Технологічному коледжі, безпідставне та аморальне звільнення його з посади викладача і формальну, непрофесійну перевірку Цивільної оборони в технологічному коледжі (а.с.8-13).

Як пояснив в судовому засіданні позивач, за результатами розгляду даної заяви ОСОБА_2, двічі проводилась перевірка Цивільної оборони у коледжі.

Також, відповідач звертався з заявою до Ректора Дніпропетровського Державного аграрного університету Шемавньова В.І.  про разючий непрофесіоналізм та аморальні вчинки директора, вчителя, вчителів Технологічного коледжу. (а.с.15).

Встановлено, що наказом Дніпропетровського державного аграрного університету № 830 від 24.04.2008 року, ОСОБА_1, директору Дніпропетровського технологічного коледжу ДДАУ була оголошена догана, на виконання окремої ухвали судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 2-545/08, що зазначалася вище. Наказано, впорядкувати документи громадянина ОСОБА_2

Отже, суд вважає, що відповідач використався наданими йому законодавством України правами для захисту своїх, як він вважав, порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак, якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд вважає, що звернення фізичної особи до державних органів за захистом своїх прав, порушених іншою особою, та з приводу перевірки діяльності закладу не можуть розглядатись як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактичною метою цих дій було приниження честі, гідності та ділової репутації певної особи.

Встановлено, що відповідач звертався до державних органів з приводу його неправомірного звільнення, проведення перевірки стану Цивільної оборони у коледжі, на що він мав право.

В той саме час, суд роз'яснював позивачу, що він має право уточнити свої позовні вимоги та висувати вимоги щодо спростування недостовірної інформації. Однак факт того, що відповідач наводив у своїх заявах та скаргах недостовірну інформацію судом не встановлений та не доведений позивачем. Крім того, позивачем не представлено жодних доказів неправомірних дій відповідача, порушення його прав і заподіяння моральної шкоди.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на вищевикладене, суд, встановивши, що звернення відповідача не можуть вважатись як поширення неправдивих відомостей відносно позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, незаконні, у зв'язку з чим, не підлягають задоволенню.

            Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90 р. № 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №3 від 04.06.93, №4 від 31.03.95, №14 від 25.12.96, №12 від 03.12.97 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій”, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218  ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

Суддя                                                                           К.О. Скрипник