Судове рішення #40135275


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


23.12.2014 року Справа № 904/5165/14


Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.


секретар судового засідання Ситникова М.Ю.


Представники сторін:

від відповідача: Галиніна В.М., довіреність № 33 від 09.07.14, представник;

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце повідомлені належним чином.


розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2014 року у справі № 904/5165/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторського виробничого підприємства "МДС", м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи: Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", м.Феодосія, АР Крим

про стягнення 500 000,00 грн.


В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).


ВСТАНОВИВ:


Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2014 року по справі № 904/5165/14 (суддя Мельниченко І.Ф.) відмовлено в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії" м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство "МДС", м.Дніпропетровськ за участю третьої особи : Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", м.Феодосія, АР Крим про стягнення 500000 грн. 00 коп., що складають частину суми заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 02-Н/11/59/ЮО від 08 квітня 2011 року.

Визнано недійсним з моменту укладення договір № 02-Н/11/59/ЮО-Ц-2 про відступлення права вимоги від 08 квітня 2011 року, укладений між Державним

підприємством „Конструкторсько-технологічне бюро „Судокомпозит" та Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанк Росії".

Визнано недійсним пункт 3.1.2. Договору застави № 02-Н/11/59/ЮО-3-1 від 08 квітня 2011 року, укладеного між Державним підприємством „Конструкторсько-технологічне бюро „Судокомпозит" та Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії".

Рішення обґрунтоване тим, що зміст зазначеного Договору відступлення права вимоги суперечить нормам статті 516 Цивільного кодексу України, в частині обов'язкового погодження з відповідачем факту заміни кредитора у зобов'язанні за Договором підряду, у зв»язку з чим Договір визнано судом недійсним з моменту його укладання, як такий, що суперечить чинному законодавству.

Крім того, в рішенні зазначено, що заборгованість за Договором підряду № 06-10-МДС від 05 січня 2010 року, майнові права на яку визначено предметом застави, погашена ще у 2012 році, в той час як останнім днем виконання зобов'язань позичальника щодо повернення наданого кредиту є 06 квітня 2014 року, відповідно і право на звернення стягнення на предмет застави позивач мав можливість набути тільки з 07 квітня 2014 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, до господарського суду з апеляційною скаргою звернулося - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" м.Київ , в якій просить рішення скасувати, та задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на наступні обставини.

Судом не було досліджено оригінали первинних документів по оплаті за Договором підряду, які є підставою позовних вимог ( обов'язкова вимога, яка випливає з положень статей 33,34,36 Господарського процесуального кодексу України) та більш того, не було досліджено обсяг виконаних/невиконаних зобов'язань за Договором підряду між відповідачем та ДП «Судокомпозит»; не розглянуто та не досліджено документи, які підтверджують факт ( докази) часткового/повного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство "МДС", м.Дніпропетровськ обов'язків по Договору підряду, не досліджено судом першої інстанції і первинні документи надані позивачем та обсяг виконаних/невиконаних поставок по Договору поставки.

Також скаржник зазначає, що судом не досліджено, що відповідачем не надано доказів та розрахунків, котрі могли б підтвердити обсяг виконаних обов'язків по Договору підряду.

Таким чином, судом в оскаржуваному рішенні від 04 вересня 2014 року не досліджено належним чином документи наявні в матеріалах справи - докази повного/часткового виконання ДП «Судокомпозит» обов'язків по Договору підряду ( усі накладні, акти-приймання-передачі виконаних робіт, завдання-наряди, виписки про рух коштів на поточному рахунку третьої особи, що підтверджують проведення оплати по Договору підряду, копії платіжних доручень відповідача, квитанцій, корінців прибуткових касових ордерів тощо).

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторського виробничого підприємства "МДС", м.Дніпропетровськ просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" м.Київ залишити без задоволення.

Представники позивача та третьої особи не скористалися правом участі в судовому засіданні (стаття 22 Господарського процесуального кодексу України), про час та місце повідомлені належним чином, що підтверджується ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2014року , 21 жовтня 2014 року та 20 листопада 2014 року зі штампом канцелярії суду про розсилку, вчиненим згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013року № 28.



Враховуючи факт належного сповіщення сторін про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні за відсутності представника позивача та третьої особи.


Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню частково з наступних підстав.


Як на підставу позовних вимог з якими позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області 14 липня 2014 року, останній посилається на три договори, а саме:

1) укладений між Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанк Росії» ( позивач) та Державним підприємством "Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» (третя особа по справі ) Договір про відкриття кредитної лінії № 02-Н/59/ЮО ( далі - Кредитний договір);

2) в забезпечення виконання вказаного Кредитного договору, укладений між Державним підприємством "Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» , м.Феодосія, АР Крим (третя особа по справі ) та Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанк Росії»( позивачем) Договір застави від 08 квітня 2011 року № 02-Н/59/ЮО-3-1 ( предметом якого є майнові права третьої особи по справі - Державного підприємства "Конструкторсько-технологічного бюро «Судокомпозит» по укладеному ним з відповідачем по справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство "МДС", м.Дніпропетровськ Договору підряду від 05 січня 2010 року № 06-10-МДС);

3) укладений між третьою особою по справі Державним підприємством "Конструкторсько-технологічного бюро «Судокомпозит» та Публічним акціонерним товариством «Дочірній Банк Сбербанк Росії» - позивачем по справі Договір про відступлення права вимоги від 08 квітня 2014 року № 02-Н/11/59/ЮО-Ц-2 9 ( далі - Договір відступлення) про відступлення права вимоги на отримання грошової виручки за виконані роботи в сумі 11175722,77 грн., яка існує або виникне в майбутньому за Договором підряду № 06-10-МДС від 05 січня 2010 року, по якому Публічне акціонерне товариство «Дочірній Банк Сбербанк Росії» стає кредитором по вказаному договору підряду.


По кожному з яких слід зазначити наступне.


1. 08 квітня 2011 року між Публічним акціонерним товариством „Дочірній Банк Сбербанк Росії" (позивач) та Державним підприємством "Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» (третя особа) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 02-Н/11/59/ЮО (далі - Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1. вище зазначеного Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України, а Позичальник зобов'язується використовувати Кредит за цільовим призначенням, своєчасно та в повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в статті 8 Договору, і виконувати інші умови Договору.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, з урахуванням змін, внесених Договором про внесення змін № 3 від 30.04.2013 року, ліміт кредитної лінії складає:

- з часу укладення Договору і по 07 квітня 2013 року - 2 500 000 грн.;

- з 08 квітня 2013 року по 29 квітня 2013 року - 2 496 046, 18 грн.;

- з 30 квітня 2011 року по 30 травня 2013 року - 2 476 046, 18 грн.;

- з 31 травня 2013 року по 14 червня 2013 року - 2 346 046, 18 грн.;

- з 15 червня 2013 року по 07 липня 2013 року - 846 046, 18 грн.;

- з 08 липня 2013 року по 07 серпня 2013 року - 766 046, 18 грн.;

- з 08 серпня 2013 року по 07 вересня 2013 року - 686 046, 18 грн.;

- з 08 вересня 2013 року по 07 жовтня 2013 року - 591 046, 18 грн.;

- з 08 жовтня 2013 року по 07 листопада 2013 року - 496 046, 18 грн.;

- з 08 листопада 2013 року по 07 грудня 2013 року - 401 046, 18 грн.;

- з 08 грудня 2013 року по 07 січня 2014 року - 306 046, 18 грн.;

- з 08 січня 2014 року по 07 лютого 2014 року - 211 046, 18 грн.;

- з 08 лютого 2014 року по 07 березня 2014 року - 116 046, 18 грн.;

- з 08 березня 2014 року по 06 квітня 2014 року - 21 046, 18 грн.

На виконання умов Договору, позивач надав Позичальнику кредитний ліміт в сумі 2 500 000 грн., про що свідчать копії банківських виписок (а.с. 31-35).

В пункті 8.1. Кредитного договору сторони узгодили, що Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит, наданий в межах встановленого ліміту кредитної лінії, в повному обсязі не пізніше останнього дня дії Кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.4. Договору.

Згідно пункту 2 Договору про внесення змін № 3 від 30 квітня 2013 року до Кредитного договору, останній день дії Кредитної лінії - 06 квітня 2014 року.

Відповідно до пункту 6.1. Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому Договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за Кредитною лінією в валюті заборгованості.

Згідно пункту 6.3. Кредитного договору проценти Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

За змістом пункту 6.3 Кредитного договору, проценти, нараховані за Період, в якому відповідно до пункту 1.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит Банку, повинні бути сплачені не пізніше дня, передбаченого для повернення кредиту.

Крім того, відповідно до пункту 5.1. Кредитного договору, за відкриття та ведення позичкового рахунку згідно з пунктом 4.1. Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку комісію за відкриття та ведення позичкового рахунку в розмірі 0, 5% від суми ліміту Кредитної лінії, зазначеної в пункті 1.2. Договору.

В пункті 4 Договору про внесення змін № 3 від 30 квітня 2013 року до Кредитного договору сторони узгодили, Позичальник в строк не пізніше 07 травня 2013 року сплачує Банку комісійну винагороду за управління кредитною лінією у частині внесення змін у Кредитний договір у розмірі 3 000 грн.

В результаті неналежного виконання Позичальником - Державним підприємством „Конструкторсько-технологічне бюро „Судокомпозит", умов договору станом на 16 червня 2014 рік у останнього перед Банком виникла наступна заборгованість:

- заборгованості за тілом кредиту - 2 476 046.18 гривень (з них прострочених - 2 476 046,18 грн.);

- процентами за користування кредитом за період з 08 листопада 2013 року по 15 червня 2014 року включно - 244 012,76 гривень (з них прострочених - 234 658,81 грн.);

- комісії по кредиту - 1 534,55 гривень (з них прострочених - 1 534,55 грн., пункт 4.1 Договору);

- пені за прострочення повернення заборгованості за тілом кредиту за період з 11 лютого 2014 року по 16 червня 2014 рік включно - 136 733,80 грн.;

- пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 19 квітня 2014 року по 16 червня 2014 рік включно - 5 792,03 грн.,

- пені за прострочення сплати комісії по кредиту за період з 20 грудня 2013 року по 16 червня 2014 рік включно - 113,00 грн.



2. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов»язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор ( заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем забезпеченого заставою зобов»язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 вказаного Закону встановлено,що предметом застави можуть бути майно та майнові права.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 08 квітня 2011 року між Державним підприємством "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", м.Феодосія, АР Крим та Банком, укладено Договір застави № 02-Н/11/59/ЮО-3-1, відповідно до пункту 1.1. якого, в забезпечення виконання зобов'язань Заставодавця ("Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", м.Феодосія, АР Крим ), які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії №02-Н/11/59/ЮО, укладеного між Заставодавцем (Державним підприємством "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", м.Феодосія, АР Крим ) та Заставодержателем (АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ"), Договору про внесення змін №1 від 06 квітня 2012 року, Договору про внесення змін № 2 від 04 жовтня 2012 року та Договору про внесення змін № 3 від 30 квітня 2013 року, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії Основного договору, які (зобов'язання) зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 Договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним Основним Договором, Заставодавець передає Заставодержателю в заставу майнові права, зазначені в п.3.1 Договору застави.

Згідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор в зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншої особи за правочином ( відступлення права вимоги).

Відповідно до пункту 2.1 Договору застави, з урахуванням змін внесених Договором про внесення змін № 3 від 30 квітня 2013 року до нього, виконання зобов'язань за Кредитним договором забезпечуються заставою наступні зобов'язання, зокрема:

- зобов'язання повернути Заставодержателю кредит, наданий в національній валюті України в межах кредитної лінії, відкритої строком до 06 квітня 2014 року за Договором про відкриття кредитної лінії № 02-Н/11/59/ЮО від 08 квітня 2011 року з граничним лімітом кредитування в сумі 2 496 046,18 гривень (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и який/і зазначений/аються в Основному Договорі, а у випадках передбачених законодавством України та/або Основним Договором та/або цим Договором - додатково.

Згідно до пункту 3.1. Договору застави, з урахуванням Договору про внесення змін №3 від 30 квітня 2013 року, предметом застави за цим договором є: право вимоги на отримання грошової виручки за виконані роботи, яке існує та/або виникне у майбутньому у Заставодавця (ДП КТБ "Судокомпозит") за Договором підряду №06-10-МДС від 05 січня 2010 року з ТОВ "ПКВП МДС" (Відповідач) на суму 11 175 722,77 гривень, укладеним між Заставодавцем та ТОВ "ПКВП МДС".



Відповідно до пункту 7.3. Договору застави, Банк набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання Державним підприємством "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", м.Феодосія, АР Крим

будь-якого із зобов'язань, зазначених статтею 2 Договору, вони не будуть виконані або будуть виконані неналежним чином.

Слід зазначити, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторського виробничого підприємства "МДС", м.Дніпропетровськ не є стороною Договору застави від 08 квітня 2011 року № 02-Н/11/59/ЮО-3-1 укладений між позивачем та третьою особою.

Доводи скаржника про надання згоди з боку відповідача на його укладання, а саме на Акти взаєморозрахунків по Договору підряду від 05 січня 2010 року № 06-10-МДС, складені Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторського виробничого підприємства "МДС", м.Дніпропетровськ ( відповідачем), та Державним підприємством «Конструкторсько-технологічне бюро Судокомпозит» ( третьою особою) , від 08 квітня 2011 року та від 29 квітня 2013 року ( том 1; а.с.143-144) не можуть бути доказами вчинення відповідачем правочину відносно його зобов»язання, погасити борг третьої особи перед банком, оскільки не містить ні реквізитів Кредитного договору, ні умов Договору застави, ні підпису банку.

Вимоги суду про надання оригіналів вказаних актів взаєморозрахунків апеляційному суду не надані.


3. Відповідно до статті 23 Закону України « Про заставу» при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає і з заставленого права.

Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку перевода на нього заставленого права в момент виникнення права стягнення на предмет застави.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок переведення ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

08 квітня 2011 року Державне підприємство "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит", м.Феодосія, АР Крим уклало з позивачем Договір про відступлення права вимоги № 02-Н/11/59/ЮО-Ц-2 (далі - Договір відступлення), відповідно до пункту 1.1. якого, Цедент відступає, а Цесіонарій приймає право вимоги від ТОВ „Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" (Відповідач) на отримання грошової виручки за виконані роботи в сумі 11 175 722,77 гривень, яка існує та/або виникне в майбутньому у Цедента за Договором підряду № 06-10-МДС від 05 січня 2010 року (надалі - Договір підряду), укладеними між Цедентом та боржником Цедента, і стає кредитором за вказаним договором.

Право вимоги, що відступається за цим Договором, оцінене сторонами станом на дату укладення Договору в сумі 11 175 722,77 грн.

Згідно пункту 3.2.1. зазначеного вище Договору відступлення, право вимоги, що є предметом Договору, переходить до Цесіонарія в наступному випадку: з моменту виникнення у Цесіонарія права звернення стягнення на заставлене право вимоги за Договором застави № 02-Н/11/59/ЮО-З-1 від 08 квітня 2011 року, Договором про внесення змін № 1 від 06 квітня 2012 року, Договором про внесення змін № 2 від 04 жовтня 2012 року, Договором про внесення змін № 3 від 30 квітня 2013 року, укладеними між сторонами, в т.ч. у разі порушення зобов'язань, передбачених в пунктах 4.2.1 та 4.2.3 зазначеного Договору застави - з моменту вчинення Цедентом дій (бездіяльності), що є порушенням зобов'язань за Договором застави.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.

Ухвалами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2014 року, 21 жовтня 2014 року, 20 листопада 2014 року розгляд справи відкладався, від відповідача витребувалися докази повідомлення відповідача про укладення договору відступлення права вимоги.

Вказані докази до суду не надані.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідач згідно до платіжних доручень ( а.с. 73-145; том 2) перерахував третій особі за виконані роботи, передбачені заявками-завданнями відповідно до умов Договору підряду № 196/12 від 02 липня 2012 року їх вартість у сумі 3384512,52 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає,що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором підряду № 196/12 від 02 липня 2012 року.

Враховуючи викладене, те що, позивачем не надані докази повідомлення відповідача про укладення Договору відступлення між позивачем і третьою особою, а також ту обставину, що відповідач не був стороною у Договорі застави, укладеному між позивачем та третьою особою, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищенаведеним.

Оскільки суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, в цій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2014 року по справі № 904/5165/14 скасуванню не підлягає, а оскільки позивач не звертався з позовом про визнання недійсним з моменту укладення Договір № 02-Н/11/59/ЮО-Ц-2 від 08 квітня 2011 року про відступлення права вимоги , укладений між Державним підприємством „Конструкторсько-технологічне бюро „Судокомпозит" та Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанк Росії"; визнання недійсним п. 3.1.2. Договору застави № 02-Н/11/59/ЮО-3-1 від 08.04.2011 р., укладеного між Державним підприємством „Конструкторсько-технологічне бюро „Судокомпозит" та Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії", а також те, що по вказаних договорах відповідач не є стороною по справі, колегія суддів вважає, що рішення в цій частині підлягає скасуванню.


Судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.


Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -


ПОСТАНОВИВ:


Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" м.Київ - задовольнити частково.


Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2014 року у справі № 904/5165/14 в частині визнання недійсним з моменту укладення Договір № 02-Н/11/59/ЮО-Ц-2 про відступлення права вимоги від 08 квітня 2011 року, укладений між Державним підприємством „Конструкторсько-технологічне бюро „Судокомпозит" та Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанк Росії"; визнання недійсним пункту 3.1.2. Договору застави № 02-Н/11/59/ЮО-3-1 від 08 квітня 2011 року, укладеного між Державним підприємством „Конструкторсько-технологічне бюро „Судокомпозит" та Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії" - скасувати.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2014 року по справі № 904/5165/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2014 року.



Головуючий суддя О.М.Лисенко



Суддя О.В.Джихур



Суддя О.М.Виноградник


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація